Петер Вайбель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер Вайбель
нім. Peter Weibel
Народження5 березня 1944(1944-03-05)
Одеса, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Смерть1 березня 2023(2023-03-01) (78 років)
 Карлсруе, Баден-Вюртемберг, Німеччина[1]
Національністьавстрієць
КраїнаСРСР СРСР
НавчанняУніверситет в Буффало
Діяльністьхореограф, кінорежисер, телепродюсер, куратор мистецької виставки, art theorist, video artist, перформер, художник-концептуаліст, митець, культуролог, викладач університету, художній критик, лектор, теоретик, письменник
Напрямокконцептуальне мистецтво
експериментальне кіно
відеоарт
комп'ютерне мистецтво.
Роки творчості1965 — наш час
ПрацівникУніверситет в Буффало, Віденський університет прикладних мистецтв, ZKM Center for Art and Media Karlsruhed[2] і Ars Electronicad[2]
ЧленNorth Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd і Hotel Morphila Orchesterd
Вчене званняпочесний зарубіжний член РАМd
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[3], Kunsthaus Zürichd, LIMAd[4], De Appeld[5][6][4], Національний музей сучасного мистецтва, ZKM Center for Art and Media Karlsruhed[7] і Kunstforum Ostdeutsche Galeried
Нагороди
Сайтpeter-weibel.at
CMNS: Петер Вайбель у Вікісховищі

Петер Вайбель (нім. Peter Weibel; 5 березня 1944, Одеса, СРСР[8] — 1 березня 2023, Карлсруе) — проросійський[9][10][11] австрійський постконцептуальний художник, куратор і теоретик медіа-мистецтва.

Біографія

[ред. | ред. код]

Петер Вайбель народився в Одесі 5 березня 1944 року та виріс у Верхній Австрії.

У Парижі почав вивчати французьку мову та кінематограф.

Вивчав медицину у Відні в 1964 році, незабаром перейшов на математику з акцентом на логіку.

Творчість Петера Вайбеля належить до таких категорій: концептуальне мистецтво, перформанс, експериментальне кіно, відеоарт і комп'ютерне мистецтво.

Починаючи з 1965 року, від семіотичних і мовознавчих роздумів (Остін, Якобсон, Пірс, Вітгенштайн), Петер Вайбель розробив художню мову, яка привела його від експериментальної літератури до перформансу. У своїх перформативних діях він досліджував не лише «медіа» мову та тіло, а й кіно, відео[12], телебачення[13], аудіокасети та інтерактивне електронне середовище[14]. Він критично аналізував їхню функцію для побудови реальності. Окрім участі в гепенінгах із членами Віденського акціонізму, він з 1967 року (разом із Валі Експортом, Ернстом Шмідтом-молодшим та Гансом Шойґлем) розробив «розширене кіно», натхненне американським і відображає ідеологічні та технологічні умови кінематографічного представлення. У 1969 році Вайбель розгорнув ці роздуми у своїх відеокасетах та інсталяціях. Своєю телевізійною акцією «tv und vt works», яку транслювало Австрійське телебачення (ORF) у 1972 році, він вийшов за межі простору галереї та поставив під сумнів відеотехнологію у її застосуванні як засіб масової інформації. У 1966 році разом з Густавом Мецгером, Отто Мюлем, Вольфом Фостеллом, Германом Нічем та іншими був учасником симпозіуму Destruction in Art (DIAS) у Лондоні[15].

Петер Вайбель дотримувався своїх художніх цілей, використовуючи велику різноманітність матеріалів, форм і технік: текст, скульптуру, інсталяцію, кіно та відео. У 1978 році звернувся до музики. Разом з Лойсом Еґґом він заснував гурт «Hotel Morphila Orchester»[16] (оркестр). У середині 1980-х років він досліджував можливості комп'ютерної обробки відео. На початку 1990-х реалізував інтерактивні комп'ютерні інсталяції. Тут він знову звернувся до співвідношення між медіа та конструюванням реальності.

