Осока затінкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осока затінкова
Carex umbrosa1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperаceae)
Рід: Осока (Carex)
Вид: Осока затінкова
Біноміальна назва
Carex umbrosa
Host, 1801
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Carex umbrosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Carex umbrosa
EOL logo.svg EOL: 1123137
IPNI: 302801-1
IUCN logo.svg МСОП: 19617786
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 140863

Осока́ затінкова (Carex umbrosa)[1] — багаторічна рослина родини Осокових. Вид занесений до Червоних книг України, Білорусі,[2] Польщі[3] та Росії. Кормова рослина.

Опис[ред.ред. код]

Суцвіття
Плоди

Трав'яниста рослина 5-50 см заввишки, що утворює щільні дернини, гемікриптофіт. Кореневище коротке. Стебла численні, невиразно тригранні, інколи високо улиснені, зі світло-бурими піхвами біля основи, розщепленими на прості волокна. Листки плоскі (зрідка — складені), такої ж довжини, як і стебла, 1,5-3 мм завширшки. Нижній покривний листок з піхвою й короткою шилоподібною пластинкою, що дорівнює колоскові.

Суцвіття верхівкове, складене з 2-4 зближених колосків. Верхній колосок чоловічий, ланцетний або ланцетно-булавоподібний, із блідо-іржавими (інколи бурими або білуватими), гоструватими покривними лусками. Його довжина сягає 6-20 мм, ширина — 3-5 мм. Решта колосків жіночі, довгасті, розташовані на ніжках завдовжки до 1 см, скупчені або злегка розставлені, складені з 10-20 квіток 4-20 мм завдовжки. Покривні луски жіночих колосків коротші за мішечки, яйцеподібні, каштаново-бурі, із зеленою серединною жилкою. Мішечки довгасто-оберненояйцеподібні, жовтувато-зелені, з довгими розсіяними м'якими волосками й тонкими малопомітними жилками, поступово видовжуються у вузькоконічний носик. Їх довжина сягає 2-3 мм. Стовпчик біля основи потовщений, приймочок 3. Плід — горішок.

Число хромосом 2n = 62, 66.

Екологія[ред.ред. код]

Рослина доволі морозостійка, тіньовитривала, віддає перевагу місцинам з помірно-континентальним кліматом, достатнім ступенем зволоженості. Зростає на узліссях, серед чагарників, у розріджених листяних, мішаних та соснових лісах, по краям карбонатних боліт, на осоково-різнотравних луках, вологих трав'яних схилах, зрідка — в тундрі. В горах підіймається до висоти 1800 м над рівнем моря. Полюбляє глинисті та суглинні ґрунти.

Розмножується насінням і вегетативно. Цвітіння триває з кінця квітня до червня. Квіти запилюються вітром. Плодоносить у червні і на початку липня. Насіння поширюється мурахами.

Поширення[ред.ред. код]

Осока затінкова — типовий представник євразійської флори. Її ареал охоплює тайгові райони Уралу, Сибіру, Далекий Схід, Корейський півострів, Японські острови, північні райони Китаю, Монголії, Туреччини, Кавказ, а також практично усю Європу за виключенням північних та крайніх східних районів. Водночас, в Центральній Європі вид відносно рідкісний, оскільки уникає рівнин.

Через Україну проходить східна межа розповсюдження. Найбільші популяції цього виду зростають у Карпатах, правобережному Лісостепу, Поліссі, причому в лісовій смузі вони також переважають у правобережній частині, а на Лівобережжі трапляються лише окремі осередки. В Закарпатські області, попри її наближеність до Карпат, осока затінкова не зростає.

Значення і статус виду[ред.ред. код]

Стан українських популяцій загалом не викликає занепокоєння: вони доволі чисельні і добре відтворюються. Загрозу можуть становити зміни середовища, руйнація біотопів, надмірне рекреаційне навантаження. Осока затінкова охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, Шацькому та Карпатському національних природних парках.

Цю рослину може поїдати худоба, але господарського значення вона не має.

Підвиди[ред.ред. код]

  • Carex umbrosa subsp. huetiana (Boiss.) Soy — поширений у Кавказьких, Піренейських та Балканських горах, Малій Азії. Російськими ботаніками розглядається як окремий вид;[4][5]
  • Carex umbrosa subsp. pseudosabynensis T.V.Egorova — зростає на Далекому Сході, Корейському півострові, Японських островах;
  • Carex umbrosa subsp. sabynensis (Less. ex Kunth) Kük — розповсюджений в європейській частині Росії, на Кавказі, в Японії. Російськими ботаніками розглядається як окремий вид;[4][5]
  • Carex umbrosa subsp. umbrosa — поширений по всій Європі.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Carex bremurii Christ ex Meinsh.
  • Carex caryophyllea var. umbrosa (Host) Fiori
  • Carex longifolia Host
  • Carex longifolia f. gracilis Kohts
  • Carex polyrrhiza Wallr.
  • Carex polyrrhiza f. brevifolia Waisb.
  • Carex polyrrhiza f. breviscapa Peterm.
  • Carex polyrrhiza var. decalvata Hausm. ex Döll
  • Carex polyrrhiza var. gynobasis Murr
  • Carex polyrrhiza f. subintegra Kük.
  • Carex praecox var. longifolia Wahlenb.
  • Carex praecox var. polyrrhiza (Wallr.) Boott
  • Carex praecox subsp. polyrrhiza (Wallr.) Douin
  • Carex praecox var. procerior Gaudin
  • Carex praecox var. umbrosa (Host) Crép.
  • Carex stolonifera var. procera Klett & Richt.
  • Carex umbrosa f. brevifolia (Waisb.) Soó
  • Carex umbrosa f. breviscapa (Peterm.) Soó
  • Carex umbrosa var. decalvata (Hausm. ex Döll) Kük.
  • Carex umbrosa f. diandrostachya Waisb.
  • Carex umbrosa f. gracilis (Kohts) Kük.
  • Carex umbrosa var. longifolia (Wahlenb.) Nyman
  • Carex umbrosa f. longipedunculata Torges ex Kük.
  • Carex umbrosa f. subintegra (Kük.) Kük.[1]


Література[ред.ред. код]

Арктическая флора СССР. Вып. III / Сост. Т. В. Егорова, В. В. Петровский, А. И. Толмачёв, В. А. Юрцев; Под ред. А. И. Толмачёва. — Л.: Наука, 1966. — С. 141—142.(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Чырвоная кніга Рэспублікі Беларусь: Рэдкія і тыя, што знаходзяцца пад пагрозай знікнення віды жывёл і раслін. — Мн: БелЭн, 1993.(біл.)
  3. Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
  4. а б Егорова Т. В. Осоки (Carex L.) России и сопредельных государств (в пределах бывшего СССР). — СПб, Сент-Луис: Санкт-Петербургская ГХФА и Миссурийский ботанический сад, 1999. — С. 252—255. — 772 с.(рос.)
  5. а б Кречетович В. И. Род 235. Осока — Carex // Флора СССР. В 30 т. / Гл. ред. акад. В. Л. Комаров; Ред. тома Б. К. Шишкин. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1935. — Т. III. — С. 328—330.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Осока затінкова у Червоній книзі України. — Переглянуто 1 травня 2015.