Новоолексіївка (Волноваський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новоолексіївка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Громада Хлібодарівська сільська громада
Облікова картка Новоолексіївка 
Основні дані
Населення 481 (01.01.2017)
Площа 1.31 км²
Густота населення 367.2 осіб/км²
Поштовий індекс 85791
Телефонний код +380 6244
Географічні дані
Географічні координати 47°23′07″ пн. ш. 37°35′18″ сх. д. / 47.38528° пн. ш. 37.58833° сх. д. / 47.38528; 37.58833Координати: 47°23′07″ пн. ш. 37°35′18″ сх. д. / 47.38528° пн. ш. 37.58833° сх. д. / 47.38528; 37.58833
Середня висота
над рівнем моря
109 м
Водойми р. Малий Кальчик
Відстань до
обласного центру
83 км
Відстань до
районного центру
29,9 км
Найближча залізнична станція Карань
Відстань до
залізничної станції
15,7 км
Місцева влада
Адреса ради 85765, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Новоолексіївка, вул. Молодіжна, 26
Сільський голова Будко Наталя Іванівна
Карта
Новоолексіївка. Карта розташування: Україна
Новоолексіївка
Новоолексіївка
Новоолексіївка. Карта розташування: Донецька область
Новоолексіївка
Новоолексіївка
Мапа
Мапа

CMNS: Новоолексіївка у Вікісховищі

Новоолексі́ївка — село Хлібодарівської сільської громади Волноваського району Донецької області України.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 29 км і проходить автошляхом Н20. Землі села межують із територією с. Келерівка, Маріупольський район та с. Степанівка, Волноваський район Донецької області.

Двічі на день через Новоолексіївку проходить автобус із Маріуполя на Волноваху.

Історія[ред. | ред. код]

Новоолексіївку (перша назва села Олексіївка) заснували державні селяни, козаки й військові обивателі, перші з яких прибули у 1846 році: з Харківської губернії Богодухівського, Валківського й Зміївського повітів, а також з повітів Полтавської губернії.[1]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 575 осіб, із них 36,52 % зазначили рідною мову українську та 63,48 % — російську[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Донеччина: минуле і сучасність. Історико-краєзнавчий альманах. Луцьк: ТЕРЕН. 2024. с. 55. ISBN 978-617-8235-96-3.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]