У своїх лекціях і статтях Вайбель коментував сучасне мистецтво, історію медіа, теорію медіа, кіно, відеоарт і філософію. Як теоретик і куратор, він виступав за форму мистецтва та історії мистецтва, яка охоплює історію технології та історію науки. У своїй функції професора університету та директора таких установ, як Ars Electronica (у Лінці, Австрія), Інститут нових медіа у Франкфурті-на-Майні та Центр мистецтва та медіа ZKM Карлсруе, він вплинув на європейську сцену так званого «комп'ютерного мистецтва» через конференції, виставки та публікації[17].

Помер 1 березня 2023 року[18].

Вайбель і Україна

[ред. | ред. код]

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року, на початку травня, Петер Вайбель виступав за капітуляцію України та визнання так званих «ДНР» і «ЛНР» і Криму як частину Російської Федерації[10]. Митець називає Україну «помилковою країною» і головною передумовою війни — розширення НАТО на схід[10].

Дослідження та викладання

[ред. | ред. код]

З 1976 року Петер Вайбель викладав у багатьох університетах, серед інших у Віденському університеті прикладних мистецтв у Відні, Коледжі мистецтва та дизайну Нової Шотландії в Галіфаксі, Нова Шотландія, Канада, та Кассельському університеті в Касселі. У 1984 році він був призначений на п'ять років викладати як доцент відео- та цифрового мистецтва в Центрі медіа-досліджень при Університеті штату Нью-Йорк в Баффало, Нью-Йорк. Того ж 1984 року він став професором візуальних медіа в Університеті академічних мистецтв у Відні. У 1989 році йому доручили створити Інститут нових медіа при Вищій школі образотворчого мистецтва «Штедельшуле» у Франкфурті, який він очолював до 1994 року.

Кураторська діяльність

[ред. | ред. код]

З 1986 року Вайбель працював художнім консультантом в Ars Electronica, який він очолював з 1992 по 1995 рік як художній директор. З 1993 по 1999 рік він курирував павільйон Австрії на Венеційській бієнале. У той же період, з 1993 по 1999 рік, він працював головним куратором Neue Galerie am Landesmuseum Joanneum у Ґраці, Австрія. З січня 1999 року Петер Вайбель є головою та генеральним директором Центру мистецтва та медіа ZKM у Карлсруе, Німеччина.

