Колпаков Олександр Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Колпаков)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Лаврентійович Колпаков
Псевдо В. Глухов, А. Мегалов, Лен Кошевой
Народився 15 лютого 1922(1922-02-15)
Кіквідзенський район, Росія
Помер ?.09.1995
невідомо
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність письменник-фантаст
Alma mater Військова академія РХБЗ та інженерних військ
Мова творів російська
Роки активності з 1959
Жанр наукова фантастика
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За бойові заслуги»

Олекса́ндр Лавре́нтійович Колпако́в (15 лютого 1922 — вересень 1995[1]) — російський радянський[ru] письменник-фантаст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Мачеха в Надволжі. Батько — Лаврентій Іванович Колпаков (1891—1938), уродженець с. Трьохстєнки Острогожського району Воронезької області, працював на керівних посадах; репресований (ВМП[ru] за куркульське минуле та антирадянську пропаганду 13.04.1938). Мати — Марія Іванівна, уродженка м. Урюпинськ, рано пішла з життя. Олександра та його старшу сестру Єлизавету (1920—1996) виростила й виховала мачуха Олександра Іллівна.

Колпаков закінчив середню школу в 1939 році, потім був літпрацівником у районній газеті. В 1940 році призваний до Червоної армії. Учасник Німецько-радянської війни, воював у складі батареї 64-го Гаубицького артилерійського полку РГК 4 Ударної армії[ru] Калінінського фронту. До 1943 року сержант, старший радіотелеграфіст. Нагороджений медалями «За бойові заслуги» (наказ № 29 від 07.05.1943 по 64 Гауб. арт. полку) і «За відвагу» (наказ № 66 від 03.10.1943). В 1944 році з фронту з під Вітебська був відправлений на офіцерські курси.

Після війни залишився на службі в армії. Вищу технічну освіту (інженер-хімік) здобув, закінчивши Військову академію РХБЗ та інженерних військ. В 1956 році, після звільнення з військової служби, працював науковим співробітником у різних НДІ Москви. Отримав декілька авторських свідоцтв на винаходи в галузі хімічної технології.

Після розпаду СРСР, в 1990-ті роки був вимушений займатися літературною поденщиною, зокрема перекладами туркменської фантастики. У вересні 1995 року пропав безвісти на шляху з Ашгабата в Москву.

Творчість[ред. | ред. код]

Перша публікація — оповідання «Один» («Знання — сила[ru]», 1959, інша назва — «Альфа Ерідана]]»).

Популярність, хоч і досить скандальну, автору приніс роман «Гріада» (1960, інша назва — «Колумби невідомих світів»), зібравши разом більшість відомих на той час штампів авантюрної фантастики. Згодом була зроблена пародія на частину цих штампів у відомому епізоді «подорож до описаного майбутнього» з оповідання братів Стругацьких «Понеділок починається в суботу», деякі деталі якого (подорож до центру Галактики, «Пантеон», в якому занурені анабіоз жінки очікують космонавтів, що полетіли, тощо) вказують прямо на «Гріаду». Роман Колпакова критикували за спробу впровадити в радянську фантастику піджанр «космічної опери», а здебільшого — за кричуще ігнорування даних науки (навіть у тому обсязі, якого потребує специфіка жанру наукової фантастики), логіки, а також за плагіат (окремі сцени були майже дослівно взяті з роману Герберта Уеллса «Сплячий прокидається»[2]). Згодом Колпакова ще декілька раз обвинувачували в плагіаті[3][4], проте деякі з цих обвинувачень, наприклад, в запозиченнях у Л. Кошевого[5], виявилися помилковими — з'ясувалося, що під цим псевдонімом виступав сам Колпаков.

Оповідання Колпакова частково ввійшли до збірок «Море Мрії» (1964) та «Нетлінний промінь» (1971), більша їх частина була опублікована в збірці «На суші й на морі».
Повідомлялося також про фантастичний роман Колпакова «Восьма спіраль», який не був опублікований.

Твори Колпакова перекладені англійською, болгарською, угорською, монгольською, німецькою, польською, сербською, хорватською, словацькою, французькою, чеською та японською мовами.

Творчість[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • 1960 — «Гріада»

Повісті та оповідання[ред. | ред. код]

далі: „НСМ“ — альманах На суші й на морі.
  • «Альфа Ерідана» // Альфа Ерідана // Море мрії
  • рос. «Великая река» // НСМ-78
  • рос. «Время — это квант света» // Ашхабад, 1977, 5
  • рос. «В стране тумана и дождя» // НСМ-84
  • рос. «Голубая Цефеида» // Юність, 1960, 4
  • рос. «Если это случится…» // НСМ-68
  • рос. «За орбитой Плутона» // Далекий Схід, 1971, 10
  • рос. «И возгорится солнце» // НСМ-63
  • рос. «Колумбы неведомых миров» // Дон, 1960, 7-10
  • рос. «Континуум 2Z» // НСМ-66
  • рос. «Море мечты» // Море мрії
  • рос. «Нейтринный импульс» // Старшина-сержант, 1962, 10
  • рос. «Нетленный луч» // Нетлінний промінь
  • «Один» // ЗС, 1959, 10
  • рос. «Око далёкого мира» // НСМ-62
  • рос. «О чём молчат камни» // Нетлінний промінь
  • рос. «Последний лемур» // Нетлінний промінь
  • рос. «Пришелец» // Альфа Ерідана
  • рос. «Пришельцы из Гондваны» // Нетлінний промінь
  • рос. «Там, за морем мрака» // НСМ-71
  • рос. «Формула притяжения» // Нетлінний промінь
  • рос. «Холод в реторте» // ЗС, 1965, 11
  • рос. «Цена миллисекунды» // «Юний Технік», 1961, 1-3
  • рос. «Этеменигура» // НСМ-80

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Гриада. Илл. Н. Гришина. — М. «Мол. гвардия», 1960. 317 стр. (рос.) 215 000 экз.
  • Нетленный луч. Илл. А. Мануйлова. — М., Советская Россия, 1971. — 112 с., (рос.) 50 000 экз.
  • Гриада. Илл. Н. Гришина, С. Клыкова. — М.: РЕКТОР, 2011. 240 стр. 1000 экз. ISBN 978-5-89464-019-8 (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карацупа В., Мильгунов В. Колпаков Александр Лаврентьевич
  2. Романов Ю. Тема космическая, а поступок - ученический // Комсомольская правда. — 1961 — 8 февраля. — № 33 (10973). — С. 4.
  3. Кругляков Г. Хорошо "забытое" старое // Литературная Россия. — 1972 — 14 апреля. — № 16 (484).
  4. "Чудак" Открытое письмецо А. Колпакову // Литературная Россия. — 1972.
  5. Дрозд Д., Зеленский Б. Дебют… Дебют?

Література[ред. | ред. код]