Ратій Олег Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олег Ратій
Олег Ратій
Олег Ратій
Особисті дані
Повне ім'я Олег Борисович Ратій
Народження 5 липня 1970(1970-07-05) (53 роки)
  Харків, УРСР
Зріст 187 см
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991 СРСР «Маяк» (Харків) 23 (0)
1992 Україна «Олімпік» (Харків) 10 (0)
1992 Україна «Кристал» (Чортків) 0 (0)
1993 Україна «Автомобіліст» 2 (0)
1993–1995 Україна «Кремінь» 55 (5)
1995–1996 Україна «Ворскла» 25 (2)
1996–1997 Україна «Кремінь» 32 (2)
1997 → Україна «Гірник-Спорт» 2 (0)
1997–2002 Україна «Металург» (Запоріжжя) 122 (6)
1998–2000 → Україна «Металург-2» (Запоріжжя) 13 (1)
2000 → Україна «СДЮШОР-Металург» 1 (0)
2003 Україна «Олександрія» 14 (1)
2003 Україна «Нива» (Вінниця) 13 (0)
2004 Україна «Миколаїв» 15 (0)
2004–2005 Україна ПФК «Олександрія» 26 (5)
2005 Україна «Волинь» 3 (0)
2006 Україна «Десна» 15 (3)
1991–2006 Всього за кар'єру 371 (25)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Україна «ІгроСервіс» тренер
2007–2008 Україна «Гірник-Спорт»
2008 Україна «Арсенал-2» (Харків)
2008 Україна «Сталь» (Дніпродзержинськ) тренер
2009 Україна «Олександрія» тренер
2010–2011 Україна «Оболонь» тренер
2012 Словаччина «Татран» тренер
2012 Україна «Металург» (З) тренер
2012–2015 Україна Україна (U-21) тренер
2017 Україна «Буковина»
2017 Україна «Інгулець-2» тренер
2018–2019 Україна ДЮФСШ «Металіст 1925» тренер
2022–2023 Україна «Металіст» в.о.
2023 Україна «Металіст» тренер
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України
Майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 27 червня 2023.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ратій.

Олег Борисович Ратій (нар. 5 липня 1970, Харків, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник. Відомий за виступами за запорізький «Металург». Майстер спорту України[1]. Багаторічний помічник Сергія Ковальця (2009—2015).

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Футболом почав займатися в Харкові, спочатку в ДЮСШ № 7 (перший тренер — Марк Жеребчевскій), потім перейшов до тренера Бориса Шишкова в спортклуб ХТЗ[2]. Після закінчення школи вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. Грав за збірну цього навчального закладу та паралельно за харківський «Маяк» у другій союзній лізі[2]. Після четвертого курсу інституту зосередився на кар'єрі футболіста.

Відігравши рік у «Маяку», який у 1992 було перейменовано на «Олімпік», Ратій поїхав до сумського «Автомобіліста», який тоді тренував Сергій Страшненко. Відігравши 4 матчі — 2 на кубок України і 2 в першій лізі, отримав запрошення до «Кременя», де 5 вересня 1993 року в грі проти «Зорі» дебютував у вищій лізі чемпіонату України. Відіграв два сезони в Кременчуці, потім рік в Полтаві за «Ворсклу», знову рік виступав у «Кремені», а потім Олександр Томах запросив Олега в запорізький «Металург»[2].

У складі «Металурга» в 1997—2003 роках у вищій лізі чемпіонату України провів 122 матчі, забив 6 голів. Був капітаном команди[3]. Брав участь в матчах Кубка УЄФА.

В 2003 році приєднався до «Олександрії». За олександрійську команду виступав у 2003 та 2004—2005 роках. За команду з Олександрії дебютував 9 березня 2003 року в домашньому матчі Вищої ліги проти столичної «Оболоні». В тому поєдинку Олег вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, а його команда святкувала перемогу з рахунком 1:0[4]. Свій перший м'яч у футболці олександрійців забив 4 травня 2003 року на 9-ій хвилині виїзного для його команди поєдинку чемпіонату України проти сімферопольської «Таврії», але «Олександрія» все ж поступилася з рахунком 1:3[5]. Загалом у складі «Олександрії» з 2003 по 2005 роки (з перервою) у чемпіонатах України відіграв 40 матчів та забив 6 м'ячів та ще 1 поєдинок у кубку України.

Також виступав у командах «Нива» (Вінниця), МФК «Миколаїв», «Волинь» та «Десна».

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Восени 2006 року став асистентом Олега Луткова в сімферопольському «ІгроСервісі»[6]. Менш ніж через півроку на запрошення президента ФК «Гірник-Спорт» Петра Каплуна очолив комсомольський клуб[7].

Влітку 2008 року працював на посаді тренера дніпродзержинської «Сталі»[8].

Під час спільних виступів у «Металурзі» познайомився з Сергієм Ковальцем. Ратій та Ковалець жили в одному номері на базі і частину вільного часу проводили разом. Коли в 2009 році Сергій Ковалець очолив «Олександрію», він покликав до себе й Ратія[7]. З тих пір фахівці працювали разом в командах «Оболонь», «Татран» (Словаччина), «Металург» (Запоріжжя)[3]. У 2012—2015 роках Олег Ратій входив до тренерського штабу Сергія Ковальця в молодіжній збірній України[9].

Після багаторічного досвіду як асистента Сергія Ковальця (який влітку 2016 року був одним із претендентів на посаду головного тренера «Буковини»), в лютому 2017 року очолив чернівецьку «Буковину». Дебютував на посаді головного тренера в березні того ж року. У червні того ж року за обопільною згодою сторін співпраця була припинена. Під його керівництвом чернівецька «Буковина» зіграла 15 офіційних матчів (3 перемоги, 5 нічиїх, 7 поразок)[10].

