Лотар Рендуліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лотар Рендуліч
Lothar Rendulic
Bundesarchiv Bild 146-1995-027-32A, Lothar Rendulic.jpg
Народження 23 листопада 1887(1887-11-23)
Вінер-Нойштадт, Австро-Угорщина
Смерть 17 липня 1971(1971-07-17) (83 роки)
Лінц, Австрія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Австрія
Третій Рейх Третій Рейх
Рід військ Сухопутні війська
Освіта Терезіанська академія
Роки служби 19101945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Командування 2-а танкова армія
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Інше автор книги Управління військами
Автограф Lothar Rendulic signature.svg
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий партійний знак НСДАП
За поранення (нагрудний знак)
Лапландський щит
Нашивка «Курляндія»
Лотар Рендуліч у Вікісховищі?

Ло́тар Ре́ндуліч (нім. Lothar Rendulic; нар. 23 листопада 1887, Вінер-Нойштадт, Австро-Угорщина — пом. 17 липня 1971, Лінц, Австрія) — австрійський та німецький воєначальник хорватського походження, генерал-полковник1 квітня 1944 року), доктор права.

Біографія[ред. | ред. код]

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

Військову кар'єру розпочав у 1910 році в Австро-Угорщині в чині лейтенанта. Був учасником Першої світової війни. Після її закінчення вступив в австрійську армію. Виступав активним прихильником об'єднання Німеччини і Австрії. З 1932 року брав участь у діяльності Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. В 1933 році Рендуліч отримав звання полковника та з 1935 по 1938 рік командував моторизованою бригадою австрійської армії. Після аншлюсу 1 квітня 1938 року переведений па службу у Вермахт і призначений начальником штабу 17-го армійського корпуса у Відень (потім Лінц). З 15 червня 1940 року — командир 14-ї піхотної дивізії. Брав участь у Французькій кампанії.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

5 жовтня 1940 одержав у командування 52-гу піхотну дивізію, з якою у складі 2-ї армії воював у СРСР. Брав участь у боях під Бобруйськом, Рогачовим, Брянськом. 6 березня 1942 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 1 листопада 1942 року Лотара Рендуліча призначено командиром 35-го армійського корпуса в складі 2-ї танкової армії. Частини Рендуліча здійснювали оборону Орловського виступу.

З 15 квітня 1943 року Рендуліч, на посаді командувача 2-ї танкової армії, керував її перекиданням з радянсько-німецького фронту на Балкани. Вів бої з частинами Народно-визвольної армії Югославії. 15 серпня 1943 року нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста.

Після загибелі генерала Едуарда Дітля, 25 червня 1944 року Лотар фон Рендуліч був призначений командувачем 20-ї гірської армії, об'єднавши під своїм командуванням всі німецькі війська у Фінляндії та на півночі Норвегії.

З 15 січня 1945 року — командувач групою армій «Курляндія». 18 січня нагороджений Лицарським хрестом з дубовими листям і мечами. З 25 січня по 11 березня 1945 року Рендуліч командував групою армій «Північ», створеної із групи армій «Центр». З 10 березня 1945 року — знову командувач групою армій «Курляндія».

Після великої поразки групи армій «Південь» в Угорщині 7 квітня 1945 року прийняв командування цією групою армій (з травня 1945 — група армій «Австрія»). Разом з генерал-фельдмаршалом Фердинандом Шернером Рендуліч був одним з тих командувачів, що не припинили опір радянським військам після одержання звістки про капітуляцію Німеччини. Вивів свої війська з радянсько-німецького фронту і здався американцям.

Нюрнберзький процес[ред. | ред. код]

19 лютого 1948 року військовим трибуналом у Нюрнберзі засуджений до 20 років тюремного ув'язнення. В 1951 році строк ув'язнення скоротили до десяти років позбавлення волі. В кінці того ж року Рендуліча було звільнено після того, як провів у в'язниці шість років. Після звільнення Лотар Рендуліч повернувся до Австрії і почав займатися літературною працею: писав статті та книги в яких розглядав досвід Другої світової війни та Німецько-радянської війни і перспективи подальшого військового протистояння з СРСР.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Gekämpft, gesiegt, geschlagen, 1952
  • Glasenbach – Nürnberg – Landsberg. Ein Soldatenschicksal nach dem Krieg, 1953
  • Gefährliche Grenzen der Politik, 1954
  • Die unheimlichen Waffen: Atomraketen über uns. Lenkwaffen, Raketengeschosse, Atombomben, 1957
  • Weder Krieg noch Frieden. Eine Frage an die Macht, 1961
  • Soldat in stürzenden Reichen, 1965
  • Grundlagen militärischer Führung, 1967

Література[ред. | ред. код]

  • Peter Stockert: Soldat aus Leidenschaft, DMZ, Heft 93, 2013, S. 12–15
  • Prominente ohne Maske, FZ-Verlag, 1986, ISBN 3924309019
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 623, ISBN 978-3-938845-17-2
  • Klaus D. Patzwall: Das Goldene Parteiabzeichen und seine Verleihungen ehrenhalber 1934–1944, Studien der Geschichte der Auszeichnungen, Band 4, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2004, S. 13, ISBN 3-931533-50-6

Посилання[ред. | ред. код]