Національна партія (ПАР)
Національна партія NP Nasionale Party | |
|---|---|
| Країна |
 ПАР |
| Голова партії |
Герцог Джеймс Баррі (1914–1934) Даніель Франсуа Малан (1934–1953) Йоганнес Стрейдом (1953–1958) Гендрік Вервурд (1958–1966) Балтазар Форстер (1966–1978) Пітер Віллем Бота (1978–1989) Фредерік Віллем де Клерк (1989–1997) |
| Дата заснування | 1 липня 1914 |
| Дата розпуску | розпуск і реорганізація в ННП в 1997 |
| Штаб-квартира | Кейптаун |
| Ідеологія |
1) апартеїд (до 1994) 2) консерватизм (після 1994) |
Національна партія (НП, афр. Nasionale Party) — політична партія, що правила в ПАС-ПАР з 4 червня 1948 року до 9 травня 1994 року. Її членів іноді називали націоналістами або натами (nats). Її багаторічна програма ґрунтувалася на соціально-політичному лейтмотиві "окремого розвитку" південноафриканської держави за расовою ознакою, що став відомим у світі як апартеїд, а також на створенні республіки, відокремленої від Співдружності націй, та ідеологічно обґрунтованому просуванні культури африканерів.
В 1997 році реорганізована в Нову національну партію, остаточно припинила свою діяльність в 2005 році.
Зовнішня політика та політика безпеки з 1948 року[ред. | ред. код]
Уряд НП стикався з усе більшим тиском з боку світу через політику апартеїду та окупацію Південно-Західної Африки, що суперечило міжнародному праву. Опозиційні групи, такі як АНК, спочатку чинили опір ненасильницькими діями, а з 1961 року - учиняли напади[1]. Уряд НП відреагував репресіями. Кілька відділів Південноафриканської поліції (ПАП) були призначені для боротьби з повстанцями, іноді використовуючи таємні методи, як, наприклад, відділ "Влакплаас", який був відповідальний за вбивства багатьох членів опозиції. У складі армії, Сил оборони Південної Африки (СОПА), також існували такі підрозділи, як Бюро цивільної співпраці, які використовували таємні засоби для розправи з опозиціонерами, в тому числі й за кордоном. Менші сусідні держави, такі як Свазіленд і Лесото, були економічно залежні від ПАР. Для забезпечення своїх інтересів ПАР проводила численні рейди спецпідрозділів у сусідніх країнах. Уряд НП здебільшого таємно боровся проти рухів за незалежність в Анголі, Мозамбіку та Зімбабве[1]. Президент Бота розробив концепцію тотальної стратегії, яка була задумана як відповідь на "тотальну загрозу" зокола і, серед іншого, пов'язувала і розширювала повноваження армії та поліції. Однак СОПА втрутився в громадянську війну в Анголі через Війну за незалежність Намібії та зазнав поразки, в основному від кубинських військ, у битві при Квіто-Кванавале, що сприяло падінню апартеїду.
Див. також[ред. | ред. код]
|
- ↑ а б National Party (NP) | South African History Online. www.sahistory.org.za. Процитовано 18 березня 2023.