Шарль Луї де Монтеск'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шарль Луї де Монтеск'є
Montesquieu 1.png
Народився 18 січня 1689(1689-01-18)
в замку Ла Бред біля Бордо
Помер 10 лютого 1755(1755-02-10) (66 років)
Париж, Франція Франція
хвороба
Поховання Церква Сент-Есташ
Громадянство Франція
Національність Франція Франція
Проживання Франція
Ім'я при народженні Charles-Louis de Secondat, Baron de La Brède
Діяльність мислитель, правник, філософ
Відомий філософ
Титул барона де Монтеск'є
Конфесія Католик

Шарль-Луї де Монтеск'є (фр. Charles-Louis de Secondat, Baron de La Brède et de Montesquieu; *18 січня 1689— †10 лютого 1755, Париж) — французький правник, письменник і політичний мислитель.

Автор статей до «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел». Автор книг «Перські листи» і «Про дух законів».

Народився в аристократичній родині, отримавши ім'я і прізвище Шарль Луї Секонда́, барон де Ла Бред. Прізвище Монтеск'є, яке стало відоме на весь світ, він дістав у 1716 р. від свого рідного дядька, у котрого не було дітей. Отримав Шарль від дядька в спадок і його майно: багато землі, будинки, посаду президента Бордоського парламенту, який у той час був судовим закладом.

З 10-ти років Шарль навчається в коледжі при монастирі в місті Жюльї, отримує гарну освіту. Опанував античну літературу, філософію, розібрався, що таке республіканське правління, політична свобода. Юриспруденцію почав вивчати самостійно, коли сім'я приймає рішення, що після смерті дядька посада президента парламенту в Бордо перейде Шарлю. Пізнання права, законодавства були тяжкою справою, але Монтеск'є досяг своєї мети. Він зайняв місце президента парламенту, одночасно працює в Бордоській академії, членом якої його обрали. В цей час зароджуються його головні політичні та правові ідеї, що викликали сенсацію в Європі.

У 1725 році барон переїжджає на постійне місце проживання в Париж. Стає членом Паризької академії. Згодом приймає рішення відправитись у подорож для вивчення обрядів, політики, права народів інших країн. Цей час займає три роки. У квітні 1731 р. Монтеск'є повертається в Париж. Друкуються і виходять у світ основні його роботи. Останні роки свого життя Монтеск'є провів у своєму замку в селі. Поети присвячували йому вірші, трактати. Селяни і паломники приходили з ним поспілкуватися, а то і просто побачити.

Був одруженний. Мав двох доньок та сина.

Одного разу професора Ла Бомеля (який підтримував зв'язки з Монтеск'є, пропагував його роботи) заарештували і посадили в Бастилію. Монтеск'є поїхав виручати професора із біди за допомогою своїх впливових друзів. Ла Бомеля звільнили, але сам Монтеск'є застудився, захворів на запалення легенів і 10 лютого 1755 р. помер[1]. На похороні був його колега, вчений-енциклопедист Дені Дідро.

Могила Шарля-Луї де Монтеск'є не збереглася.

В працях та поглядах Монтеск'є представлено витоки лібералізму як державної ідеології, яку до нього розвивав англійський філософ Джон Локк, а пізніше — шотландський економіст А. Сміт.

Монтеск'є, а також Жан-Жак Руссо (1712—†1778) і Джон Локк (1632—†1704) заклали основи ідеології сучасних форм представницької демократії. За «принципом Монтеск'є» влада в правовій державі поділяється на законодавчу (парламент), виконавчу (кабінет міністрів) і судову (верховний суд країни), король (президент) повинен очолювати виконавчу владу.

Погляди на державу та право Шарль Луї де Монтеск´є. Теоретик держави і права французь¬кого Просвітництва Шарль Луї де Монтеск´є (1689—1755) у фундаментальній праці «Про дух законів» виклав суспільно-політичні погляди та вчення про державу та право, що принесло автору велику славу.

Вчення про теорія суспільного договору[ред.ред. код]

Основу вчення становить суспільного договору, в цілому яка складається з вчення про походження і сутність держави. Монтеск´є вважав, що держава виникла історично, на певному етапі розвитку суспільства. За Шаблон:Монтеск´є природнє становище – це мирне життя людей в сім’ї. Ворожість між людьми виникає на більш пізньому етапі розвитку суспільства. Першим природнім законом, він вважав закон миру. Суспільство неминуче зруйнується, якщо йому не буде притаманна справедливість. Саме тому теоретик, наголошує на тому, що вираження волі всіх членів суспільства є необхідною умовою його існування. Вперше Монтеск´є розрізняє суспільство і державу, що до нього багатьма вченими та теоретиками прирівнювалось. Монтеск´є визначає, державу, як більш пізніший елемент історичного розвитку людства, існуванню держави передували природній стан людей, сім’я, суспільство героїчних часів, а також спільноти людей у боротьбі один з одним. Державі необхідно з´являтися саме тоді коли війну, яка виникла в людському суспільстві, не можливо зупинити без насильства.

Нового тлумачення у вченні філософа знаходить і суспільний договір між народом та правителем. В розуміння Монтеск´є суспільний договір представляє собою не згоду, а наділення правителя владою народу, де народ лиш делегує свою владу. Згода між народом та державою - це акт прийняття основних законів держави, які відносяться не до приватного, а до публічного права. Філософ, наголошує, що порушення таких законів дає право народу на повстання проти свавілля правителя. [2]

Поняття та види форм правління держави[ред.ред. код]

Наявність в державному суспільстві права – це найважливіша ознака, яка відрізняє суспільство від інших форм розвитку людської спільноти. Основне завдання держави – це примусити окремих членів суспільства виконувати закони, які є вираженням загального блага. Монтеск´є розрізняє державу як союз громадян та як союз посадових осіб. «Суспільство не може існувати без влади». Саме тому основну увагу у вченні про державу Монтеск´є приділяє проблемі форм правління і розподілу влади. Для класифікації форм правління філософ використовував два поняття: природу правління та принципи правління.

За формою правління держави поділяються на республіку, монархію та деспотію. При цьому республіка та монархія являються найбільш сприятливими формами правління. Республіканська форма правління — вся верховна влада знаходиться в народу (демократія), або його частини (аристократія). Монархічна форма правління— здійснюється однією людиною (монарх) за чітко встановленими та закріпленими законами. Деспотія - управління державою знаходиться в руках однієї людини на основі свавілля та власного бажання, поза всякими законами і правилами.

За принципом правління Монтеск´є розумів «людські пристрасті», що спонукають людей діяти так, щоб суспільство та його структура мали стійке існування. В республіці такими принципами є доброчесність, як діяльна любов до вітчизни та рівність; в монархії – честь, як вигідні для правителя ідеали окремих осіб та суспільних груп; у деспотії – страх. При цьому Монтеск´є підкреслює, що держави занепадають при послабленні в них вищеперерахованих принципів. [3]

Філософські погляди про право. «Дух законів»[ред.ред. код]

У вченні Монтеск´є право - це те, що передує закону і визначає його. Право це вираження справедливості. Тільки справедливе може бути правом. Реалізація права відносно між людьми, зазначав Монтеск´є, можлива тільки тоді коли воно отримує загальнообов’язковий характер за допомогою держави, основна функція якої є законодавство на основі справедливості. Законодавство та держава є взаємопов’язаними та взаємообумовленими.

Розуміння закону, за Монтеск´є, це як людський розум, який керує усіма людьми. Саме тому, закони окремих народів, є не що більшим як окремими випадками застосування цього розуму. Значну увагу приділено дослідженню тих факторів, що утворюють «дух законів». Державою керують п’ять основних факторів: релігія, закони, звичаї, принципи правління, погляди. Ці фактори є взаємопов’язаними один з одним. Саме тому, Монтеск’є підкреслює, що законодавець в законотворчому процесі має враховувати «дух законів», тобто закони мають відповідати: властивостям народу, для якого вони встановлені (оскільки в окремих випадках ці закони можуть бути застосованими для іншого народу); природі і принципам правління; фізичним і мораль¬ним ознакам країни (клімату, масштабу, стилю життя народу, рівню свободи, релігії населення, обрядам і звичаям тощо.) Таким чином, вперше зазначені та виокремлені правоутворюючі чинники для національного законодавства. [4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кормич А. І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. — К.: Правова єдність, 2009. — 312 с.
  2. Азаркин Н.М./ Монтескье- М.:Юрид.лит. 1988. – Ст. 36-66., 76-97.
  3. Л.В.Губерський. І.Ф.Надольний. В.Б.Андрущенко /філософія: навчальний посібник.2006 - Ст.66-70.
  4. О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань Філософія: підручник.2014 - Ст. 89-95

Література та посилання[ред.ред. код]

• Ильберт К. Монтескье / Соч. Сэра Кортней Ильберта; Перевод с английского // Журнал Министерства Юстиции. – СПб., 1904. – № 7 (Сентябрь). – С. 135 – 172. (те ж саме на англ. : Ilbert, Courtenay Peregrine. Montesquieu. - Oxford: Clarendon press, 1904. - 56 p.)