Ніна Гаген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніна Гаґен
Nina Hagen
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Катарина Гаґен
Catharina Hagen
Дата народження 11 березня 1955(1955-03-11) (65 років)
Місце народження Східний Берлін, НДР
Роки активності 1971—дотепер
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність німкеня
Віросповідання Індуїзм
Професія співачка
автор-виконавець
акторка
Співацький голос контральто
Інструменти вокал
Жанр панк-рок
постпанк
нью-вейв
Колективи Nina Hagen Band, Leipzig Big Band, Capital Dance Orchestra
Лейбл Columbia Records
Mercury Records
Koch Universal
ninahagendas.beepworld.de
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ніна Гаґен (нім. Nina Hagen; справжнє ім'я — Catharina Hagen; *11 березня 1955 рік, Берлін) — німецька панк-рок співачка та музикантка, авторка пісень, акторка. Ніну Гаґен вважають матір'ю німецького панк-року.

Життя[ред. | ред. код]

Народилася Ніна в сім'ї акторки Еви-Марії Гаґен і сценариста Ганса Гаґена. Їхній шлюб був дуже короткий і маленька Ніна рідко бачила батька. З 9 років у неї з'являється вітчим (Вольф Бірман). В 1968-му її вигнали з організації за участь у «несанкціонованій» демонстрації. Десятий клас дівчинка не закінчила, а, кинувши школу, зайнялася виконанням пісень. У 1975 році вона була позбавлена громадянства НДР і емігрувала до Великої Британії, через прохання повернути в країну Вольфа Бірмана, яке було безуспішним, де зробила собі ім'я в популярному тоді серед молоді музичному жанрі — панк-року. Потім переїхала жити у ФРН і у 80-х роках досягнула там вершини успіху. Вона брала участь у багатьох конкурсах та займала призові місця, таких як комітет з розваг та мистецтва (1974). Її музичні кумири Дженіс Джоплін, Тіна Тернер, Отіс Реддінг, Джеймс Браун та багато інших. У НДР вона стає відомою спочатку як акторка таких фільмів «Абетка кохання» («ABC-der-Liebe»), «Сьогодні п'ятниця» («Heute ist Freitag») (1974), «Пастки любові» («Liebesfallen») (1975-76), «Весілля по-жіночому» («Heiraten Weiblich»), «Господарка» (фр. «Maîtresse») (1976) і грає на одній театральній сцені разом зі своєю матір'ю .

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ніна Гаґен (зліва), Берлін, 1976 рік

1974 Ніна співпрацює з групою «Automobil», вони приголомшують своїм хітом, що навіть знайшов слухачів на Заході: «Du Hast Den Farbfilm Vergessen».

1975 року вона записує нові пісні з «Fritzens Dampferband» та іншими музикантами.

1978 світ побачив перший альбом, який носить назву «Nina Hagen Band», що приніс Ніні Гаґен міжнародну популярність. Перший виступ відбувся на німецькому фестивалі Rockpalast. Другий альбом «Unbehagen» («Незручність») виходить у 1979 році, після чого Ніна розпускає гурт і відправляється до Голландії на пошуки нового колективу, з яким вона могла б підкорити Захід. Не гаючи часу, Ніна попутно знімається у психоделічному фільмі про голландську молодь «Ча-ча» («Cha-Cha»).

1980 Ніна створює мега-шоу з груртом «OUT» і «Хто вбив Руді» на сцені: «Вавилон впаде». Перший концерт у Гамбурзі провалився і тур скасували. З новим керівництвом Гаґен (Ґлотцер Беннет, колишній менеджер Френка Заппи) їде підкорювати Америку і виконувати свої пісні вже ангійською. Співачці до вподоби життя в Голлівуді та Нью-Йорку, і з новим натхненням вона повертається до Німеччини та через 6 місяців з новим "поглядом" і новими піснями вирушає у тріумфальне турне. Вона з'являється з піснями «Ziggy Stardust» і «Хто вбив Руді» в «Rock Night» на телебаченні і п'янить аудиторію своїм вокальним діапазоном.

1981 Ніна живе з багатьма друзями в Малібу.

1982 Ніна підписує новий контракт із рекорд CBS: Ніна записує свій найавангардніший альбом «Nunsexmonkrock» і прощається з Фердинандом.

У 1983 і в 1984 роках відповідно на хвилі успіху виходить подвійний (англо- і німецькомовний) альбом «Fearless»/«Angstlos» з хітом «New York, New York».

1987 Ніна переїжджає до Ібіси.

Ніна Гаґен у 1981 році

1988 Ніна дає великі концерти, але вона не отримує жодних нових контрактів запису. Але засоби масової інформації та телвізійні шоу завжди мають нагоду про неї щось сказати або почути її саму.

У 1989 році іміджем співачки займається Жан-Поль Готьє. Нарешті новий альбом Ніни 1991 «Вулиця» з'являється.

У 1993 році Ніна Гаґен випускає альбом «Revolution Ballroom», який прославив Ніну кліпом на пісню «So Bad», який став одним з найгучніших за всю її кар'єру. У записі цього альбому брав участь Phil Manzanera, гітарист гурту Roxy Music.

У 1995 і 1996 роках виходить подвійний альбом співачки «Freud Euch»/«Bee Happy». Дві пісні з цього альбому були використані в одній із серій науково-фантастичного трилера «Tatort», де Ніна Гаґен зіграла роль співачки в клубі.

