Костянтинопіль
| село Костянтинопіль | |||
|---|---|---|---|
| |||
_-_panoramio.jpg)
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Донецька область | ||
| Район | Волноваський район | ||
| Громада | Великоновосілківська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA14040010070016519 | ||
| Облікова картка | Костянтинопіль | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1779 | ||
| Населення | ▼ 980 (01.01.2014) | ||
| Площа | 2.453 км² | ||
| Густота населення | 400 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 85542 | ||
| Телефонний код | +380 6243 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 47°59′55″ пн. ш. 37°02′15″ сх. д. / 47.99861° пн. ш. 37.03750° сх. д.Координати: 47°59′55″ пн. ш. 37°02′15″ сх. д. / 47.99861° пн. ш. 37.03750° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
101 м | ||
| Водойми | р. Сухі Яли, Вовча | ||
| Відстань до обласного центру |
70,4 км | ||
| Відстань до районного центру |
26,8 км | ||
| Найближча залізнична станція | Роя | ||
| Відстань до залізничної станції |
20,4 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 85500, Донецька обл., Волноваський р-н, смт Велика Новосілка, вул. Пушкіна, 32 | ||
| Сільський голова | Куропятник Олександр Миколайович | ||
| Карта | |||
  Костянтинопіль | |||
 Костянтинопіль | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Костянтино́піль — село Великоновосілківської селищної громада Волноваського району Донецької області в Україні.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Відстань до райцентру становить близько 26 км і проходить автошляхом Т 0518. Населення — 1076 осіб.
Костянтинопіль — центр сільської ради. Розташований при злитті річок Сухих Ялів і Вовчої, за 20 км від залізничної станції Роя. Сільській раді підпорядковані також населений пункт Улакли. Через село проходить автошлях Н15 сполученням Донецьк—Запоріжжя.
Історія[ред. | ред. код]
Заснований грецькими поселенцями з кримських сіл сіл Демерджі (Фуна), Алушти, Улу-Узеня, Кючук-Узеня, Куру-Узеня в 1779 р. Свою назву село одержало від столиці Візантії при своєму заснуванні, що заслужило великим жертвопринесенням (подвійною гекатомбою — жертвою з двохсот биків).
За даними на 1859 рік у казенному селі Маріупольського грецького округу Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 900 осіб (485 чоловічої статі та 415 — жіночої), налічувалось 281 дворове господарство, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у грецькій колонії Богатирської волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії мешкало 1107 осіб, налічувалось 189 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 лавки й 2 цегельних заводи[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2053 осіб (1098 чоловічої статі та 955 — жіночої), з яких 2034 — православної віри[3].
У 1908 році в грецькому поселенні мешкало 2423 особи (1234 чоловічої статі та 1189 — жіночої), налічувалось 360 дворових господарства[4].
За часів СРСР у селу розташовувалась центральна садиба колгоспу ім. Мічуріна. Артіль має 2115 га орної землі, у тому числі 200 га зрошуваної. Виробничий напрям господарства — м'ясо-молочне тваринництво та вирощування зернових культур. В артілі займаються також садівництвом, виноградарством. Є баштани. 5 трудівників колгоспу нагороджено орденами і медалями.
У селі діяли восьмирічна школа, бібліотека, ветлікарня. Відкрито дитячий комбінат, працюють побутові майстерні. 6 відділення райоб'єднання «Сільгосптехніки».
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 1076 осіб, із них 14,78 % зазначили рідною мову українську, 75,84 % — російську, 1,02 % — грецьку та 0,09 % — молдовську мову[5].
Видатні уродженці[ред. | ред. код]
- Осадчук Марія Луківна (нар. 1939) — український мовознавець.
- Френкель Нафталій Аронович (1883—1960) — знаний діяч ГПУ-НКВС СРСР, до Жовтневого перевороту 1917 року — відомий одеський мільйонер, комерсант та кримінальний авторитет, за радянських часів — в'язень Соловецького табору, пізніше — начальник будівництва Біломорсько-Балтійського каналу та Байкало-Амурської магістралі, перший керівник Головного управління таборів залізничного будівництва СРСР.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2418) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 30 (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-61. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 9-3)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 березня 2022.
| |||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
.svg){kind=small}
