Музика Уругваю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виконавці мурга на карнавалі

Му́зика Уругва́ю має коріння в іспанській[en] і загальноєвропейській традиції, а також в африканських ритмах[1].

Індіанська музика[ред. | ред. код]

Музика індіанців чарруа і гуарані, аборигенів Уругваю, вирізнялася трудовими, військовими й обрядовими формами. Основним музичним інструментом чарруа був барабан, видовбаний зі стовбура дерева. Військові танці супроводжувалися грою на трубі, очеретяній флейті пінкільйо, морській раковині. З ударно-шумових інструментів з доколумбових часів існує різновид марака. Використовується також маримба і музичний лук[ru] зі струною з кінського волоса. Дізнатись про цю музику можна за окремими свідченнями епохи Конкісти[2].

Народна музика[ред. | ред. код]

Близька до аргентинської музики[en] з тієї причини, що Уругвай був частиною іспанського королівства Ріо-де-ла-Плата.[2] До популярної музики в обох країнах належать жанри відаліта[es], тристе, естіло, народний танець перікон[es], танці сьєліто[es], мілонга і танго. Видатним збирачем народних пісень є музикознавець Курт Ланге[3]. У фольклорі збереглися форми іспанської музики — вільянсіко[es], колискові та дитячі пісні, сапатеадо[ru]. Уругвайська музика вирізняється яскравою емоційністю. Переважають розміри 3/4 і 6/8. Часто зустрічаються синкопи, змінний ритм, контрастні зміни темпу. Під час карнавалу звучить музика катомбе (catombe) і мурга[es].[1]

Катомбе[ред. | ред. код]

Катомбе пов'язане з іншими афролатинськими жанрами, наприклад, з кубинським клаве[es]. Африканське рабство поширювалося з півночі на південь, а більшість негрів (70 %) належали до народності банту. Катомбе було частиною їхньої музичної ритуальної культури. В Монтевідео керівний клас вважав цей жанр шкідливим для моралі і його пригнічували. Назва ж через нерозбірливість перетворилася на тамбо або танго. Таємне танго проіснувало до скасування рабства 1846 року. Катомбе почало входити в популярну музику в 1960-х, зокрема завдяки виконавцям Лаґрімі Ріос[es], Альфредо Сітарросі, Едуардо Матео[es], Уго Фаторуссо[es], Рубену Раді[en], Хайме Роосу[es] і Хорхе Дрекслеру[es].[1]

Мурга[ред. | ред. код]

Жанр мурга має іспансько-андалуське походження, і він, як і катомбе, зазнав змін з часом. Тепер він пов'язаний зі соціально-політичною сатирою. Популярною цю музику серед уругвайців роблять група Araca la Cana[en] й артисти Хайме Роос, Рубен Рада і Канаріо Луна[es].[1]

Мілонга[ред. | ред. код]

Докладніше: Мілонга

Цей вид музики виник у XIX столітті в районі річки Ріо-де-ла-Плата на території Аргентини, Уругваю і Бразилії, і досяг найвищого розвитку в 1870-х. Він походить від європейського пісенного жанру payada de contrapunto, виконуваного під акомпанемент гітари. Згодом він набув синкоп катомбе і породив танго.[1]

Канто популар[ред. | ред. код]

Популярна пісня або canto popular з'явилася в 1960-х на півночі й північному сході країни і пов'язана з культурами Аргентини і Бразилії. Ці пісні придумала творча інтелігенція, що не була пов'язана з економічною елітою країни і хотіла змін. Провідною силою були Лос Олімареньйос[es], Даніель Вільєтті[es] і Альфредо Сітарроса.[1]

Класична музика[ред. | ред. код]

Засновником національної композиторської школи є Едуардо Фабіні (1883—1950). Відомі також композитори Клюзо Морте[es], Вісенте Асконе[es] і Ектор Тосар. 1931 року створено Симфонічний оркестр Уругваю[es]. 1954 року відкрито Державну консерваторію. В столиці є кілька концертних залів, серед яких Палац музики і палац Діаса[es].[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Nili Belkind. NAT GEO music (en). National Geographic. Архів оригіналу за 2013-01-13. Процитовано 2012-11-11. 
  2. а б Доценко В. Р. Уругвайская музыка // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1981. — Т. 5.
  3. а б Общество и культура Уругвая. Сетевой журнал «Культуролог». Архів оригіналу за 2013-01-13. Процитовано 2012-11-11.