На концерті в Данії, 2003 рік

У 1999 році з'являється ювілейний, десятий за рахунком альбом співачки, орієнтований більше на шанувальників давньоіндійської філософії та міфології, вплив якої досяг свого апогею у творчості Ніни, через що назріла необхідність випустити роботу, повністю присвячену тибетським рагам, мантрам і бхаджанам. Цей рік ознаменований також виходом пісні і кліпу «Fieber» у дуеті з німецьким гуртом Oomph! і другим виступом на Rockpalast. Роком раніше, в 1998 році, Ніна Гаґен бере участь у записі дуету зі співаком Tommy D у пісні Solo, також знявшись в однойменному кліпі і зігравши Бабу-Ягу у фільмі жахів «Василиса» в Києві, Україна. Незабаром також виходить документальний фільм про династію Гаґен, а через три роки з'явиться і автобіографічна книга Ніни Гаґен «That's Why The Lady Is A Punk». До 100-річного ювілею Бертольта Брехта Ніна переїхала в рідний Берлін. Разом з Мерет Бекер вона виступала на так званому панк-Брехт-вечорі «Wir hie? en beide Anna» («Нас обох звати Анна»). У 1999 році для подвійного альбому заспівала цілком «Тригрошову оперу» Брехта.

У 2000 році мати панку повертається з альбомом «Return Of The Mother», знову вступивши в боротьбу з системою із закликами людства до зміни поглядів на світ. Через рік Ніна Гаґен бере участь у записі пісні для альбому німецького дуету Rosenstolz «Die Schwarze Witwe».

У 2003 році виходить альбом з каверами легендарних англомовних світових хітів минулих років «Big Band Explosion». Світовий же успіх знову повернувся до Ніни Гаґен завдяки кавер-версії відомого хіта шанувальників співачки гурту Rammstein «Seemann», виконаної разом із фінським квартетом Apocalyptica, що знявся з нею в однойменному відео.

У 2004 році Ніна Гаґен знімається в ролі злої царівни в комедійному фільмі жахів «7 Zwerge» за мотивами популярної казки «Білосніжка і сім гномів».

У 2006 році виходить логічне продовження попереднього альбому «Irgendwo Auf Der Welt». З серпня 2006 року Ніна — член журі телешоу «Popstars» на німецькому телеканалі Pro7. У цьому ж році виходить продовження фільму «7 Zwerge».

У 2009 році, спільно з однодумницею в боротьбі за права тварин Памелою Андерсон, панк-діва знімається в гучному рекламному ролику PETA. Під час другої частини турне, 16 липня 2010 року, відбувся випуск нового альбому панк-діви. Розчарувавшись в індуїзмі, співачка відклала випуск рок-альбому, і за один рік записала «Personal Jesus», що складається з євангелічних співів, підкріплений новою книгою «Визнання», що вийшла в березні.

У 2012 році Ніна Гаґен, як і згодом багато інших світових знаменитостей, висловила підтримку заарештованим учасницям групи в гучній справі Pussy Riot, при цьому додавши, що не схвалює їхніх дій, але протестує проти надмірно суворого покарання.

Шлюб[ред. | ред. код]

У 1981 році народилась донька Косма Шива Гаґен (англ. Cosma Shiva Hagen), яка згодом стала актрисою. Батько, голландський гітарист Ferdinand Karmelk, помер у 1988 році . У 1987 році вийшла заміж за 17-річного панк-рок музиканта Iroquois з Лондона. У 1989 році в її житті з'явився француз Frank Chevallier. Він стає батьком сина Otisa Chevallier-Hagen, який народився 1990-го року. У 1996 році вийшла заміж за Девіда Лінна, молодший за неї на 15 років. Вони розійшлися в 2000 році. У січні 2004 року вийшла заміж за датського співака Lucas Alexander Breinholm (молодший за Ніну Гаґен на 22 роки). Розлучилися через рік. У 2006 році супутником життя Ніни Гаґен став 27-річний психотерапевт з Канади River. З 2009 року Ніна Гаґен дотримується целібату.

Дискографія[ред. | ред. код]

Деякі альбоми співачки були випущені і в англомовному варіанті.

  • 1978 Nina Hagen Band
  • 1979 Unbehagen
  • 1981 Nunsexmonkrock
  • 1983 Angstlos
  • 1984 Fearless
  • 1985 In Ekstase
  • 1985 In Ekstasy
  • 1988 Nina Hagen
  • 1991 Street
  • 1993 Revolution Ballroom
  • 1995 Freud Euch
  • 1996 Beehappy
  • 1999 Om Namah Shivay (Indisches Album)
  • 2000 Return Of The Mother
  • 2002 Om Namah Shivay / 1008 Indian Nights Live
  • 2003 Nina Hagen Big Band Explosion
  • 2006 Irgendwo Auf Der Welt
  • 2010 Personal Jesus (Gospel Album)
  • 2011 Volksbeat

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1974 ABC der Liebe
  • 1975 Junge, heute ist Freitag
  • 1979 Cha Cha
  • 1979 Bildnis einer Trinkerin
  • 1992 Lilien in der Bank
  • 1997 Tatort (ARD)
  • 1998 Sci Fri (Sci-Fi-Channel)
  • 1999 Nina Hagen + Punk + Glory
  • 2000 Family Stories: The Hagens (ARD)
  • 2001 Om Gottes Willen
  • 2004 7 Zwerge — Männer allein im Wald
  • 2006 7 Zwerge — Der Wald ist nicht genug
  • 2011 Godmother Of Punk

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]