Пастушенко Леонід Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пастушенко.
Пастушенко Леонід Трохимович
Леонід Пастушенко
Ім'я при народженні Леонід
Народився 5 грудня 1936(1936-12-05)
с. Говори Хмельницька область
Помер 27 лютого 2017(2017-02-27) (80 років)
м. Вінниця Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Українська література, журналістика
Відомий завдяки прозаїк, публіцист, літературний критик
Alma mater ВДПУ
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Титул шляхтич
Військове звання капітан
Партія б\п
Батько Пастушенко Трохим Іванович
Мати Комарницька Клавдія Василівна
У шлюбі з Бурко Стефанія Олексіївна
Діти син Олександр
Вага 75 кг
Зріст 170 см
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Пастуше́нко Леоні́д Трохи́мович (5 грудня 1936 — 27 лютого 2017) — український прозаїк, публіцист і літературний критик. Заслужений журналіст України (1993). Член Національної спілки журналістів України (1960), Національної спілки письменників України (1970).[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 грудня 1936 року в с. Говори Затонського району Вінницької області (тепер Хмельницький район Хмельницької) у сім'ї вчителів. Батько, як син «ворога народу» Івана Пастушенка, вимушено шукав роботу по навколишніх подільських селах, тож майбутній журналіст учився не тільки в рідній школі, а й у Женишковецькій, Віньковецькій, Вербовецькій Мурованокуриловецького району Вінницької, Заміхівській та Новоушицькій — знову Хмельницької областей.
Після закінчення Ялтушківської середньої школи в Барському районі вступив до Вінницького педінституту, де здобув фах вчителя української мови, літератури та англійської мови, одержавши «червоний диплом» та право вільного вибору місця роботи. Того ж, 1958-го року, кілька місяців пропрацював кореспондентом газети «Вінницька правда» та обласного радіомовлення, а з листопада був призначений завідувачем відділу шкільної та студентської молоді у щойно відкритій обласній комсомольській газеті «Ленінське плем'я». У квітні 1963 р. після перетворення цієї газети на зональне видання ЦК ЛКСМУ «Комсомольське плем'я», став заступником редактора, а у березні 1972 р. перевівся власним кореспондентом республіканської газети «Комсомольское знамя», де пропрацював до 1979 р. У 1979—1999 рр. — в газеті «Радянська Україна» («Демократична Україна»), а також від 1992 р. — у вінницькій обласній газеті «Подолія».[2]
Помер 27 лютого 2017 року у Вінниці.[3]

Творчість[ред. | ред. код]

Друкується з 1956 р. Автор понад двох десятків книжок поезій, прози, публіцистики. Протягом газетярської кар'єри написано кілька сотень гостропроблемних публікацій різних жанрів. Саме публіцистика заклала підвалини для самобутньої авторської прози і громадянської лірики.[4]

Народився Леонід Трохимович Пастушенко у мальовничому подільському селі Говори, що прибрало собі назву від річечки Говірка (саме там вона, дзюркотлива, гордо впадає у ненабагато повноводіший Батіг). То й сприйняв сповна літератор майбутній тонкощі говірки тамтешньої природи і земляків. Педагог за дипломом (закінчив філологічний факультет Вінницького педінституту), він у пошуках ширшої аудиторії стає спершу журналістом молодіжної газети, а невдовзі дебютує у літературі, в якій поступово, але впевнено, виростає на визнаного майстра кількох вагомих жанрів. Новела, повість, роман, лірика, драматична поема, аналітична есеїстика літературознавчої, економічної, а назагал – суспільствознавчої, людинознавчої проблематики… В кожному з тих жанрів доходить своїх помітних вершин, від яких незрідка рукою подати до загальнонаціональних вершин письменства красного.

— Михайло Стрельбицький[5]

Автор книг:[6]

  • Троє проти одного : новели і повісті / Л. Т. Пастушенко. — Київ: Молодь, 1968. — 200 с.;

Рец.: Лучко, А. Ластівка на обкладинці / А. Лучко // Вінницька правда. — 1968. — 18 червня; Марко, В. З людьми і для людей / В. Марко // Молодь Закарпаття. — 1969. — 8 січня.

  • Полиновий трунок : оповідання / Л. Т. Пастушенко. — Одеса: Маяк, 1970. — 232 с.

Рец.: Колісниченко, А. Проза: тенденції і наймолодша генерація / А. Колісниченко // Літературна Україна. — 1971. — 19 лютого.; Барабан, Л. Півтони і нюанси / Л. Барабан // Вітчизна. — 1972. — № 5. — С. 206—208.

  • Високо в небо : повісті, оповідання / Л. Т. Пастушенко. — Київ: Молодь, 1975. — 216 с.

Рец.: Сумишин, М. До високої мети / М. Сумишин // Жовтень. — 1976. — № 4. — С. 154—155; Хоменко, Б. Духовні обрії сучасника / Б. Хоменко // Дніпро. — 1976. — № 5. — С. 157—158.

  • Голуби над райкомом : повість / Л. Т. Пастушенко. — Одеса: Маяк, 1976. — 150 с.: іл.

Рец.: Федоровська, Л. Післямова до драми / Л.Федоровська // Вітчизна. — 1977. — № 6. — С. 211—214; Гальчак, С. Із серцем Данко / С. Гальчак // Комсомольське плем'я. — 1976. — 9 грудня; Гойша, О. Подолати свою бистрицю / О. Гойша // Жовтень. — 1977. — № 12. — С. 144—146.

  • Точка Архімеда : роман / Л. Т. Пастушенко. — Київ: Молодь, 1978. — 197 с.

Рец.: Єршов, В. «Точки опори на шляхах юначих» / В. Єршов // Вітчизна. — 1978. — № 10. — С. 205—208; Погрібний, А. Між коханням і філософією / А. Погрібний // Жовтень. — 1979. — № 2. — С.134-137.

  • Лист до запитання : оповідання / Л. Т. Пастушенко. — Одеса: Маяк, 1985. — 144 с.

Рец.: Ковтонюк, І. Між ударами серця / І. Ковтонюк // Комсомольське. плем'я. — 1985. — 3 грудня; Кантарук, П. Вибір / П. Кантарук // Друг читача. — 1986. — 19 червня. — С. 5.

Рец.: Кобець, В. Стражгород — любов і доля / В. Кобець // Комсомольське плем'я. — 1986. — 18 грудня; Гром'як, Р. Осмислення чи белетризація? / Р. Гром'як // Літературна Україна. — 1987. — 9 квітня; Гордійчук, П. Людина і хліб / П. Гордійчук // Вінницька правда. — 1987. — 11 квітня.

  • Біль і крик : 120 віршів у трьох книгах / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000. — 144 с.

Рец.: Приймачик, Ф. «Біль і крик» / Ф. Приймачик // Подільська зоря. — 2000. — 14 грудня. — С. 10; Мельник, В. Поетичний голос журналіста / В. Мельник // Вінницькі відомості. — 2001. — 25 липня. — С. 15.

  • Покута : роман та есе / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000. — 268 с.

Рец.: Бортняк, А. Леонід Пастушенко «Покута» / А. Бортняк // Вінницька газета. — 2000. — 25 липня; Гордійчук, П. Леонід Пастушенко: «Ми є народ?» / П. Гордійчук // Подолія. — 2000. — 1 серпня; Мельник, В. Ми таки були / В. Мельник // Вінницькі відомості. — 2000. — 7 вересня.

  • Судний день : вірші, драматична поема / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2002. — 150 с.
  • Чуєш, брате мій!.. : публіцистика. У 2 кн. / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2005 — Кн. 1: Пограбування нації. — 420 с.
  • Чуєш, брате мій!.. : публіцистика. У 2 кн. / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2005 — Кн. 2: Відродження чи лжереформи?. — 416 с.
  • Полювання на класиків : розмисли на берегах книжок / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2006. — 162 с.
  • Слово на пуантах : розмисли на берегах книжок / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2006. — 156 с.
  • Причастя : вірші та драматична поема / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Едельвейс і К, 2007. — 256 с.

