Окуловка
| місто Окуловка | ||||
|---|---|---|---|---|
| Окуловка | ||||
| ||||
| ||||
| Країна |  Росія
| |||
| Суб'єкт Російської Федерації | Новгородська область | |||
| Код ЗКАТУ: | 49228501000 | |||
| Код ЗКТМО: | 49628101001 | |||
| Основні дані | ||||
| Поштовий індекс | 174350–174353 | |||
| Телефонний код | +7 81657 | |||
| Географічні координати: | 58°23′ пн. ш. 33°18′ сх. д. / 58.383° пн. ш. 33.300° сх. д.Координати: 58°23′ пн. ш. 33°18′ сх. д. / 58.383° пн. ш. 33.300° сх. д. | |||
| Вебсторінка | okulovka-adm.ru | |||
| Мапа | ||||
  Окуловка | ||||
|
| ||||
|
| ||||
Окуловка — місто у Росії, адміністративний центр Окуловського муніципального району Новгородської області.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване на Валдайській височині, на річці Перетна, за 153 км від Великого Новгорода, за 249 км від Санкт-Петербургу і за 400 км від Москви. Площа міста складає 46 км², протяжність з півночі на південь — 8,5 км, із заходу на схід — 5,4 км. Найближче до Окуловки місто — Боровичі (37 км на схід).
Історія[ред. | ред. код]
Вперше Окуловка згадується у Писцевій книзі Деревської п'ятини Новгородської землі близько 1495 р. (відносилася до Поліщського погосту). З 1851 р. — залізнична станція Миколаївської залізниці.
До кінця 1926 р. Окуловка — центр Окуловскої волості Маловішерського повіту Новгородської губернії, а з 1921 року, у тім числі, і Північно-Західної області, куди цілковито увійшла і вся територія Новгородської губернії. З 1 січня 1927 р. Окуловка — адміністративний центр Окуловська району Боровичского округу Ленінградської області. Рішенням Президії ВЦВК від 25 червня 1928 р. населені пункти Окуловка і Парахін-Поддуб'є були перетворені в робочі селища. З утворенням 5 липня 1944 р. Новгородської області обидва селища, як і весь Окуловський район, увійшли до її складу. З квітня 1963 р. по січень 1965 р. обидва селища входили в Маловішерський промисловий район.
У грудні 1964 року Новгородський облвиконком ухвалив рішення про злиття робітничих селищ Окуловка і Парахін-Поддуб'є у місто Окуловка. Рішення було затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР 12 січня 1965 р. Ця дата стала вважатися днем народження міста[1].
Населення[ред. | ред. код]
Історична довідка стосовно населення Окулівки на початку XX століття
- Станція Окуловка — 205 дворів, 257 будинків, 1716 жителів;
- Сусіднє село Окуловська — 185 жителів;
- Довколишній виселок Окуловка — 141 житель;
- Цвинтар Окуловка 10 жителів;
- Прилегла садиба панів Сіппел «Окуловка» — 11 жителів.
Транспорт[ред. | ред. код]
- Залізнична станція — Окуловка
- Приміські електропоїзди :
- Окуловка — Мала Вішера
- Окуловка — Бологоє
- Окуловка — Неболчі
- міжміські автобуси
Відомі люди, що побували в Окулівці[ред. | ред. код]
- Л. М. Толстой побував у 1879 році у маєтку своєї тещі Л. А. Берс.
- Ю. М. Реріх народився тут в період, коли його батько М. К. Реріх проводив розкопки, результати і відкриття яких увійшли у «Золотий фонд» Імператорського Російського археологічного товариства.
- І. І. Левітан. Мотиви Окуловського життя відображені ним у пейзажах «Останні промені сонця», «Сутінки», «Сутінки. Стоги», «Хати», «Літній вечір», «Озеро (Русь)».
- М. А. Римський-Корсаков працював у 1901—1903 р.р. над оперою «Кощій Безсмертний» і «Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію».
- С. В. Рахманінов, композитор.
- О. Ф. Берггольц, поетеса. Тут у неї народилася ідея написання книги «Денні зірки». Природа Окулівського району стала для неї взірцем і символом Батьківщини.
- Поети М. Кузьмін, С. Ауслендер, М. С. Гумільов полюбляли тут відпочивати.
- Академік М. І. Желєзнов — засновник Тимірязівської академії, мав тут садибу.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- За радянських часів були встановлені пам'ятники В. І. Леніну (на даний час втрачений) і С. М. Кірова.
- 12 вересня 2002 р. в огорожі церкви св. Олександра Невського в Окуловці відкрито пам'ятний знак жертвам політичних репресій[2].
- 16 серпня 2007 р. в Окулівці відбулося відкриття пам'ятника, присвяченого видатному сходознавець, лінгвіст, філологу і мандрівникові Ю. М. Реріху.
- У 1990-х роках встановлено пам'ятник народженому між Окуловка і Угловка, у с. Язикове М. М. Миклухо-Маклаю
- 17 жовтня 2015 року біля залізничного вокзалу було встановлено пам'ятник Віктору Цою[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія освіти Окуловка і Окуловська краю // Інтернет-портал Окуловка.com. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ Пам'ятний знак жертвам політичних репресій. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ Пам'ятник Віктору Цою відкрили під Новгородом. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Адміністрації Окулівського міського поселення
- Электронная Окуловка — Любимый город в Интернете
- Интернет-портал города Окуловка
- Карты города Окуловка и Окуловского района
- Прогноз погоды в Окуловке, мониторинг [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Историческая справка [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Новгородської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |