Ратій Олег Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олег Ратій
Oleg Ratiy 1970.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олег Борисович Ратій
Народження 5 липня 1970(1970-07-05) (49 років)
  Харків, УРСР
Зріст 187 см
Вага 82 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1991 СРСР «Маяк» (Харків) 23 (0)
1992 Україна «Олімпік» (Харків) 10 (0)
1992 Україна «Кристал» (Чортків) 0 (0)
1993 Україна «Автомобіліст» 2 (0)
1993—1995 Україна «Кремінь» 55 (5)
1995—1996 Україна «Ворскла» 25 (2)
1996—1997 Україна «Кремінь» 32 (2)
1997  Україна «Гірник-спорт» 2 (0)
1997—2002 Україна «Металург» (Запоріжжя) 122 (6)
1998—2000  Україна «Металург-2» (Запоріжжя) 13 (1)
2000  Україна «СДЮШОР-Металург» 1 (0)
2003 Україна «Олександрія» 14 (1)
2003 Україна «Нива» (Вінниця) 13 (0)
2004 Україна «Миколаїв» 15 (0)
2004—2005 Україна ПФК «Олександрія» 26 (5)
2005 Україна «Волинь» 3 (0)
2006 Україна «Десна» 15 (3)
1991—2006 Всього за кар'єру 371 (25)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Україна «ІгроСервіс» тренер
2007–2008 Україна «Гірник-спорт»
2008 Україна «Арсенал-2» (Харків)
2008 Україна «Сталь» (Дніпродзержинськ) тренер
2009 Україна «Олександрія» тренер
2010—2011 Україна «Оболонь» тренер
2012 Словаччина «Татран» тренер
2012 Україна «Металург» (З) тренер
2012—2015 Україна Україна (U-21) тренер
2017 Україна «Буковина»
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 30 березня 2017.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олег Борисович Ратій (нар. 5 липня 1970, Харків, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник. Відомий за виступами за запорізький «Металург». Майстер спорту України[1]. Багаторічний помічник Сергія Ковальця (2009—2015).

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Футболом почав займатися в Харкові, спочатку в ДЮСШ № 7 (перший тренер — Марк Жеребчевскій), потім перейшов до тренеру Борису Шишкову в спортклуб ХТЗ[2]. Після закінчення школи вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. Грав за збірну цього навчального закладу, і паралельно за харківський «Маяк» у другій союзній лізі[2]. Після четвертого курсу інституту, зосередився на кар'єрі футболіста.

Відігравши рік в «Маяку», а потім в «Олімпіку», який незабаром розпався, Ратій виявився в Сумах. Місцевий «Автомобіліст» тоді тренував Сергій Страшненко. Відігравши 4 матчі — 2 на Кубок і 2 в чемпіонаті, отримав запрошення в «Кремінь», де 5 вересня 1993 в грі проти «Зорі» дебютував у вищій лізі чемпіонату України. Відіграв два сезони в Кременчуці, потім рік в Полтаві за «Ворсклу», знову рік виступав у «Кремені», а потім Олександр Томах запросив Олега в запорізький «Металург»[2].

У складі «Металурга» в 1997—2003 роках у вищій лізі чемпіонату України провів 122 матчі, забив 6 голів. Був капітаном команди[3]. Брав участь в матчах Кубка УЄФА.

В 2003 році приєднався до «Олександрії». За олександрійську команду виступав у 2003 та 2004—2005 роках. За команду з Олександрії дебютував 9 березня 2003 року в домашньому матчі серед команд Вищої ліги проти столичної Оболоні. В тому поєдинку Олег вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, а його команда святкувала перемогу з рахунком 1:0[4] Свій перший м'яч у футболці олександрійців забив 4 травня 2003 року на 9-ій хвилині виїзного для його команди поєдинку чемпіонату України проти сімферопольської «Таврії», але «Олександрія» все ж поступилася з рахунком 1:3[5] Загалом у складі Олександрії/ПФК «Олександрії» 3 2003 по 2005 роки (з перервою) у чемпіонатах України відіграв 40 матчів та забив 6 м'ячів та ще 1 поєдинок у кубку України.

