Віньківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Віньківці
Vinkiv s.png
Герб Віньковець
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Flag of Vinkovetskiy Raion in Khmelnytsky Oblast.png Віньковецький район
Рада Віньковецька селищна рада
Код КОАТУУ: 6820655100
Основні дані
Засноване 1493
Статус з 1957 року
Площа 11,45 км²
Населення 6 330 (01.01.2016) [1]
Густота 556,68 осіб/км²
Поштовий індекс 32500
Телефонний код +380 3846
Географічні координати 49°01′59″ пн. ш. 27°14′01″ сх. д. / 49.03306° пн. ш. 27.23361° сх. д. / 49.03306; 27.23361Координати: 49°01′59″ пн. ш. 27°14′01″ сх. д. / 49.03306° пн. ш. 27.23361° сх. д. / 49.03306; 27.23361
Водойма Калюс
Відстань
Найближча залізнична станція: Дунаївці
До станції: 40 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 70 км
Селищна влада
Адреса 32500, Хмельницька обл., Віньковецький р-н., смт Віньківці, вул. Соборної України, 20
Карта
Віньківці is located in Україна
Віньківці
Віньківці
Віньківці is located in Хмельницька область
Віньківці
Віньківці

Commons-logo.svg Віньківці у Вікісховищі

Віньківці (у 1927—1938 роках — Затонськ) — селище міського типу в Україні, центр Віньковецького району Хмельницької області. Населення: 6 937 мешканці (перепис 2001), 6473 мешканці (2011).[2] Перша згадка 1493 року. Статус смт із 1957 року.

Географія[ред.ред. код]

Містечко розташоване за 40 км від залізничної станції Дунаївці на лінії ЯрмолинціЛарга.

Назва[ред.ред. код]

Свою назву за цілком вірогідним припущенням Віньківці одержало від імені Вінцент, Вінько, за іншими даними — від слова «вінок». За третьою, теж цілком відогідною версією, від німецького слова «кут» (нім. Winkel). Адже й сьогодні частина Віньковець, що розкинулась на правому березі Калюса, носить назву «Кут».

Історія[ред.ред. код]

Wonkowce 1871.jpg

Першу писемну згадку про Віньківці знаходимо в податковому списку 1493 року. Тоді в поселенні нараховувалось 14 димів (податкових одиниць).

У 1616 році польський шляхтич Станіслав Лянцкоронський (бл.15851617, подільський воєвода, галицький каштелян, плоскирівський староста) купив кілька маєтностей на Поділлі в Ліховських, зокрема, Віньківці.[3]

Зоф'я Замєховська, вдова Станіслава Лянцкоронського: заснувала римо-католицький монастир у Віньківцях близько 1630 року (первинна будівдя дерев'яна),[4] у своєму заповіті 5 вересня 1635 записала фундуш для місцевого шпиталю.[5]

1643 року представних шляхетського роду Замєховських надав фундуш для місцевого костелу.

Період Української Народної Республіки[ред.ред. код]

1 листопада 1920 року представники єврейської громади міста урочисто, з Торою, вітали Головного Отамана УНР Симона Петлюру в місті (супроводжували генерал Всеволод Петрів, ад'ютант — полковник О. Доценко, представники генштабу Армії УНР). Після виконання Гімну бурмістр з рабинами підніс хліб-сіль на рушнику.[6]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Храми[ред.ред. код]

  • Свято-Воскресенський храм, сайт «Православна Віньковеччина» http://www.vinkivci.org/
  • Свято-Димитрієвський храм
  • Католицький храм святого Антонія

Освіта[ред.ред. код]

Віньковецький НВК[ред.ред. код]

Станом на 2009 рік у Віньковецькому НВК навчається 672 дитини.

Культура[ред.ред. код]

Перша згадка про бібліотеку у Віньківцях датується 1921 роком. В той час велика увага приділялася боротьбі з неписьменністю. У селищі було створено 2 пункти лікнепу, а через два роки їх було вже 4. Плідну роботу проводили сільбуд, хата-читальня, бібліотека.[7]

Економіка і соціальна сфера[ред.ред. код]

У смт працює сирзавод. Розвинута соціальна інфраструктура та торгівля.

Спорт[ред.ред. код]

У теперішній час у Віньковецькому районі приділяється значна увага фізичному вихованню. В смт. Віньківці створено і діє місцевий футбольний клуб «Молочник», який тренує Бабій Петро Петрович. В футбол грають не тільки хлопці, а й дівчата. Серед інших видів на аматорському рівні поширені настільний теніс, волейбол, баскетбол та інші види спорту, в яких практикуються як діти, так і дорослі.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

  • Головацький Яків (чернець Ізихіїл,[8] або Ісихій) — живописець, чернець-василіянин.[9]
  • Андрій Володимирович Стаднік (нар. 15 квітня, 1982, смт. Віньківці Хмельницької області) — лідер збірної України з вільної боротьби у ваговій категорії до 66 кг, срібний призер ХХІХ літніх Олімпійських ігор в Пекіні. Заслужений майстер спорту. Народився і виховувався у спортивній багатодітній сім'ї: батько — майстер спорту з вільної боротьби і перший тренер сина, мама — легкоатлетка, закінчила Львівський інститут фізкультури.
  • Валентина Миколаївна Макогон (нар. 21 січня 1952 р., смт Віньківці)- українська журналістка. У 1977 р. закінчила факультет жуналістики ордена Леніна Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працювала завідувачем відділу Віньковецької районної газети (Хмельницька область), відповідальним секретарем Кіцманської районної газети «Радянське життя», відтак — «Вільне життя» (Чернівецька область), головним редактором цього часопису. Пише на соціальні та морально-етичні теми. Її творча праця відзначена Подякою Президента України, дипломами та грамотами секретаріату Національної спілки журналістів України. Член НСЖУ.Гусар Юхим Семенович gusar.home@gmail.com.

Пов'язані з Віньківцями[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  3. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 336. (пол.)
  4. Przegląd polski. — Kraków, 1872. — Rok VII. — Zesz. IV. — S. 122.
  5. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 91. (пол.)
  6. В. Сергійчук. Симон Петлюра. — К.: Україна, 2004. — 448 с. — С. 322. ISBN 966-524-149-4
  7. Віньковецька центральна районна бібліотека
  8. Головацький Ізихіїл // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 1. — С. 394.
  9. Дуда І. Ґоловацький (Ґловацький) Яків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 451. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.