Очікує на перевірку

Отрута (фільм, 1991)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отрута
англ. Poison
Жанрфантастична драма / жахи
РежисерТодд Гейнс
ПродюсерКрістін Вакон
СценаристТодд Гейнс
У головних
ролях		Едіт Мікс
Ларрі Максвелл
Сьюзен Норман
ОператорМаріза Альберті
КомпозиторДжеймс Беннетт
ХудожникСара Столлман
КінокомпаніяKiller Films
Дистриб'юторZeitgeist Filmsd
Тривалість85 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1991
Дата виходусічень 1991 (Санденс)
5 квітня 1991 (США)
Кошторис$250 000
Касові збори$787 280[1]
IMDbID 0102687
РейтингMPAA: / IMDb: 6.6/10 stars

«Отрута» (англ. Poison) — американський фільм-драма 1991 року, повнометражний режисерський дебют Тодда Гейнса. Три історії про аутсайдерів, секс і насильство, одна з яких (про тюремний роман) натхненна прозою Жана Жене. Фільм отримав премію «Тедді» Берлінського кінофестивалю, Гран-прі журі на фестивалі Санденс . Дебютну роботу Гейнса критика зараховує до найяскравіших і самобутніх проявів New Queer Cinema[2].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Сюжет фільму складається з трьох історій, дії яких відбуваються у 1980-х, 1950-х і 1940-х роках[3]:

  • «Герой» (Hero) — історія семирічного хлопчика Річі, який застрелив власного батька і полетів геть. Епізод знято як псевдодокументальний фільм-розслідування з серією інтерв'ю з «фігурантами» справи, що знають Річі (рідними, однокласниками, шкільними вчителями).
  • «Жах» (Horror) — історія дослідника людської сексуальності, що став жертвою власного експерименту, перетворившись на виродка-вбивцю. Епізод знято в манері малобюджетного науково-фантастичного кіно 1950-х років.
  • «Гомо» (Homo) — історія злодія-гомосексуала, що потрапив до в'язниці, і про його одержимість іншим ув'язненим, знайомим йому ще по інтернату для малолітніх злочинців. Епізод створено за мотивами прози Жана Жене і витримано у двох колірних гамах: приглушені темні тюремні епізоди поєднуються з яскравими сонячними флешбеками про життя в інтернаті.

У ролях

[ред. | ред. код]
Едіт Мікс ···· Фелісія Бікон
Ларрі Максвелл ···· доктор Грейвз
Сьюзен Норман ···· Ненсі Олсен
Скотт Рендерер ···· Джон Брум
Джеймс Лайонс ···· Джек Болтон

Художні особливості

[ред. | ред. код]

Дебютний фільм Тодда Гейнса «Отрута» складається з трьох сюжетно не пов'язаних між собою новел, об'єднаних загальною темою знедоленості. При цьому стрічку побудовано так, що усі три історії викладаються паралельно: окремі фрагменти кожної історії чергуються. Усі новели разюче відрізняються за стилістикою. Перша є псевдодокументальним телефільмом, друга пародіює малобюджетну післявоєнну кінофантастику, третя посилає до кінодосліджень Жана Жене. У кожному епізоді так чи інакше присутні гомосексуальні мотиви. Найрадикальніше вони проявлені в новелі «Гомо», в основі якої лежать романи Жене (в першу чергу «Щоденник злодія»). Хоча прямі оповідні зв'язки між сегментами відсутні, на їхню внутрішню спорідненість натякає ретельно продуманий монтаж[4].

У історичній перспективі «Отрута» сприймається як рефлексія відносно епідемії СНІДу, яка поглинула американську гей-спільноту наприкінці 1980-х, а також неоднозначної реакції на неї рейганівської Америки. Серед жертв цієї епідемії був і бойфренд режисера, Джеймс Лайонс, що виконав у фільмі одну з головних ролей і брав участь у його монтажі[2]. Рецензуючи фільм у 1991 році, Дж. Гоберман назвав «Отруту» «можливо, найжорсткішим, тривожиним і найменш компромісним», кіновисловлюванням про епідемію[5].

Прокат

[ред. | ред. код]

Короткі сцени одностатевого сексу, присутні в «Гомо», прирекли фільм на найжорсткіший прокатний рейтинг NC-17. Праві кола американського істеблішменту були обурені, що державний грант (всього $25 тис.) було витрачено на фінансування подібної «непристойності». Дехто іронічно називав режисера «Фелліні феляції»[2]. Проте, фестивальна доля стрічки Тодда Гейнса склалася вдало: режисер було удостоєно Гран-прі журі кінофестивалю «Санденс» і премії «Тедді» на Берлінаре.

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації фільму «Отрута»[6]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1991 Берлінський міжнародний кінофестиваль Премія Тедді за найкращий художній фільм Отрута Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Локарно Золотий леопард Номінація
Кінофестиваль «Санденс» Гран-прі журі Перемога
Каталонський міжнародний кінофестиваль у Сіджасі Спеціальний приз журі Тодд Гейнс Перемога
1992 Найкращий фільм Отрута Номінація
Премія «Незалежний дух» Найкращий художній фільм Тодд Гейнс (режисер), Крістін Вакон (продюсер) Номінація
Найкращий режисер Тодд Гейнс Номінація
Кінофестиваль Фанташпорту Найкращий фільм Отрута Номінація
Приз критиків Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Poison на сайті Box Office Mojo (англ.)
  2. ↑ а б в Todd Haynes's ‘Poison’ and the Film World It Made — NYTimes.com
  3. ↑ Poison | Chicago Reader
  4. ↑ Poison Review. Movie Reviews — Film — Time Out London
  5. ↑ J. Hoberman. The Magic Hour: Film at Fin de Siècle. Temple University Press, 2003. Page 88.
  6. ↑ Нагороди та номінації фільму «Отрута» на сайті IMDb

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отрута_(фільм,_1991)&oldid=43518090