Перейти до вмісту

Ніколюк Віктор Дмитрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколюк.
Віктор Ніколюк
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження19 жовтня 1975(1975-10-19) (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шишкине, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Alma MaterХарківське гвардійське вище танкове командне училище (1996),
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2007)
Псевдо«Вітер»[1]
Військова служба
Роки служби1996—т.ч.
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Війни / битви

Війна на сході України
Російське вторгнення в Україну (2022)

Командування
2025—т. ч. ОТУ «Донецьк», командувач
2024
 10 АК, командувач
2021—2023 Оперативне командування «Північ» ОК «Північ», командувач
2017—2021
 169 НЦ «Десна», начальник
2013—2017
 92 ОМБр, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Ві́ктор Дми́трович Ніколю́к (нар. 19 жовтня 1975, с. Шишкине Новоукраїнський район Кіровоградська область) — український воєначальник, генерал-майор Збройних сил України, тимчасовий командувач ОТУ «Донецьк», командувач 20-тим армійським корпусом (з 2025 року).

Колишній командувач 10-го армійського корпусу (2024), командувач військ Оперативного командування «Північ» (2021—2023), начальник 169-го навчального центру (2017—2021), командир 92-ї окремої механізованої бригади (2013—2017).

Командувач оборони Чернігова (2022). Відомий безпосередньою участю в боях під час оборони Чернігова і Чернігівської області.[2] У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військовиків від НВ.[3]

Герой України (2022).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Віктор Дмитрович Ніколюк народився 19 жовтня 1975 року в селі Шишкине на Кіровоградщині.

Навчався в Шишкинській загальноосвітній школі.

У 1996 році закінчив навчання в Харківському гвардійському вищому танковому командному училищі.

У 2007 році закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.

Під час служби в лавах Збройних Сил України командував розвідувальною ротою, танковим батальйоном та механізованим полком у навчальному центрі «Десна»[4], був начальником штабу 93-ї ОМБр, а згодом — командиром 92-ї ОМБр.

16 травня 2015 року поблизу м. Щастя на Луганщині військовики 92-ї бригади захопили в полон військовослужбовців 3-ї окремої бригади спецпризначення ГРУ РФ Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва. Під час бою загинув український військовик, молодший сержант Вадим Пугачов. Затримані виявилися громадянами Росії, військовослужбовцями збройних сил РФ. Усіх учасників затримання російських спецпризначенців Президент України Петро Порошенко 29 травня 2015 року нагородив, зокрема й командира бригади полковника Віктора Ніколюка.[5]

Докладніше: Бій з диверсантами ГРУ РФ під Щастям

3 листопада 2015 року в районі населеного пункту Трьохізбенка російсько-терористичні сили відкрили вогонь по опорному пункту 92 ОМБр, полковник Віктор Ніколюк був поранений.[6][7]

У березні 2017 року Віктор Ніколюк був призначений начальником 169-го навчального центру.[8][9][10]

5 грудня 2018 року присвоєно військове звання генерал-майора.[11]

З жовтня 2021 року по березень 2023 року — командувач ОК «Північ».[12]

Російське вторгнення в Україну (2022)

[ред. | ред. код]

Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, генерал-майор Віктор Ніколюк зустрів в м. Конотопі. З перших днів командував Силами оборони України на Чернігівщині, в ході вторгнення брав безпосередню участь у боях.[13][14]

У березні 2023 року призначений командувачем Командування підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України.[15]

24 березня 2024 року Віктор Ніколюк повідомив, що склав з себе повноваження командувача Командування підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України та планує очолити одне зі з'єднань та один з напрямків фронту.[16][17]

З червня 2025 року — тимчасовий командувач ОТУ «Донецьк». До цього кілька місяців був начальником штабу ОТУ «Донецьк».[18]

Після переходу ЗСУ на корпусну структуру в ході реформи наприкінці 2025 року[19], командувач 20-тим армійським корпусом[20].

Справа мобільної групи поблизу Щастя

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
«Ендрю» про «Вітра»
Заява командира 92-ї ОМБр, полковника Віктора Ніколюка

2 вересня 2015 року, приблизно о 06:20, між селами Лопаскине та Лобачеве Новоайдарського району невідомі вчинили напад на зведену мобільну групу: Mitsubishi L200 підірвався на закладеній міні, відразу по тому нападники кинули 2 гранати й обстріляли автомобіль зі стрілецької зброї. Мобільна група тримала оборону до прибуття підкріплення з 92 ОМБр. Під час зіткнення загинули Андрій Галущенко та старший лейтенант податкової міліції Дмитро Жарук, шість поранених (співробітник СБУ, троє десантників та двоє бійців 92 ОМБр). Це був уже не перший напад на групу «Ендрю». Слідство вела Військова прокуратура, в лютому 2016 року затримали двох демобілізованих розвідників 92 ОМБр, їм вручили повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство за обтяжуючих обставин) Кримінального кодексу України, вони перебувають під домашнім арештом.

