Мір Багіров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мір Джафар Багіров
азерб. Mir Cəfər Abbas oğlu Bağırov
Мір Джафар Багіров  азерб. Mir Cəfər Abbas oğlu Bağırov
Мір Джафар Багіров і Берія

Час на посаді:
5 жовтня 1921 — 22 травня 1927
Попередник Посаду започатковано
Наступник Новруз Різаєв

Час на посаді:
23 жовтня 1932 — 12 грудня 1933
Попередник Дадаш Буніатзаде
Наступник Усейн Рахманов

Час на посаді:
15 грудня 1933 — 6 квітня 1953
Попередник Рубен Рубенов
Наступник Мір Якубов

Час на посаді:
6 квітня 1953 — 20 липня 1953
Попередник Теймур Кулієв
Наступник Теймур Кулієв

Народився 17 вересня 1895(1895-09-17)
Куба, Бакинська губернія, Російська імперія
Помер 26 травня 1956(1956-05-26) (60 років)
Баку, Азербайджанська РСР
Політична партія ВКП(б) (1917-1954)
Дружина 1) Марія Сергеєва
2) Євгенія Гельман
Діти сини: Джангір та Джен
Рідня батько - Мір Аббас Багіров
мати - Яхши-ханум Багірова

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мір Джафар Аббас огли Багіров (азерб. Mir Cəfər Abbas oğlu Bağırov, 5 вересня (17 вересня) 1896, Куба, Азербайджан — 26 травня 1956, Баку, Азербайджанська РСР) — радянський та азербайджанський партійний і державний діяч, керівник органів держбезпеки Азербайджану (ВНК, ДПУ, ОДПУ, НКВС), народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР (19211927), Голова Ради Народних Комісарів Азербайджанської РСР (19321933), 1-й секретар ЦК КП Азербайджанської РСР (19331953), Голова Ради Міністрів Азербайджанської РСР (1953). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1937 р. Член ЦК ВКП(б) у 1937—1953 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПРС (1953). Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (1937—1953).

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Мір Джафар Багіров народився 5 вересня (17 вересня) 1896 року у місті Куба Кубинського повіту в селянській родині. У 1913 році закінчив вище початкове міське училище в Кубі, а в 1915 році закінчив дворічні педагогічні курси в місті Петровськ-Порт Дагестанської області. У лютому 1915 — березні 1917 р. — учитель сільських шкіл в Худаті і Неджефкенді, міського училища в місті Кубі.

У березні 1917 року вступив до РСДРП(б) й тоді ж став заступником голови Кубинського повітового комісара, заступником голови Кубинської Ради солдатських і робітничих депутатів (Кубинського ревкому). З 1918 року Багіров брав участь у комуністичній діяльності в Закавказзі (був членом підпільного партійного осередку, начальником партизанського загону), тоді ж познайомився із Анастасом Мікояном й завів дружбу з Лаврентієм Берією. У серпні — листопаді 1918 р. — секретар партійного колективу Залізного полку РСЧА. У листопаді 1918 — травні 1919 р. — військовий комісар 1-го Астраханського мусульманського полку РСЧА. 1919 року під керівництвом Кірова він брав участь у придушенні Астраханського повстання [1]. У травні — серпні 1919 р. — військовий комісар 290-го стрілецького полку 33-ї стрілецької дивізії 8-ї армії РСЧА у Воронежі. У серпні — грудні 1919 р. — порученець при Реввійськраді 11-ї армії у Астрахані. У грудні 1919 — лютому 1920 р. — військовий комісар загону особливого призначення у Астрахані. У лютому — квітні 1920 р. — співробітник Кавказького бюро з відновлення радянської влади на Кавказі у Астрахані.

Повернувся до Азербайджану після встановлення там радянської влади. У квітні — травні 1920 р. — уповноважений Революційної військової ради Кавказького корпусу в місті Баку. У травні — червні 1920 р. — заступник голови Революційного комітету Карабаської області в місті Шуша. У червні — вересні 1920 р. — командир і уповноважений РВР з формування 2-ї стрілецької бригади РСЧА у місті Агдамі. У вересні — жовтні 1920 р. — помічник військового комісара стрілецької дивізії у місті Баку. У жовтні — листопаді 1920 р. — голова військового трибуналу 1-ї Азербайджанської стрілецької дивізії у місті Баку. У листопаді 1920 — лютому 1921 р. — голова виїзної сесії військового трибуналу 11-ї армії.

