Віннік Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віннік Іван Іванович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Загальна інформація
Народження 18 червня 1985(1985-06-18) (34 роки)
Шийківка, Харківська область, УРСР
Університет Військовий інститут танкових військ НТУ ХПІ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
30 ОМБр.svg
 30 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «Народний Герой України»

Іва́н Іва́нович Ві́ннік (18 червня 1985(19850618), с. Шийківка, Борівський район, Харківська область, Українська РСР) — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України, командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України. Учасник російсько-української війни. Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1985 року в селі Шийківка Борівського району Харківської області у багатодітній родині, ріс з двома братами та сестрою. Навчався у Шийківській загальноосвітній школі. Змалку мріяв стати військовим. Ще у шкільні роки втратив мати — вона померла від тяжкої хвороби. 2008 року закінчив факультет військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю «Озброєння та техніка танкових військ».

Військову службу розпочав на посаді заступника командира танкової роти з озброєння 30-ї окремої механізованої бригади, військова частина А0409, м. Новоград-Волинський. У 2010 році був призначений командиром танкової роти, у 2016 — командиром механізованого батальйону.

Одружений, має двох дітей, — сина та доньку.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. В перших числах березня підрозділи бригади були направлені в Херсонську область, з 18 березня рота капітана Вінніка несла службу в селі Червоний Чабан (нині — Преображенка) Каланчацького району Херсонської області, на адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом, а наприкінці червня 2014 в складі 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади здійснила марш в сторону села Сонцеве Старобешівського району Донецької області. 27 липня батальйонній тактичній групі, до складу якої входила танкова рота капітана Вінніка, було поставлене перше бойове завдання — взяти висоту Савур-могила. Під час бою загорівся танк, капітан Віннік вискочив з бойової машини і встиг її загасити, доки не загорілися паливні баки.

Під час «зачистки» від бойовиків села Степанівка Шахтарського району особисто забезпечував прикриття особового складу підрозділу 95-ї окремої аеромобільної бригади від шквального вогню противника, знищив замаскований танк противника, який контролював одночасно дві вулиці населеного пункту. Під час просування по вулиці помітив гранатометників противника, прийняв на свій танк два постріли з протитанкового гранатомета, чим врятував життя особового складу десантників. 29 липня виїхав зі своїм екіпажем на допомогу десантникам, маючи в боєкомплекті танка один снаряд. Останнім снарядом екіпаж танку знищив танк противника. 10 серпня, під час масованого обстрілу Степанівки російсько-терористичними підрозділами з важкої артилерії, прийняв рішення щодо виведення підрозділу з під вогневого обстрілу, що дозволило зберегти особовий склад і техніку для ведення подальших бойових дій.

Брав участь у боях за звільнення міста Міусинська, села Червона Поляна Антрацитівського району, міста Лутугине, міста Щастя та інших населених пунктів Луганської області. Загалом в період з липня по вересень 2014 року танкова рота під керівництвом капітана Вінніка виконала ряд бойових завдань, в ході яких були мінімальні втрати серед особового складу.

У квітні 2016 року отримав військове звання майора та був призначений командиром механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади; згодом отримав звання підполковника.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 6 березня 2019 року № 55/2019 «Про присвоєння І. Вінніку звання Герой України»
  2. Медик та боєць 30-ї бригади отримали ордени «Народний герой України» // «Перший Житомирський», 28 березня 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 185
6 березня 2019
Наступник:
Конопльов Андрій Анатолійович Момот Ігор Федорович