За версією журналіста Олексія Бобровникова Ніколюк був одним з організаторів нападу на групу «Ендрю».[21]

У 2016 році Віктор Ніколюк подав позов до суду на Військову прокуратуру сил АТО, маючи за мету відшкодувати моральну шкоду, які, на його думку, йому завдала військова прокуратура сил АТО в особі одного з її слідчих, і визнати незаконною постанову цього слідчого про проведення обшуку у військовій частині В6250.[22]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[23]
  • Орден Богдана Хмельницького І ст. (4 грудня 2025) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[24].
  • Орден Богдана Хмельницького ІІ ст. (17 червня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[25].
  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (28 травня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[26]
  • Орден Данила Галицького (24 серпня 2013) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України.[27]
  • почесний громадянин міста Чернігова (21 вересня 2022).[28][29]
  • почесний громадянин Чернігівської області (22 вересня 2022).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Комбриг 92-й о контрабанде, человеческом достоинстве и «маразмах» перемирия. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 31 серпня 2015.
  2. ↑ Горнова, Вікторія (7 жовтня 2022). Генерал Ніколюк розповів про бій за Чернігів та як потрапив у засідку. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 9 грудня 2022.
  3. ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
  4. ↑ Новости Чугуева. К выполнению боевых задач всегда готовы. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 1 червня 2015.
  5. ↑ Глава держави нагородив військовослужбовців, що затримали російських диверсантів під Щастям. Архів оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 1 червня 2015.
  6. ↑ Артем Семеніхін на Фейсбук
  7. ↑ Під Трьохізбенкою дістав поранення командир 92-ї бригади Ніколюк. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  8. ↑ У навчальному центрі "Десна" - новий командир (укр.). Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  9. ↑ На посаду заступника командувача ОК "Захід" призначили екс-командира легендарної 93-ї бригади (укр.). Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  10. ↑ Рокіровка в Десні: центр очолив скандальний Вєтєр, генерал Мікац поїхав в ОК “Захід”. Новинарня (укр.). 28 березня 2017. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  11. ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2018 року № 409/2018 «Про присвоєння військових звань»
  12. ↑ В ОК «Північ» змінився очільник. А генерал Ніколюк тепер командує підготовкою Сухопутних військ. hromadske (укр.). 13 березня 2023. Процитовано 12 березня 2025.
  13. ↑ «Щоб відправити солдата в бій, ти маєш побути в його ролі»: Віктор Ніколюк про оборону Чернігова (укр.), процитовано 13 жовтня 2022
  14. ↑ «Героїчна оборона Чернігова показала світу єдність нашої армії та українського народу!». zemlyaivolya.net. Процитовано 9 грудня 2022.
  15. ↑ В ОК «Північ» змінився очільник. А генерал Ніколюк тепер командує підготовкою Сухопутних військ. 13.03.2023, 13:34
  16. ↑ Нові виклики, нові випробування, нові перемоги. 24.03.2024
  17. ↑ Генерал Ніколюк залишає Командування підготовки Сухопутних військ ЗСУ. 24.03.2024, 16:48
  18. ↑ Генерал-майор Ніколюк замінив Тарнавського на посаді командувача ОТУ “Донецьк”. Українська правда (укр.). Процитовано 16 червня 2025.
  19. ↑ У ЗСУ почали перехід на корпусну структуру, – Сирський. portal.lviv.ua (укр.). Процитовано 28 січня 2026.
  20. ↑ Тарнавський повертається на посаду командира 9 корпусу. Українська правда (укр.). Процитовано 28 січня 2026.
  21. ↑ Журналіст Олексій Бобровников: Ендрю і Тайфун залишили нам величезні бази даних військових злочинців. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.
  22. ↑ Командир 92-ї бригади подав до суду на військову прокуратуру. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  23. ↑ Указ Президента України № 122/2022 Про присвоєння звання Герой України. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  24. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2025 року № 881/2025 «Про відзначення державними нагородами України»
  25. ↑ Указ Президента України від 17 червня 2022 року № 418/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  26. ↑ Указ Президента України від 28 травня 2015 року № 292/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  27. ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2013 року № 449/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
  28. ↑ Командувач оперативного командування «Північ» Віктор Ніколюк отримав відзнаку «Почесний громадянин Чернігова» // АрміяInform. — 2022. — 1 жовтня.
  29. ↑ Рішення Чернігівської міської ради від 21 вересня 2022 року № 21/VIII-1 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чернігова» генерал-майору ЗСУ Ніколюку В. Д.».

Посилання

[ред. | ред. код]
Ніколюк Віктор Дмитрович
у соціальних мережах
Ніколюк Віктор Дмитрович на сайті Facebook
Ніколюк Віктор Дмитрович на сайті Telegram
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколюк_Віктор_Дмитрович&oldid=47371990