Нічне кафе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нічне кафе
Vincent Willem van Gogh 076.jpg
Le Café de nuit
Творець: Вінсент ван Гог
Час створення: 1888
Розміри: 70×89 см
Висота: 72,4 см
Ширина: 92,1 см
Матеріал: олія, полотно
Жанр: Побутовий жанр
Зберігається: США
Музей: Художня галерея Єльського університету
Нічне кафе у Вікісховищі?

Нічне кафе — картина нідерландського художника Вінсента ван Гога, написана у 1888 році під час перебування в Арлі.

Обставини створення[ред. | ред. код]

L'Arlésienne («Арлежанка»)
Нічне кафе, акварель

На картині зображене привокзальне кафе міста Арля, добре знайоме художнику. Господарі кафе Жозеф-Мішель та його дружина Марі Жіно часто позували Ван Гогу. Так, мадам Жіно зображена і на іншій картині художника — (Назва картини можна перекласти, як «Арлежанка», тобто жителька Арля).

Ван Гог добре знав «нічне життя» та подібні заклади. У своєму листі до брата Тео він писав про ідею цієї картини: «У „Нічному кафе“ я спробував зобразити місце, де людина губить самого себе, божеволіє або стає злочинцем. Я хотів виразити згубну пристрасть, що рухає людьми, за допомогою червоного і зеленого кольору».

У вересня 1888 року Ван Гог три ночі поспіль працював над картиною. Спав при цьому художник вдень. Пізніше він повторив роботу в акварелі, робота в даний час знаходиться в приватній колекції.

Власники картини[ред. | ред. код]

Навесні 1908 року на виставці «Салон Золотого руна» картину за три тисячі рублів (сiм тисяч франків) купив колекціонер Іван Морозов. У 1918 році картина була націоналізована радянською владою. В 1928-33 роках полотно виставлялося в Москві, а потім було продано колекціонерові Стефану Кларку.

Після його смерті, згідно із заповітом, права на картину перейшли Єльському університету. У 2014 році правнук Івана Морозова П'єр Коновалофф програв в американському суді права на картину.

Художні особливості[ред. | ред. код]

Картина була названа одним із шедеврів Ван Гога і отримала високу оцінку критиків. На відміну від імпресіонізму, в цій картині митець не захоплюється красою природи чи стану, Ван Гог передає свої емоції і почуття, в тому числі і за допомогою колірного рішення. Картина пройнята теплими кольорами з переважанням жовтого, який передає задушливу і прокурену атмосферу закладу. Зелений колір стелі і більярдного стола швидше передає хворобливе відчуття, доповнює картину велика кількість червоного — кольори тривоги і пристрасті. Стиль, в якому виконана ця робота Ван Гога, пізніше буде названий експресіонізмом.

Література[ред. | ред. код]

  • Н. Ю. Семенова. «Московские коллекционеры» :: Основные даты жизни и деятельности московских коллекционеров :: Иван Абрамович Морозов
  • Dorn, Roland: Décoration: Vincent Van Gogh's Werkreihe für das Gelbe Haus in Arles, Georg Olms Verlag, Hildesheim, Zürich & New York 1990, pp. 370–375 ISBN 3-487-09098-8 / ISSN 0175-9558