10 лютого 1921 року Мір Джафар Багіров був призначений головою Надзвичайної Комісії (ЧК) Азербайджанської РСР, а 7 вересня 1926 року — головою ДПУ Азербайджанської РСР, перебуваючи на цій посаді до 22 травня 1927 року [2]. Одночасно він був наркомом внутрішніх справ Азербайджану та заступником голови РНК Азербайджанської РСР. У вересні 1927 року Багіров зайняв посаду начальника Закавказького управління водного господарства [2]. У грудні 1928 — вересні 1929 р. — голова правління Закавказької спілки сільськогосподарської кооперації (Заксільспілки) у місті Тифлісі. У листі до Молотова від 21 серпня 1929 року Сталін пише:

« Багірова (незважаючи на його гріхи у минулому) доведеться затвердити головою НК Азербайджану: нині він єдина людина, яка зможе впоратись із мусаватистами та іттіхадистами, що підняли голови в Азербайджанському селі. Справа ця серйозна, й тут жартувати неможна. [1]  »

7 вересня 1929 року Мір Джафар Багіров був призначений головою ДПУ Азербайджанської РСР [2]. На засіданні партколегії ЦКК ВКП(б) 24 вересня, що розглядала питання про керівних працівників Азербайджанської партійної організації, зазначено:

« Вказати тов. Багірову, що він не вжив заходів проти неприпустимих мір розправи в органах ДПУ 1924 р., попередивши його, що у разі повторення таких випадків в апараті ДПУ він буде нести всю відповідальність як голова Азербайджанського ДПУ. [1]  »

У вересні 1930 — лютому 1932 р. — слухач Курсів марксизму при ЦК ВКП(б) у Москві. У лютому — жовтні 1932 р. — відповідальний інструктор ЦК ВКП(б) у Москві.

У жовтні 1932 року Багіров очолив Раду Народних Комісарів Азербайджанської РСР, а у грудні 1933 року став 1-м секретарем Бакинського міського комітету КП(б) Азербайджану [2].

Правитель Азербайджану[ред.ред. код]

15 грудня 1933 року Багірова обрали 1-м секретарем ЦК КП Азербайджанської РСР. 10 лютого 1934 року він став кандидатом у члени ЦК ВКП(б), а 12 жовтня 1937 року постановою пленуму ЦК ВКП(б) був переведений з кандидатів у члени ЦК ВКП(б) [2]. На I сесії Верховної Ради СРСР у січні 1938 року, під час формування нового уряду СРСР на підставі конституції 1936 року, Багіров піддав різкій критиці діяльність тодішнього наркома юстиції Миколи Криленка, в результаті чого той не увійшов до складу нового уряду [1]. До 1940 року приблизно 70 тис. азербайджанців загинуло в результаті чисток, які здійснював Багіров [3]. Інтелігенція була зламана й ліквідована як громадська сила, «стара гвардія» комуністів також була знищена [3].

У 19411946 роках, коли радянські війська зайняли Іранський Азербайджан й установили там про радянський уряд, насаджував там власний міні-культ особи як «об’єднувача Азербайджану» [4]. Багіров помітно вплинув на радянську історіографію Кавказької війни XIX століття. В одній зі своїх статей він написав, що вступ Кавказу до складу Росії був добровільним і мав прогресивне значення, тоді як імам Шаміль був іноземним шпигуном. Невдовзі ця думка стала панівною, хоча до цього переважала прямо протилежна [5].

Падіння і смерть[ред.ред. код]

5 березня 1953 року було оголошено про смерть Й.В. Сталіна. Того ж дня постановою Спільного засідання Пленуму ЦК КПРС, РМ СРСР, Президії Верховної Ради СРСР Мір Джафар Багіров став кандидатом у члени Президії ЦК КПРС [2]. Смерть Сталіна ознаменувала собою кінець сталінської епохи, а слідом за нею падіння Багірова та Берії. 6 квітня постановою IV-го пленуму ЦК КП Азербайджану Багіров був звільнений від посади Першого Секретаря ЦК Компартії республіки [2] і призначений головою Ради Міністрів Азербайджанської РСР.

