Перейти до вмісту

Міністерство у справах ветеранів України

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Міністерство у справах ветеранів
(Мінветеран)
Загальна інформація
КраїнаУкраїна Україна
Дата створення28 листопада 2018
Попередні відомстваДержавна служба України у справах ветеранів
Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України
Керівне відомствоКабінет Міністрів України
Штаб-квартираКиїв
Кількість співробітників200
Річний бюджет3 958 974 900 ₴[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЄДРПОУ42657144 Редагувати інформацію у Вікіданих
mva.gov.ua

Міністерство у справах ветеранів України — центральний орган виконавчої влади, утворений на підставі постанови Кабінету Міністрів України 28 листопада 2018 року, шляхом реорганізації Державної служби України у справах ветеранів[2].

Перейменоване 2 вересня 2019 року на Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з приєднанням Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Сучасна назва повернута 11 березня 2020 року зі скасуванням об'єднання міністерств[3].

  • Створення нової нормативної бази щодо соціального захисту ветеранів усіх категорій.
  • Спрощення процедур отримання соціальних послуг.
  • Розвиток громадського контролю в питаннях соціального захисту ветеранів.
  • Проєктний принцип співробітництва державних органів та громадських організацій.

Напрямки діяльності

[ред. | ред. код]
  • Державна стратегія в питаннях соціального захисту ветеранів.
  • Вшанування пам'яті ветеранів та співпраці з громадськістю.
  • Соціальна підтримка ветеранів.
  • Медичне забезпечення ветеранів.
  • Єдина система обліку та надання соціальних послуг.

Штатна структура

[ред. | ред. код]

В центральному апараті міністерства працює 200 осіб, а в регіональних відділках — 25.

Керівництво

[ред. | ред. код]

Міністри

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/110/f530966n246.xlsx
  2. Презентація Міністерства у справах ветеранів /Сайт Кабінету Міністрів України, 28.11.2018/. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 28 листопада 2018. 
  3. Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади: Постанова КМУ від 11 березня 2020 р. № 212. Архів оригіналу за 12 березня 2020. Процитовано 12 березня 2020. 
  4. а б Наталія Калмикова на сайті Міністерства оборони України. 
  5. а б Мінветеранів очолила заступниця Умєрова Наталія Калмикова. hromadske (укр.). 5 вересня 2024. Процитовано 5 вересня 2024. 
  6. Про призначення Шаповалової В. В. державним секретарем Міністерства у справах ветеранів України. Кабінет Міністрів України. 30 травня 2024. Процитовано 8 січня 2025. 
  7. Про призначення Байдачного В. С. першим заступником Міністра у справах ветеранів України. Кабінет Міністрів України. 22 жовтня 2024. Процитовано 8 січня 2025. 
  8. Про призначення Приходька Р. В. заступником Міністра у справах ветеранів України. Кабінет Міністрів України. 26 березня 2024. Процитовано 8 січня 2025. 
  9. Про призначення Фархадова Ф. Г. заступником Міністра у справах ветеранів України. Кабінет Міністрів України. 26 березня 2024. Процитовано 8 січня 2025. 
  10. Про призначення Кіріллової Ю. С. заступником Міністра у справах ветеранів України. Кабінет Міністрів України. 8 жовтня 2024. Процитовано 8 січня 2025. 
  11. Міністри екології та ветеранів подали у відставку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020. 
  12. Рада призначила Лапутіну міністром у справах ветеранів. Укрінформ. 18 uhelyz 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. 
  13. Юлія Завадська (7 лютого 2024). Рада підтримала відставку Лапутіної з посади очильниці Мінветеранів. НВ. 
  14. Ірина Знась (9 лютого 2024). КАБМІН ВИЗНАЧИВ ТИМЧАСОВОГО КЕРІВНИКА МІНВЕТЕРАНІВ. Дзеркало тижня. 

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]