  • 2021: Chiharu Shiota. Connected to Life (with Richard Castelli), ZKM I Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2020: Critical Zones. Horizonte einer neuen Erdpolitik (with Bruno Latour), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2019: Writing the History of the Future (with Margit Rosen), Zentrum für Kunst und Medien, Karlsruhe
  • 2019: Seasons of Media Arts. Stadt der partizipativen Visionen (with Lívia Nolasco-Rózsás, Blanca Giménez, Olga Timurgalieva), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2019: Schlosslichtspiele, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2019: Open Codes. Leben in digitalen Welten (mit Blanca Giménez), Bundesministerium der Justiz und für Verbraucherschutz, Berlin
  • 2019: Negativer Raum. Skulptur und Installation im 20./21. Jahrhundert (with Anett Holzheid, Daria Mille), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2018: Schlosslichtspiele, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2018: Kunst in Bewegung. 100 Meisterwerke mit und durch Medien. Ein operationaler Kanon (with Siegfried Zielinski, Judith Bihr, Daria Mille), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2018: generator marx: kapital | digital, ""generator. medienkunstlabor trier
  • 2018: DIA-LOGOS. Ramon Llull und die Kunst des Kombinierens (with Amador Vega, Siegfried Zielinski, Bettina Korintenberg), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2017/2018: The Art of Immersion (with Richard Castelli and Dennis Del Favero), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2017: Schlosslichtspiele, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2017: Markus Lüpertz. Kunst, die im Wege steht (with Walter Smerling), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2017: Kunst in Europa 1945—1968. Die Zukunft im Blick. Art in Europe 1945—1968, Staatliches Museum für Bildende Künste A. S. Puschkin, Moskau
  • 2017: Bodenlos — Vilém Flusser und die Künste (with Baruch Gottlieb, Pavel Vančát, Siegfried Zielinski), GAMU (Galerie AMU), Prag
  • 2016: William Kentridge: More Sweetly Play the Dance, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2016: Schlosslichtspiele, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2016: Liquid Identities — Lynn Hershman Leeson. Identitäten im 21. Jahrhundert (with Andreas Beitin), Lehmbruck Museum, Duisburg
  • 2016: Kunst in Europa 1945—1968. Der Kontinent, den die EU nicht kennt (with Eckhart J. Gillen, Daria Mille, Daniel Bulatov), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2016: Digitale Wasserspiele, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2016: Bodenlos — Vilém Flusser und die Künste (with Baruch Gottlieb, Siegfried Zielinski), Akademie der Künste, Berlin
  • 2016: Bodenlos — Vilém Flusser und die Künste (with Baruch Gottlieb, Siegfried Zielinski), West, Den Haag
  • 2016: Beat Generation (with Jean-Jacques Lebel, Philippe-Alain Michaud), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Transsolar + Tetsuo Kondo. Cloudscapes, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Schlosslichtspiele, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Ryoji Ikeda. micro | macro, ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Lichtsicht, Projektions-Biennale, Bad Rothenfelde
  • 2015: Infosphäre (with Daria Mille, Giulia Bini), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: HA Schult: Action Blue (with Bernhard Serexhe), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Exo-Evolution (with Sabiha Keyif, Philipp Ziegler, Giulia Bini), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Die Stadt ist der Star — Kunst an der Baustelle. Vom K-Punkt am Staatstheater bis zum Marktplatz (with Andreas Beitin), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2015: Lynn Hershman Leeson. Civic Radar (with Andreas Beitin), Deichtorhallen Hamburg in der Sammlung Falckenberg, Hamburg
  • 2015: Bodenlos — Vilém Flusser und die Künste (with Baruch Gottlieb, Siegfried Zielinski), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2014: Lynn Hershman Leeson. Civic Radar (with Andreas Beitin), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2011: The Global Contemporary Kunstwelten nach 1989 (with Andrea Buddensieg), ZKM Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2011: Moderne: Selbstmord der Kunst? Im Spiegel der Sammlung der Neuen Galerie Graz (with Christa Steinle and Gudrun Danzer), Neue Galerie Graz
  • 2011: Bruseum. Ein Museum für Günter Brus (with Anke Orgel), Neue Galerie Graz
  • 2011: Hans Hollein (with Günther Holler-Schuster), Neue Galerie Graz
  • 2011: Francesco Lo Savio — Tano Festa. The Lack of the Other (with Freddy Paul Grunert), ZKM Center for Art and Media
  • 2008: youniverse, International Biennal of Contemporary Arts, Sevilla
  • 2005: Lichtkunst aus Kunstlicht (with Gregor Jansen), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2005: Making Things Public (with Bruno Latour), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2003: M_ARS: Kunst und Krieg (with Günther Holler-Schuster), Neue Galerie Graz
  • 2002: Future Cinema (with Jeffrey Shaw), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2002: Iconoclash (with Bruno Latour), ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2000/2001: Olafur Eliasson: Surroundings surroanded, Neue Galerie Graz and ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 2000: Net_condition (with Walter van der Crijusen, Johannes Goebel, Golo Foellmer, Hans-Peter Schwarz, Jeffrey Shaw, Benjamin Weill) ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 1999/2000: Der anagrammatische Körper Kunsthaus Muerz, Muerzzuschlag | Neue Galerie, Graz and ZKM | Center for Art and Media, Karlsruhe
  • 1999: Open Practice, 48th Biennale de Venise
  • 1998: Jenseits von Kunst, MUHKA, Museum van Hedendaagse Kunst, Antwerpen; Neue Galerie, Graz; Ludwig-Museum, Budapest
  • 1996: Inklusion: Exklusion, Steirischen Herbst 96, Graz
  • 1993: Kontext Kunst, Neue Galerie Graz
  • 1991: Das Bild nach dem letzten Bild (with Kaspar König), Galerie Metropol, Vienna
  • 1990: Vom Verschwinden der Ferne (with Edith Decker), Postmuseum, Frankfurt am Main
  • 1987: Logokultur, Universitaet fuer angewandte Kunst, Vienna
  • 1976: Österreichs Avantgarde 1908-38 (with Oswald Oberhuber), Galerie naechst St. Stephan, Vienna

