Мороз Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мороз Володимир)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Володимир Мороз
Мороٰз Володиٰмир Іваٰнович
парох м. Винники
Загальна інформація
Народження 25 квітня 1913(1913-04-25)
с. Добромірка
Смерть 25 лютого 1996(1996-02-25) (82 роки)
м. Винники
Громадянство Україна Україна
Освіта Львівська богословська академія
Служіння в церкві
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рукоположення травень 1991

Мороٰз Володиٰмир Іваٰнович (25 квітня 1913, с. Добромірка, Збаразький повіт, Тернопільщина — 25 лютого 1996, м. Винники) — український греко-католицький священик, в'язень польських і сталінських концтаборів, Почесний громадянин Винник (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

У рідному селі закінчив школу і поступив до Самбірської гімназії. Закінчивши гімназію повернувся до рідного села, де очолював «Пласт», «Сокіл», а згодом «Просвіту».

1932—1937 рр. — навчання у Львівській богословській академії. За активну політичну і громадську діяльність був ув'язнений, перебував у Збаразькій тюрмі.

На жовтень 1939 р. митрополитом Йосифом Сліпим були призначені ієрейські свячення, але вересневі події 1939 р. перешкодили мрії Володимира Мороза збутися. 19 грудня 1939 р. більшовиками у Збаражі було спровоковане повстання, щоб була причина для масових арештів українців. За ці події Володимира Мороза арештовують і відправляяють у Тернопільську тюрму, а пізніше до Львівської на вул. Лонського, де він перебував до 1941 р.

Протягом 1941—1945 рр. Був в'язнем радянських таборів на Печорі, Комі АРСР; до 1958 р. перебував там на засланні. 1941 р. його дружину Марію Федорівну (сільську вчительку) з двома маленькими дітьми (трирічним сином і дочкою) везуть ешелоном понад 15 діб у Казахстан. Дочка по дорозі захворіла, а 14 серпня, коли їй мав виповнитися рік, померла. І лише 1945 р. після звільнення з ув'язнення сім'я знову з'єдналася. 12 років сім'я перебувала на далекій Півночі.

1950 р. доля звела Володимира з патріархом Йосифом Сліпим. У поселенні Косью він кілька разів зустрічався з Патріархом, виконував його доручення.

1958 р. Володимир Мороз зі сім'єю поселився у Винниках. Працював у Будівельному управлінні облспоживспілки. І лише у травні 1991 р. з рук Владики Івана Прашка з Австралії у соборі св. Юра у Львові В. Мороз прийняв святу тайну Христового свячення. Здійснилася його найзаповітніша мрія життя. З цього часу о. Володимир парох у Винниках. У Винниках він опікувався шпиталем інвалідів війни і репресованих, де вів величезну душпастирську і місіонерську діяльність. У душі ціле своє життя о. Володимир чувся священиком, де б він не був. Це була людина з великої літери.

Помер о. Володимир 25 лютого 1996 р., похований на старому цвинтарі у Винниках.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Байцар А.. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. — Винники, Львів: ЗУКЦ, 2017. — 118 с.