Олімпія де Гуж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Олімпія де Гуж
фр. Olympe de Gouges
Marie-Olympe-de-Gouges.jpg
Олімпія де Гуж
Народилася 7 травня 1748(1748-05-07)
Монтобан, Тарн і Гаронна, Франція
Померла 3 листопада 1793(1793-11-03) (45 років)
Париж, Іль-де-Франс, Франція
Гільйотина
Громадянство Франція Франція
Ім'я при народженні Marie Gouze
Псевдонім Olympe de Gouges
Діяльність драматургиня, журналістка, філософиня, письменниця, феміністка, політикиня, Суфражизм
Відома письменниця, журналістка, політичний діяч, феміністка
Діти Pierre Aubry de Gouges[d]
Автограф OlympeGougesSignature.jpg

Олімпія де Гуж (фр. Olympe de Gouges), власне Марі Гуз (фр. Marie Gouze) (нар. 7 травня 1748, Монтобан, Тарн і Гаронна, Франція — пом. 3 листопада 1793, Париж, Іль-де-Франс, Франція) — французька письменниця і журналістка, політичний діяч, феміністка, автор «Декларації прав жінки і громадянки» (1791).

Розпочала свою кар'єру драматурга на початку 1780-х. Після того як у Франції почало зростати політичне напруження, де Гуж проявляла все більшу і більшу зацікавленість політикою. Вона стала активним захисником та борцем за поліпшення становища рабів у колоніях. У той же час, вона почала писати політичні памфлети. Сьогодні вона, мабуть, найбільш відома як діяч раннього феміністичного руху, який відстоював погляди, щоб французьким жінкам були надані ті ж права, що і французьким чоловікам. Вона була страчена на гільйотині під час терору через її нападки на режим Робесп'єра та через її тісний зв'язок з жирондистами.

Біографія[ред.ред. код]

Марі Гуз народилась в дрібнобуржуазній сім'ї у 1748 році в Монтобані, Тарн і Гаронна на південному заході Франції. Її батько був м'ясником, а мати була дочкою торговця тканинами. Однак вона вірила розповідям матері, згідно з якими вона була незаконнонародженою дочкою поета Жан-Жака Лефрана, маркіза де Помпіньяна, відомого полемікою з Вольтером. Відмова маркіза де Помпіньяна від Марі Гуз вочевидь вплинула на її пристрасний захист прав незаконнонароджених дітей[1].

1765 року вийшла заміж за Луї Обрі, який приїхав з Парижа з новим інтендантом міста. Це не був шлюб по любові. Гуз сказала у власному напівавтобіографічному романі (фр. Mémoire de Madame de Valmont contre la famille de Flaucourt): «Я вийшла заміж за людину, яку я не любила і який не був ні багатим, ні добре народженим. Я була принесена у жертву без будь-якої причини, які могли б надолужити відразу, яку я відчуваю до цієї людини»[2]. Її чоловік помер через рік, і у 1770 році вона переїхала в Париж зі своїм сином, П'єром, і взяла ім'я Олімпія де Гуж[1].

1773 року, за словами її біографа Олів'є Блана, вона зустріла багатого чоловіка Жака Бетрікса де Розьера (фр. Jacques Biétrix de Rozières), з яким вона мала тривалі відносини, що закінчились в період революції. Вона була учасником багатьох художніх та філософських салонів, де вона познайомилась з багатьма письменниками, зокрема Жан-Франсуа де Лагарпом, Луї-Себастьєном Мерсьє, Ніколя Шамфором, а також майбутніми політиками Жаком Бріссо та Ніколя Кондорсе. Вона часто була запрошеною до салонів мадам де Монтессон, та графині де Богарне. Вона була пов'язана з масонською ложею Дев'ять сестер, яку було створено її другом Мішелем де Куб'єром (фр. Michel de Cubières).

Страта Олімпії де Гуж

У 1774 році написала аболіціоністську п'єсу «Поневолення негрів» (опубліковану в 1789 році). У 1771 році увійшла до складу «Соціального клубу», який виступав за політичне та юридичне рівноправ'я жінок і чоловіків. Члени клубу часто збирались у Софі де Кондорсе, дружини відомого філософа і математика Ніколя де Кондорсе. Того ж року у відповідь на Декларацію прав людини і громадянина вона написала Декларацію прав жінки і громадянки. Нею було написано Contrat Social (Суспільний договір, названий на честь відомої роботи Жан-Жака Руссо), що пропонував шлюб на основі гендерної рівності.

Слідом за Монтеск'є відстоювала принцип поділу влади. Як переконана противниця смертної кари, протестувала проти смертного вироку Людовику XVI. Перебувала в опозиції Робесп'єру і Марату. Її спрямований проти якобінців політичний памфлет «Три урни» (1793) спричинив її арешт, а потім — за вироком революційного трибуналу — смертну кару за допомогою гільйотини.

Генерал П'єр Обрі де Гуж

Сім'я[ред.ред. код]

Після її смерті, за словами Олів'є Блана[3], її син генерал П'єр Обрі де Гуж переїхав в Гаяну з дружиною і п'ятьма дітьми. Він помер у 1802 році, після чого, його вдова намагалася повернутися до Франції, але померла на борту судна під час її повернення. У Гваделупі двоє його дочок одружились: Марі Гіацинт Женев'єв де Гуж на англійському офіцері (капітані Вільямі Вуді), а Шарлотта де Гуж, на американському політиці Роберті Селдені Гарнетті, конгресмені Сполучених Штатів, у якого були плантації в Вірджинії.

Визнання[ред.ред. код]

  • Життю Олімпії де Гуж присвячений роман Женев'єви Шовель «Олімпія» (1987).
  • У 1989 році композицію в її честь створив Нам Джун Пайк.
  • 6 березня 2006 одна з паризьких площ (3-й округ), була названа ім'ям Олімпії де Гуж.
  • Її ім'я носять також декілька навчальних закладів у різних містах Франції (Монпельє, Ренн, Тулуза) та театр в Монтобані.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Paul, Pauline; (translated by Kai Artur Diers) (1989-06-02). I Foresaw it All: The Amazing Life and Oeuvre of Olympe de Gouges. Die Zeit. Архів оригіналу за 2013-07-16.  (англ.) (див. також дану статтю) (англ.)
  2. Noack, Paul (1992). Olympe de Gouges, 1748-1793: Kurtisane und Kampferin fur die Rechte der Frau (German). Deutscher Taschenbuch Verlag. с. 31. ISBN 978-3423303194.  (нім.)
  3. Blanc, Olivier (2003). Marie-Olympe de Gouges (French). Paris: Editions René Viénet.  (фр.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Blanc O. Olympe de Gouges. Paris: Syros, 1981 (фр.)
  • Kestenholz S. Die Gleichheit vor dem Schafott: Poträts französischer Revolutionärinnen. Darmstadt: Luchterhand Literaturverlag, 1988 (фр.)

Посилання[ред.ред. код]