Йоганес Бласковіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганес Бласковіц
Johannes Albrecht Blaskowitz
Bundesarchiv Bild 146-2004-004-05, Johannes Blaskowitz.jpg
Народження 10 липня 1883(1883-07-10)
Німецька імперія Велау, Східна Пруссія
Смерть 5 лютого 1948(1948-02-05) (64 роки)
Німеччина Нюрнберг, Німеччина
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Роки служби 19011945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Командування 8-ма армія
9-та армія
1-ша армия
група армій «G»
група армій «H»
Командування Вермахту «Нідерланди»
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Срібний німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Орден «За заслуги» (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Церінгенського лева
За поранення (нагрудний знак)
Галліполійська зірка
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Йоганес Бласковіц у Вікісховищі?

Йоганес Бласковіц (нім. Johannes Albrecht Blaskowitz; нар. 10 липня 1883, Велау, Східна Пруссія — пом. 5 лютого 1948, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1939) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям‎ та мечами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

У березні 1901 року розпочав військову службу фенріхом (кандидат в офіцери) в 18-му піхотному полку. Отримав звання лейтенанта в січні 1902 року. У 1908—1911 — навчався у військовій академії, з січня 1910 — обер-лейтенант. З лютого 1914 року — капітан, в штабі 111-го піхотного полку.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни — командир роти 111-го піхотного полку, в серпні-жовтні 1915 року — командир кулеметної роти 3-го єгерського полку, з жовтня 1915 по квітень 1916 року — командир батальйону 3-го єгерського полку. З квітня 1916 року — на штабних посадах (10-й армійський корпус).

Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів, Лицарським хрестом Ордену дому Гогенцоллернів з мечами, ще сімома орденами, отримав знак за поранення.

Між світовими війнами[ред. | ред. код]

Продовжив службу в рейхсвері. До жовтня 1924 року — на штабних посадах (майор з січня 1922 роки), потім — командир батальйону 13-го піхотного полку. З квітня 1926 року — підполковник. З лютого 1928 року — начальник штабу 5-ї піхотної дивізії, з жовтня 1929 року — полковник, з грудня 1930 року — командир 14-го піхотного полку. З лютого 1933 по квітень 1935 року — інспектор військово-технічних училищ (генерал-лейтенант). З квітня 1935 року — командувач 2-м військовим округом (генерал піхоти).

Друга світова війна[ред. | ред. код]

З 26 серпня 1939 року — командувач 8-ю армією. Кампанія в Польщі, 30 вересня 1939 нагороджений Лицарським хрестом, з жовтня 1939 року — генерал-полковник і головнокомандувач збройними силами на Сході.

18 листопада 1939 року генерал Йоганес Бласковіц висловлює свій категоричний протест з приводу звірств поліції і зондеркоманд СС в Польщі і доповідає про це Гітлеру. Єдиний з генералів вермахту, який отримав за підсумками Польської кампанії звання генерал-полковника, який не став згодом генерал-фельдмаршалом.

У травні 1940 року — командувач 9-ю армією (на кордоні з Францією). Потім — в резерві головнокомандування, з жовтня 1940 року — командувач 1-ю армією (на півночі Франції).

З травня 1944 року — командувач групою армій «G» (Франція, Ельзас). У жовтні 1944 року нагороджений дубовим листям (№ 640) до Лицарського хреста.

У квітні 1945 року — головнокомандувач військами в Голландії. Нагороджений мечами (№ 146) до Лицарського хреста з дубовим листям.

5 травня 1945 взято в полон.

Нюрнберзький процес і смерть[ред. | ред. код]

Був притягнутий до Нюрнберзького процесу за обвинуваченням у скоєнні військових злочинів.

Наклав на себе руки 5 лютого 1948 року в Нюрнберзькій в'язниці (кинувся з балкона на подвір'я тюрми).

Військова кар'єра

Література[ред. | ред. код]

  • Christopher Clark: Johannes Blaskowitz — Der christliche General. In: Ronald Smelser, Enrico Syring (Hrsg.): Die Militärelite des Dritten Reiches. Ullstein, Berlin 1995, ISBN 3-550-07080-2, S. 28-49
  • Friedrich-Christian Stahl: Generaloberst Johannes Blaskowitz. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 20-27.
  • Johannes Hürter: Hitlers Heerführer: Die deutschen Oberbefehlshaber im Krieg gegen die Sowjetunion 1941/42. Oldenbourg, München 2007, ISBN 3-486-58341-7.
  • Joachim Ludewig: Generaloberst Johannes Blaskowitz im Zweiten Weltkrieg. In: Militärgeschichte. 5, Nr. 1, 1995, S. 12-19.
  • Richard Giziowski: The Enigma of General Blaskowitz. Hippocrene Books, New York 1997, ISBN 0-7818-0503-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
-
командувач групою армій «G»
10 травня — 21 вересня 1944
Наступник:
Генерал танкових військ
Герман Бальк