Непийпиво Василь Гнатович
Непийпиво Василь Гнатович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
28 грудня 1915 (10 січня 1916) Кам'янка, Диканський район, Україна | |||
Смерть | 19 січня 2007 (91 рік) | |||
Київ, Україна | ||||
Країна |
Російська імперія УНР СРСР Україна | |||
Жанр | пейзаж і натюрморт | |||
Діяльність | художник | |||
Працівник | Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
|
Василь Гнатович Непийпи́во (10 січня 1916, Кам'янка — 19 січня 2007, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений художник УРСР з 1977 року, народний художник УРСР з 1982 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 28 грудня 1915 [10 січня 1916] року в селі Кам'янці[a] (нині Полтавський район Полтавської області України). Закінчив Харківську художню студію[1]. У 1937—1938 роках працював оформлювачем Полтавського музично-драматичного театру.
Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною» (14 грудня 1945), орденами Червоної Зірки (6 листопада 1947)[2], Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[3].
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Січневого повстання, № 3. квартира № 190. Помер у Києві 19 січня 2007 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював пейзажі, натюрморти[1]. Серед робіт:
- «Ромашки» (1936);
- «Керченська протока» (1954);
- «Полтавщина» (1956);
- «Дуб Богдана Хмельницького біля Хортиці» (1958);
- «Конча-Заспа» (1959);
- «Річка Ворскла» (1960);
- «Жито половіє» (1960);
- «Вечоріє» (1960);
- «Безкрає поле» (1961);
- «Липа, під якою Тарас Шевченко написав „Відьму“» (1961);
- «Полтава. Покровська церква» (1962);
- «Диканька. Старі дуби» (1965);
- «Життя продовжується» (1965);
- «Загорський Собор» (1966);
- «Пшениця» (1967);
- «Травневі луки» (1968);
- «Дніпрові схили» (1968);
- «Псковська Вежа» (1970);
- «Колгоспні лани» (1970);
- «Бучач. Фортеця-замок» (1970);
- «Оповиті квітами» (1971);
- «Дальні печери. Весна» (1974);
- «Канівське море» (1974);
- «Косовиця на Канівщині» (1974);
- «Софія Київська» (1977);
- «Диканька. Церква Миколи» (1977);
- «Село Баранівка на Полтавщині» (1978);
- «У гаю. Біля Києва» (1979);
- «Вранішні хліби» (1980);
- «Журба» (1985);
- «Ніаґарський водоспад» (1990);
- «Замок закоханих» (1990);
- триптих «На сполох», «Безмовні свідки», «Благословляю вільну Україну» (1991—1992);
- диптих «Сяйво Богородиці», «Сяйво Ісуса Христа» (1994—1995);
- «Михайлівський монастир» (1995);
- «Десятинна церква» (1995).
Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Волинському, Житомирському, Запорізькому, Івано-Франківському, Уманському краєзнавих музеях, Дніпровському, Запорізькому, Полтаському, Харківському художніх музеях.
Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1959 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1954, 1971, 1982, 1986 роках та Полтаві у 1980 році.
Зауваги[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Непийпиво Василь Гнатович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 322.;
- Непийпиво Василь Гнатович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 160—161.;
- Непийпиво Василь Гнатович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — 526, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
- Непийпиво Василь Гнатович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 420. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Непийпиво Василь Гнатович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 435. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Непийпиво Василь Гнатович // Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2;
- В. М. Ханко. Непийпиво Василь Гнатович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. — Т. 23 : Нг — Ня. — 832 с. — ISBN 978-966-02-9624-4.
|
- Народились 10 січня
- Народились 1916
- Уродженці Диканського району
- Померли 19 січня
- Померли 2007
- Померли в Києві
- Члени Національної спілки художників України
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Народні художники УРСР
- Заслужені художники УРСР
- Художники Полтавського українського музично-драматичного театру
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Українські художники
- Радянські художники
- Українські графіки
- Радянські графіки
- Українські пейзажисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські натюрмортисти
- Художники Києва
- Художники-реалісти