Рец.: Осадчий, В. Лебедина печаль / В.Осадчий // Літературна Україна. — 2010. — 4 лютого. — С. 4.

  • Гордімося національністю : розмисли публіциста / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2009. — 188 с.

Рец.: Стрельбицький, М. Гордімось, але «без відриву» від… «Сізіфового каменя» / М. Стрельбицький // Вінницький край. — 2010. — № 3. — С. 141.

  • 13 віршів. Не про любов : поезія / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2009. — 16 с.
  • Знак скорпіона, або переосмислення міфів : розмисли на берегах життя / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2010. — 320 с.
  • Поминки : вірші / Л. Т. Пастушенко. — Вінниця: Власюк О., 2010. — 48 с.
  • Час п'єдесталів : трилогія: у 2 кн. / Леонід Пастушенко; вип. 4): Кн. 1: Вічний хліб: роман. — Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2011. — 496 с. : портр. — (Бібліотека літератури Вінниччини. — ISBN 978-617-533-039-5; Кн. 2. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2012. — 360 с. — (Бібліотека літератури Вінниччини). — ISBN 978-617-583-083-3.
Після виходу кожної книги бажання писати надовго відбивала цензура, а з другого боку – нема виснажливішої творчої праці, аніж журналістика: вона убиває суперниць. Тому написано мало, може, десь сота частина від того, що було задумано… Отак і не вдалося письменникові повернути читачам свого боргу. Авжеж, хоч він мав писати й писати, незважаючи ні на що. Не вистачило сили волі, характеру. А щоб якось зняти творчу напругу душі, він тихцем писав вірші. Просто так, переважно для себе. Однак, як і всі автори, тішить себе надією, що, може, хоч кілька з них знайдуть відгук в серцях читачів.

— Михайло Каменюк[7]

За романом «Покута» режисер Валерій Шалига зняв однойменний художній фільм (1995).

Звання, нагороди, літературні премії[1][ред. | ред. код]

Багаторазовий переможець журналістських обласних та республіканських конкурсів «Золоте перо».
Згідно з Указом Президента України від 4 квітня 2011 року, Л. Т. Пастушенку присуджено довічну державну стипендію[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 352.
  2. ↑ Л. Т. Пастушенко на сайті «Слово»
  3. ↑ Відійшов у засвіти Леонід Пастушенко // Сайт «Краснослов». — 2017. — 27 лютого.
  4. ↑ Леонід Пастушенко // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2010. — С. 271—284 : портр.
  5. ↑ [[Стрельбицький Михайло Петрович|Стрельбицький, М. П.]] Літератор аналітичного покликання // Леонід Пастушенко — прозаїк, публіцист, журналіст: до 75-річчя від дня народж.: біобібліогр. покажч. / [[Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тимірязєва|Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва]]; уклад. Г.Біловус; ред. О. Г. Поліщук; відп. за вип. [[Морозова Наталія Іванівна|Н.Морозова]]. — [[Вінниця]], 2011. — 76 с. — (Сер. «Наші видатні земляки»). Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 13 лютого 2014.
  6. ↑ Леонід Пастушенко — прозаїк, публіцист, журналіст: до 75-річчя від дня народж.: біобібліогр. покажч. / [[Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тимірязєва|Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва]]; уклад. Г.Біловус; ред. О. Г. Поліщук; відп. за вип. [[Морозова Наталія Іванівна|Н.Морозова]]. — [[Вінниця]], 2011. — 76 с. — (Сер. «Наші видатні земляки»). Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 13 лютого 2014.
  7. ↑ Каменюк, М. За найвищими зразками світової публіцистики. До 75-річчя від дня народження Леоніда Трохимовича Пастушенка (5.12.1936) // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2011 року: хронолог. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2010. — С. 82–87.[недоступне посилання]
  8. ↑ Указ Президента України «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва»

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пастушенко_Леонід_Трохимович&oldid=40804988