Нове місто (Сімферополь)
| Нове місто Сімферополь | ||||
.jpg) Куйбишевське кільце в Новому місті, 2011 рік | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Координати: 44°57′18″ пн. ш. 34°06′59″ сх. д. / 44.9549° пн. ш. 34.1165° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Київський район | |||
| Головні вулиці | Проспект Кірова, Проспект Перемоги, вулиця Київська, Куйбишева, Шмідта, 51-й Армії, Толстого, Лермонтова | |||
| Карта | ||||
  Нове місто Нове місто (Сімферополь) | ||||
Нове місто (крим. Yañı şeer), також Замостя — історична місцина в Сімферополі, у Київському районі.
Назва[ред. | ред. код]
Назва Нове місто з'явилася під час появи району на початку XX століття, на противагу старим районам міста, що складалися на той час зі Старого міста та Центру.
Назва Замостя, «за мостом» або «за мостами», з'явилася, оскільки щоб потрапити до цієї частини міста з центру, треба було перетнути мости: тоді ще дерев'яний Архівний міст (на вул. Шмідта) та Феодосійські мости (на проспекті Кірова біля Радянської площі) — до реконструкції в 1960 році замість одного мосту було три: автомобільний, пішохідний, і трамвайний.
Опис[ред. | ред. код]
Нове місто розташоване в міжріччі Салгира та Малого Салгира, що служать кордонами на півночі та півдні, на сході район обмежується Стевенівськими пагорбами та скельним масивом Ак-Баїр, на заході Султанським лугом та районом Багча-Елі.
Історично місцевості Султанський луг та Стевенівські пагорби є частиною Нового міста, також до району відносять багатоповерхову забудову колишнього села Багча-Елі. Іноді окремо виділяють місцевість Німецька слобода за лікарнею Семашка.
Наразі Нове місто ділять на свої мікрорайони: Дитячий парк, Автовокзал, район 51-й Армії, район кінотеатру «Зірка».[1]
Головні вулиці: Проспект Кірова, Проспект Перемоги, вулиця Київська, Куйбишева, Шмідта, 51-й Армії, Толстого, Лермонтова.
Площі: Куйбишева, парки: Дитячій парк, Сквер Миру.
В районі знаходиться сімферопольський автовокзал, завод «Фіолент», Тролейбусний парк № 1, Республіканська клінічна лікарня ім. Семашка, будинок Меджлісу кримськотатарського народу.
Історія[ред. | ред. код]
В часи Кримського ханату тут знаходилися гаремні сади палацу калгі-султана в Акмесджиті, приблизно від сучасного Проспекту Кірова на заході до вулиці Київської на сході, їхніми залишками є Дитячій парк та сквер Миру. Салгир, що розливався, не давав можливості будувати тут добротні стаціонарні будинки, тому мандрівники, описуючи цю частину міста, відзначали «велику кількість садів».
Після анексії Криму Російською імперією ця територія розійшлася на величезні садибні ділянки. Будинки тут будували далеко від весняно-бурхливої річки, наприклад будинки лікаря Мюльгаузена (Київська, 24) та хіміка Де-Серра (Кірова, 49а) знаходилися на відстані не менше ніж 500 метрів від річки.
У 1880-х роках розпочалася активніша забудова непередбачених планом ділянок землі на правому березі Салгира. Тут з'являються дачі, сади та фабрики місцевих та приїжджих підприємців.[2]
Назва «Нове місто» з'явилася на початку XX століття, коли розпочався наступний період забудови правобережної зони. У цей час на місці садових ділянок з'являються вулиці Фрунзе (тоді Суворова), Мокроусова (Південна), Аксакова, Тургенєва, Шмідта (Потьомкіна) та Ленінградська (Нова). Цей новий дачний район обмежувався вулицею Київською (Мюльгаузенівською) і Проспектом Перемоги (Феодосійська) зі старовинної дороги, що вела з губернського центру до Феодосії.
У 1884 році у районі вже була введена в дію кондитерсько-консервна фабрика Ейнем.
Пізніше з'являються вулиці за вулицею Київська: Грибоєдова (Середньотарасівська, 1908 рік), Скрипниченко (Олександрівська), Лермонтова (Нижньоолександрівська, 1917 рік) та провулок Скрипниченко (Тарасова-Дальня, 1919 рік).[3]
Будинки були одноповерхові, а межа району — на вулиці Тінистій (нині Федько, біля станції переливання крові). На місці заводу «Фіолент» знаходилася «Деревообробна фабрика Кучерових», а на місці лікарні Семашко — дитяча лікарня.
Перед Другою світовою війною у місті з'явився цілий Ново-Міський район (з 1965 — Київський), куди входили також вулиці у колишньому селі Багча-Елі та на початку Червоної гірки.
У 1950-ті роки з'явилися вулиці Бабушкіна, Ладигіна (1953), Щорса, Чапаєва, Фурманова (1954), Суходольна (1959).[4]
Тоді ж збудований автовокзальний комплекс, що у 1977 та 2007 роках капітально реконструювався.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок Меджлісу кримськотатарського народу, 2011 рік -
Район автовокзалу, 2011 рік -
Будинок на Проспекті Кірова, 2011 рік -
На вулиці куйбишева, 2012 рік -
Будинок по вулиці Лермонтова, 2012 рік -
Будинок дежив доктор медицини та громадський діяч Ф.К.Мільгаузен (Мюльгаузен), вулиця Київська, 24, 2012 рік -
Вулиця Лермонтова, 2012 рік -
Будинок, де відпочивав Вінстон Черчилль у 1945 році, 2016 рік -
Будинок на вулиці Гаспринського, 2022 рік
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(29689378355).jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ "Нахаловка", "Пьяный угол", "Крест": загадки названий симферопольских микрорайонов. crimea.vgorode.ua (рос.). Процитовано 13 жовтня 2023.
- ↑ Крым в первой половине XIX века. Сайт В. Кривошеев персональный сайт учителя (амер.). Процитовано 13 жовтня 2023.
- ↑ Симферополь. Улицы рассказывают (txt). www.universalinternetlibrary.ru. Процитовано 13 жовтня 2023.
- ↑ улицы, Теги: история симферополь. «Новый город» Симферополя (рос.). Процитовано 13 жовтня 2023.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||