Також виступав у командах «Нива» (Вінниця), «Миколаїв», «Волинь» та «Десна».

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Восени 2006 року став асистентом Олега Луткова в сімферопольському «ІгроСервісі»[6]. Менш ніж через пів року на запрошення президента «Гірник-спорт» Петра Каплуна очолив комсомольський клуб[7].

Влітку 2008 року працював на посаді тренера дніпродзержинської «Сталі»[8].

Олег Борисович на посаді тренера молодіжної збірної

Під керівництвом Сергія Ковальця[ред. | ред. код]

Під час спільних виступів у «Металурзі» познайомився з Сергієм Ковальцем. Ратій та Ковалець жили в одному номері на базі і частина вільного часу проводили разом. Коли в 2009 році Сергій Ковалець очолив «Олександрію», він покликав до себе й Ратія[7]. З тих пір фахівці працювали разом в командах «Оболонь», «Татран» (Словаччина), «Металург» (Запоріжжя)[3]. З 2012 року Олег Ратій входив до тренерського штабу Сергія Ковальця в молодіжній збірній України[9].

«Буковина» (Чернівці)[ред. | ред. код]

Після багаторічного досвіду як асистента Сергія Ковальця (який влітку 2016 року був одним із претендентів на посаду головного тренера «Буковини»), в лютому 2017 року очолив чернівецьку «Буковину». Дебютував на посаді головного тренера в березні того ж року, в тому ж місяці його підопічні двічі зіграли в нульову нічию.

У червні того ж року за обопільною згодою сторін співпраця була припинена. Під його керівництвом чернівецька «Буковина» зіграла 15 офіційних матчів (3 перемоги, 5 нічиїх, 7 поразок)[10].

Освіта[ред. | ред. код]

Випускник Волгоградського інституту фізичної культури[2]. Протягом 2006—2007 років отримав тренерські дипломи УЄФА категорії: «С» та «В», стажування проходив в харківському «Металісті». У 2010 році отримав тренерський диплом УЄФА категорії: «A»; в 2013—2014 році проходив стажування в московському «ЦСКА» і відвідував міжнародні тренерські курси УЄФА в Ньйоні (Швейцарія)[11]. З 2014 року має «PRO»-диплом УЄФА[12]. Закінчив Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, виховує трьох дітей.

Факти[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

як помічник Сергія Ковальця

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Профіль на сайті футбольного агентства AVR-sport (ru). Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  2. а б в г Олег Ратій: «Футбол - дуже "заразна" хвороба» (ru). Ігор Павленко, «Вулиця Спортивна». 2009-07-31. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  3. а б Сергій Ковалець визначився з помічниками (ru). Sport.ua. 2012-07-25. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  4. Олександрія-Оболонь
  5. Таврія — Олександрія
  6. Олег Лутков: «Місце в п'ятірці нам під силу» (ru). Павло Морозов, ФК «ІгроСервіс». Архів оригіналу за 2014-05-12. 
  7. а б Олег Ратій: «Гравці для нас - як сини» (ru). Сергій Дем'янчук, «Команда». 2014-01-29. Архів оригіналу за 12-05-2014. Процитовано 22-10-2016. 
  8. Друга ліга. Напередодні (ru). FOOTBALL.UA. 2008-08-15. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 
  9. Тренерський штаб молодіжної збірної України - будемо знайомі! (ru). FOOTBOOM. 2013-01-16. Архів оригіналу за 12-05-2014. Процитовано 22-10-2016. 
  10. «Буковину» залишили Олег Ратій та Валентин Слюсар
  11. Ратій Олег Борисович досьє
  12. Завершилося навчання за програмою «PRO»-диплом УЄФА (ru). Центр ліцензування ФФУ. 2014-03-13. Архів оригіналу за 2014-05-12. Процитовано 2016-10-22. 

Джерела[ред. | ред. код]