Нагаєвський Ісидор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісидо́р Нагає́вський
I. Nahayewsky.jpg
Капелан Ісидор Нагаєвський
Загальна інформація
Народження 21 червня 1908(1908-06-21)
Imperial Coat of Arms of the Empire of Austria.svg Австро-Угорщина с. Полівці, Чортківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії
Смерть 7 травня 1989(1989-05-07) (80 років)
Flag of the United States.svg США м. Парма, штат Огайо
Освіта Львівська богословська академія
Ступені доктор філософії
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 1935

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Ісидо́р Дмитрович Нагає́вський (21 червня 1908(19080621), с. Полівці, нині Чортківський район Тернопільська область, Україна — 7 травня 1989, м. Парма) — український греко-католицький священик, капелян, доктор наук, історик. Чоловік О. Нагаєвської. Доктор філософії (1953 р.), професор. Дійсний член НТШ у США.

Життєпис[ред. | ред. код]

Поширене твердження про те, що закінчив Бережанську гімназію у 1929 році[1] є спростоване у праці Василя Стрільчука[2]. З документів відомо, що І. Нагаєвський навчався у гімназіях Чорткова, Тернополя та Рогатина, в останній склав матуру. Закінчив Львівську богословську академію (1934 р.). 22 червня 1935 р.[3] прийняв духовний сан; працював священиком у селах Могильниця і Залав'є (нині Теребовлянського району), згодом — у с. Білявці (нині Бродівського району Львівської області).

За участь в українському національному русі — ув'язнений у Березі Картузькій (липень — вересень 1939), згодом — в'язень радянських і гітлерівських тюрем (навесні 1943 р. — в'язень ґестапо). Рятуючись від радянських репресій, перебрався до м. Грубешів (нині Польща), де працював культурно-освітнім референтом Українського допомогового комітету.

У 19431944 рр. — капелан дивізії «Галичина». Від 1945 р. — у таборах в американській окупаційній зоні в Німеччині та Італії.

1947 р. еміґрував до США.

Від 1953 р. — професор Українського Вільного Університету в м. Мюнхен (Німеччина). Член Американського історичного товариства, голова секції Українського богословського наукового товариства в Америці. Редактор журналу «Місіонар», співпрацював із редакціями часописів «Шлях» і «Америка». Від 1963 р. — надзвичайний професор історії Українського католицького університету в м. Рим (Італія).

Доробок[ред. | ред. код]

Історичні праці[ред. | ред. код]

  • «Католицька церква в минулому і сучасному України» (1950)
  • «Кирило-Мефодіївське християнство в Русі-Україні» (1954)
  • «Рим і Візантія: Вселенська церква і патріархат» (1956)
  • «Князь Ізяслав Ярославич і папський престол» (1957)
  • «Історія римських вселенських архієреїв» (3 т.; латин.)
  • «Історія України» (History of Ukraine, 1962)
  • «Історія новітньої Української держави 1917—1923» (History of Modern Ukrainian State, 1917-23, 1966)
  • «Історія Української держави двадцятого століття» (1989; перевидана у м. Київ 1994)

Художні[ред. | ред. код]

  • «Тернистим шляхом. Спогади священика про Березу» (автобіографічна повість, 1957)
  • «Спогади польового духовника» (1985)

Автор статей на релігійні та педагогічні теми й інших.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гуцал, Матейко, Пиндус, Совінська, с. 587.
  2. Стрільчук, с. 22—29.
  3. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ… — С. 318. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]