Нейтраліно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нейтраліно
Родина: ферміон
Група: суперпартнер
статус: гіпотетична
Символ: 01, 02, 03, 04
Число типів: 4
Електричний заряд: 0
Спін: 1/2

У суперсиметрії нейтраліно [1](англ. neutralino) – гіпотетична частинка. Існує 4 нейтраліно, які є електронейтральними ферміонами. Їх зазвичай позначають 01 (найлегше), 02, 03 і 04 (найважче), або інколи , це позначення використовують коли означає чарджино. Найлегше нейтраліно є стабільним. Оскільки нейтраліно є ферміонами Майорани, кожне нейтраліно ідентичне до власної античастинки. Ці частинки взаємодіють лише із легкими векторними бозонами. Вони мали б з'являтися при каскадних розпадах важчих частинок, виникаючи із кольорових суперсиметричних частинок.
Важчі нейтраліно зазвичай розпадаються через нейтральний Z бозон у легше нейтраліно, або через заряджений W бозон у легке чарджіно:[2]

02 01 + Z0
02 ±1 + W 01 + W± + W

Наразі немає експериментального підтвердження існування нейтраліно.

Суперсиметричні теорії[ред.ред. код]

У суперсиметричних моделях всі частинки із Стандартної моделі мають частинок-партнерів з всіма ідентичними квантовими числами окрім спіну, який відрізняється на 1/2 від частинки-партнера (бозони-ферміони). Оскільки суперпартнери Z бозона (зіно), фотона (фотіно) і бозона Гіггса (гіггсіно) мають однакові квантові числа, вони можуть змішуватись, утворюючи власні стани масового оператора, названі нейтраліно. Властивості нейтраліно залежать від деталей змішування[1].

Темна матерія[ред.ред. код]

Як важка, стабільна частинка, найлегше нейтраліно є ідеальним кандидатом у холодну темну матерію.[3][4][5] У багатьох моделях найлегше нейтраліно може утворюватись у гарячому ранньому Всесвіті. Найлегше нейтраліно вважається головним кандидатом у ВІМПи (частинки темної матерії). Нейтралінна темна матерія може бути зареєстрована прямим і непрямим шляхами. Для непрямих детектувань гамма і нейтринні телескопи у пошуках слідів анігіляції нейтраліно, направляють на області високої густини темної матерії.



Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Martin, с. 71–74
  2. J.-F. Grivaz; the Particle Data Group (2010). Supersymmetry, Part II (Experiment). Journal of Physics G 37 (7). с. 1309–1319. 
  3. M. Drees; G. Gerbier; the Particle Data Group (2010). Dark Matter. Journal of Physics G 37 (7A). с. 255–260. 
  4. Martin, с. 99
  5. Bertone, с. 8

Джерела[ред.ред. код]

  • Martin, Stephen P. (2008). «A Supersymmetry Primer». arXiv:hep-ph/9709356v5 [hep-ph].  Also published as Chapter 1 in Kane, Gordon L, ред. (2010). Perspectives on Supersymmetry II. World Scientific. с. 604. ISBN 978-981-4307-48-2. 
  • Bertone, Gianfranco, ред. (2010). Particle Dark Matter: Observations, Models and Searches. Cambridge University Press. с. 762. ISBN 978-0-521-76368-4.