26 червня Берію запросили на засідання Президії КПРС і там заарештували. 2—7 липня відбувся Пленум ЦК КПРС, на якому обговорювалось питання «Про злочинні антипартійні та антидержавні дії Берії». На пленумі Багіров виступив з критикою на адресу Берії, заявивши: «Берія — це хамелеон, злісний ворог нашої партії, нашого народу» [6]. Однак, це не врятувало його. 7 липня постановою пленуму ЦК КПРС Багірова було виведено зі складу ЦК КПРС й того ж дня опитуванням виведено з кандидатів у члени Президії ЦК КПРС [2]. У жовтні його призначили заступником начальника об’єднання «Куйбишевнафта» Міністерства нафтової промисловості СРСР [2].

13 березня 1954 року рішенням КПК при ЦК КПРС Мір Джафар Багіров був виключений з партії й заарештований [7]. 7 травня 1956 року Воєнна колегія Верховного Суду СРСР засудила його до страти за порушення соціалістичної законності як спільника Л.П. Берії [7]. Він подав прохання про помилування, але 12 травня Президія Верховної Ради СРСР відхилила його клопотання. 26 травня Мір Джафар Багіров був розстріляний у Баку [2].

Родина[ред.ред. код]

1918 року Мір Джафар Багіров одружився з російською медсестрою Марією Сергеєвою, а 1919 року у них народився син Володимир-Джахангір [8]. Незабаром дружина померла. Пізніше Багіров одружився з єврейкою Євгенією Гельман, від шлюбу з якою у нього 1932 року народився син Джен [8].

Старший син Володимир закінчив Єйську воєнну авіаційну школу пілотів і Ташкентське піхотне училище. З перших днів Німецько-радянської війни він брав участь пілотом-винищувачем у повітряних боях під Москвою. 5 червня 1943 року в бою поблизу міста Обоянь, відбиваючи наліт на летовище, Володимир збив німецький бомбардувальник Ю-88, але витративши весь запас боєкомплекту, він у лобовій атаці таранив винищувач FW-190, в результаті чого обидва літаки вибухнули у повітрі [9]. Молодший син Джен помер 1994 року, а його мати Євгенія Багірова 1997 року. Обидва поховані на Востряківському кладовищі [10] у Москві.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г М.О. Зенькович, «Самые закрытые люди: энциклопедия биографий», [1], ISBN 5948500357, 9785948500355
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с [2]
  3. а б Historical Dictionary of Azerbaijan, Asian/Oceanian Historical Dictionaries; No. 31 by Swietochowski, Tadeusz Publication: Lanham, Md. Scarecrow Press, 1999
  4. 1
  5. Дегоєв В. В. Проблема Кавказской войны XIX века: Историографические итоги / Сборник русского исторического общества. — Т.2 (150): Россия и Северный Кавказ. — М., 2000. — С. 158—159.
  6. [3]
  7. а б М.О. Зенькович, «Самые закрытые люди: энциклопедия биографий», [4], ISBN 5948500357, 9785948500355
  8. а б [5]
  9. [6]
  10. [7]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
Ейюб Ханбудагов
4-й Голова НК Азербайджанської РСР
(з 1923 ДПУ Азербайджанської РСР)

10 лютого 19217 вересня 1926
Наступник:
Посаду скасовано
Попередник:
Посаду започатковано
1-й Голова ОДПУ Азербайджанської РСР
7 вересня 192622 травня 1927
Наступник:
Новруз Різаєв
Попередник:
Посаду започатковано
1-й Народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР
5 жовтня 192122 травня 1927
Наступник:
Новруз Різаєв
Попередник:
Новруз Різаєв
3-й Голова ОДПУ Азербайджанської РСР
7 вересня 19296 серпня 1930
Наступник:
Михайло Фриновський
Попередник:
Дадаш Буніатзаде
4-й Голова Ради Народних Комісарів Азербайджанської РСР
23 жовтня 193212 грудня 1933
Наступник:
Усейн Рахманов
Попередник:
Рубен Рубенов
9-й Перший секретар ЦК Компартії Азербайджанської РСР
15 грудня 19336 квітня 1953
Наступник:
Мір Якубов
Попередник:
Теймур Кулієв
2-й Голова Ради Міністрів Азербайджанської РСР
6 квітня 195320 липня 1953
Наступник:
Теймур Кулієв