Свистович Михайло Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло Свистович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Богданович Свистович
Народився 11 грудня 1968(1968-12-11) (55 років)
Первомайськ, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Ірпінь
Діяльність політик, громадський діяч
Відомий завдяки громадський діяч, редактор сайту «Майдан»
Alma mater економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Роки активності 1988 — тепер. час
У шлюбі з Свистович Мирослава Богданівна[1]

Миха́йло Богда́нович Свисто́вич (нар. 11 грудня 1968(19681211), Первомайськ, Миколаївська область) — український громадський діяч, активіст Громадянського руху «Відсіч», редактор сайту «Майдан», економіст за освітою.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Свистович народився в Первомайську на Миколаївщині. Невдовзі після його народження родина переїхала до Миколаєва. Навчаючись у четвертому класі, прочитав книгу про американських індіанців й зацікавився корінними народами Америки. У 14 років він дійшов висновку, що доля українського народу дуже подібна до долі індіанців, загнаних у резервації. Відтоді Михайло почав розмовляти лише українською мовою, незважаючи на те, що середовище, в якому він перебував у Миколаєві, було переважно російськомовним.[2]

Після закінчення школи у 1986 р. Михайло Свистович вступив до Київського університету на економічний факультет.

1987 року вступив до загону з охорони природи «Ленінський дозор» в сектор боротьби з браконьєрством, потім — до Товариства української мови імені Тараса Шевченка і Народного Руху України.

Був одним із творців Української студентської спілки (УСС), яка проводила студентські голодування у 1990 році, учасник «Революції на граніті».

Під час серпневого путчу організовував акції протесту, пізніше вступив до Української республіканської партії, яку згодом було перейменовано в УРП «Собор».

1993 року працював у фінансовому відділі держадміністрації Московського району Києва.

З 1996 року — заступник начальника валютного відділу Градобанку.

З 1997 року — начальник відділу валютних операцій Акціонерного комерційного банку «Альянс».

У грудні 2000 року, після смерті свого друга Георгія Ґонґадзе, залишив роботу в банку та активізувався у громадській діяльності. Був одним з ініціаторів руху «Україна без Кучми», членом комітету «За правду!».

Михайло Свистович під час акції Україна без Кучми
Михайло Свистович на акції в рамках кампанії «Пам'ятай про газ — не купуй російських товарів!», 17 січня 2009 року

Один із засновників всеукраїнської громадянської кампанії «Пора!» (чорної). Під час її діяльності незадовго до Помаранчевої революції зазнавав переслідувань з боку української влади. Служба безпеки України викликала його на допити, а в його помешканні проводили обшуки.[3]

Був членом Громадської ради Міністерства внутрішніх справ.

З 2010 року активіст Громадянського руху «Відсіч».

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Від початку російського вторгнення до України 2022 року разом з родиною перебував у себе вдома, в Ірпені. Став свідком першої фази битви за Ірпінь. Його квартира була пошкоджена вибухом російської міни, проте Михайло та члени його родини дивом уникли поранень. 7 березня 2022 року разом з родиною евакуювався до Києва. Під час евакуації, авто, в якому перебували його дружина Мирослава та донька Лада, було обстріляне російськими військовими. Водій-волонтер був убитий, а його донька отримала два кульові поранення, жодне з яких не зачепило життєво важливі органи. Російські військові відібрали телефон дружини, проте врешті відпустили дружину з донькою.[4][5]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Позапартійний, на виборах 2006 року був обраний депутатом Київської обласної ради за списком Блоку Юлії Тимошенко[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Михайло Свистович одружений другим шлюбом з Мирославою Свистович. Має 3-х дітей, двоє з них від другого шлюбу: старший син Ярослав і молодша донька Лада. З дружиною та двома дітьми мешкає в однокімнатній квартирі у місті Ірпінь Київської області[7].

Мирослава Свистович була міським головою Ірпеня у 2006—2007 роках.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ Революції зараз не вийде, — вважає один з координаторів протесту Михайло Свистович
  3. ↑ Масові репресії проти студентів [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Юрій Вовкогон. Поступ
  4. ↑ Допис Мирослави Свистович про її евакуацію з Ірпеня
  5. ↑ Виїхати з пекла: як нині живе сім'я, що під обстрілами вибралася з Ірпеня? сюжет телеканалу «Київ»
  6. ↑ Київська обласна рада (керівний склад попередніх скликань). Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 30.11.2014.
  7. ↑ Мирослава СВИСТОВИЧ: "Давали мені 2 000 000 $ ". Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  8. ↑ Ірпінська міська рада (керівний склад попередніх скликань). Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 19.07.2015.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Свистович Михайло Богданович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свистович_Михайло_Богданович&oldid=39337600