У 2018—2019 роках працював у харківській ДЮФСШ «Металіст 1925»[11][12][13], зокрема, тренував команду «Металіст 1925» U-15 (2004 р.н.)[12][13].

14 липня 2022 року призначений виконувачем обов'язків головного тренера харківського «Металіста»[14]. 27 січня 2023 року, після призначення виконувачем обов'язків головного тренера «Металіста» Периця Огненовича, Ратій став помічником останнього[15].

Освіта[ред. | ред. код]

Чотири роки навчався в Харківському інженерно-будівельному інституті, після чого закінчив заочне відділення Волгоградського інституту фізичної культури[2]. Протягом 2006—2007 років отримав тренерські дипломи УЄФА категорії: «С» та «В», стажування проходив в харківському «Металісті». У 2010 році отримав тренерський диплом УЄФА категорії: «A»; в 2013—2014 році проходив стажування в московському «ЦСКА» і відвідував міжнародні тренерські курси УЄФА в Ньйоні (Швейцарія)[16]. З 2014 року має PRO-диплом УЄФА[17].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, виховує трьох дітей.

Факти[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

як помічник Сергія Ковальця

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Профіль на сайті футбольного агентства AVR-sport (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016.
  2. ↑ а б в г Олег Ратій: «Футбол — дуже заразна хвороба» (рос.). Ігор Павленко, «Вулиця Спортивна». 31 липня 2009. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016.
  3. ↑ а б Сергій Ковалець визначився з помічниками (рос.). Sport.ua. 25 липня 2012. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016.
  4. ↑ Олександрія-Оболонь. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 22 жовтня 2016.
  5. ↑ «Таврія» — «Олександрія». Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 22 жовтня 2016.
  6. ↑ Олег Лутков: «Місце в п'ятірці нам під силу» (рос.). Павло Морозов, ФК «ІгроСервіс». Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016.
  7. ↑ а б Олег Ратій: «Гравці для нас — як сини» (рос.). Сергій Дем'янчук, «Команда». 29 січня 2014. Архів оригіналу за 12-05-2014. Процитовано 22-10-2016.
  8. ↑ Друга ліга. Напередодні (рос.). FOOTBALL.UA. 15 серпня 2008. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016.
  9. ↑ Тренерський штаб молодіжної збірної України — будемо знайомі! (рос.). FOOTBOOM. 16 січня 2013. Архів оригіналу за 12-05-2014. Процитовано 22-10-2016.
  10. ↑ «Буковину» залишили Олег Ратій та Валентин Слюсар. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  11. ↑ Олегу Ратію — 48!. metalist1925.com. «Металіст 1925». 5 липня 2018.
  12. ↑ а б «Металіст 1925» U-15 — переможці турніру Odessa Cup 2018. metalist1925.com. «Металіст 1925». 17 серпня 2018.
  13. ↑ а б Олегу Ратію — 49!. metalist1925.com. «Металіст 1925». 5 липня 2019.
  14. ↑ Олег Ратій — виконуючий обов'язки головного тренера «Металіста». football.ua. 14 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022.
  15. ↑ «Металіст» призначив серба Огненовича в.о. головного тренера. ua-football.com. 27 січня 2023. Процитовано 28 січня 2023.
  16. ↑ Ратій Олег Борисович досьє. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  17. ↑ Завершилося навчання за програмою «PRO»-диплом УЄФА (рос.). Центр ліцензування ФФУ. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

ФК «Буковина» – Тренери

Ліфшиць (1960) · Савицький (1961–1962) · Дашков (1962) · Соболєв (1963–1964) · Корсунський (1964–1966) · Васильєв (1966) · Кузнецов (1967) · Лебедєв (1967–1968) · Михалина (1969–1970) · Сучков (1971) · Каневський (1972) · Павленко (1972–1973) · Медвідь (1973–1974) · Молотай (1974–1976) · Лерман (1976–1979) · Рассихін (1979–1981) · Павленко (1981–1985) · Рассихін (1986–1987) · Школьников (1987–1992) · Павленко (1992–1994) · Матвієнко (1994) · Школьников (1995–1996) · Богуславський (1996–1998) · Лахнюк (1998–1999) · Гій (2000–2003) · Шелепницький (2003–2007) · Мглинець (2007–2009) · Трубачов (2009) · Єжаков (2009–2010) · Заяць (2010–2013) · Гій (2013–2015) · Гуменюк (в.о.) (2015) · Мглинець (2015–2016) · Шпірнов (в.о.) (2016) · Шищенко (2016) · Ратій (2017) · Крафт (в.о.) (2017) · Мглинець (2017–2018) · Куниця (в.о.) (2018–2019) · Нестеренко (в.о.) (2019) · Мельничук (2019) · Маковійчук (в.о.) (2019–2021) · Коваленко (2021) · Кисилиця (в.о.) (2021–2022) · Мельничук (2022–)

«Гірник-Спорт» – Тренери

Думанський (1995–2000) · Повстенко (2001) · Чумак (2002–2004) · Бойко (2004) · Мурадян (2005–2006) · Лисицький (2006–2007) · Ратій (2007–2008) · Щербаков (2008) · Сак (2008) · Малигін (2009) · Мурадян (2010–2012) · Бобиляк (2012) · Боженко (2012) · Жабченко (2013–2016) · Пучков (2016–2018) · Мазяр (2019) · Жабченко (2019–)

«Металіст» (2019) – Тренери

Кучер (2020–2022) · Ратій (2022–2023) · Огненович (2023) · Аніщенко (2023–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ратій_Олег_Борисович&oldid=40002410