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Weibel, Peter; Valie Export (1970). Bildkompendium Wiener Aktionismus und Film (нім.). Frankfurt: Kohlkunstverlag.
  • Weibel, Peter (1973). Kritik der Kunst. Kunst der Kritik: es says & I say (нім.). Vienna, Munich: Verlag für Jugend und Volk.
  • Weibel, Peter (1982). Arbeiten in den Medien Sprache, Schrift, Papier, Stein, Foto, Ton, Film und Video aus zwanzig Jahren (нім.). Vienna, Munich: Jugend & Volk. ISBN 3-224-16617-7.
  • Catalog (1992). Peter Weibel. Malerei zwischen Anarchie und Forschung (нім.). Graz: Neue Galerie.
  • Catalog (1992). Robert Fleck (ред.). Peter Weibel. Zur Rechtfertigung der hypothetischen Natur der Kunst und der Nicht-Identität in der Objektwelt (нім.). Cologne: Grunnert. ISBN 3-88375-166-9.
  • Romana Schuler, ред. (1996). Peter Weibel. Bildwelten 1982 ‒ 1996 (нім.). Vienna: Triton. ISBN 3-901310-21-5.
  • Catalog (1999). Peter Weibel: Globale Gier (нім.). Klagenfurt: Kärntner Landesgalerie. ISBN 3-88375-166-9.
  • Catalog (2004). Marcus Huemer (ред.). B-Picture (нім.). Frankfurt a. M.: Revolver, Archiv für Aktuelle Kunst. ISBN 3-937577-75-0.
  • Ecke Bonk, ред. (2004). 05-03-44: Liebesgrüsse aus Odessa: für Peter Weibel (нім.). Berlin: Merve-Verlag. ISBN 3-88396-194-9.
  • Alfred Kolleritsch, ред. (2004). Peter Weibel: X-Dream (нім.). Graz: Droschl. ISBN 3-85420-671-2.
  • Weibel, Peter (2004). Gamma und Amplitude: medien- und kunsttheoretische Schriften (нім.). Berlin: Fundus. ISBN 3-86572-515-5.
  • Weibel, Peter (2006). Das offene Werk 1964‒1979 (нім.). Ostfildern: Hatje Cantz. ISBN 978-3-7757-1539-3.
  • Peter Weibel: Sarah Cook, Verina Gfader, Beryl Graham & Axel Lapp, A Brief History of Curating New Media Art: Conversations with Curators, Berlin: The Green Box, 2010: pp. 27–37. ISBN 978-3-941644-20-5.
  • Car Culture—Medien der Mobilität. (Ed.): Peter Weibel, Zentrum für Kunst und Medientechnologie, Karlsruhe 2011, ISBN 978-3-9282-0142-1.
  • Weibel, Peter, ред. (2013). Molecular aesthetics. Cambridge, MA: MIT Press. ISBN 978-0-262-01878-4. OCLC 813540877.
  • Beuys Brock Vostell. Aktion Demonstration Partizipation 1949—1983. (Ed.): Peter Weibel, ZKM — Zentrum für Kunst und Medientechnologie, Hatje Cantz, Karlsruhe, 2014, ISBN 978-3-7757-3864-4.[22]
  • Weibel, Peter (2022). Negative Space: Trajectories of Sculpture in the 20th and 21st Centuries. Cambridge: MIT Press. ISBN 9780262044868.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.zeit.de/kultur/kunst/2023-03/peter-weibel-medienkuenstler-zkm-karlsruhe-tod
  2. ↑ а б ZKM Center for Art and Media Karlsruhe — 1997.
  3. ↑ http://www.moma.org/collection/works/120164
  4. ↑ а б Wiener Aktionismus, teil 2
  5. ↑ Rhyme and Reason
  6. ↑ Wiener Aktionismus, teil 1
  7. ↑ https://zkm.de/en/person/peter-weibel
  8. ↑ Net, Media Art (18 квітня 2017). Media Art Net | Weibel, Peter: Biography. medienkunstnetz.de (англ.). Процитовано 18 квітня 2017.
  9. ↑ Peter Weibel: „Nicht sieben Jahre Krieg in der Ukraine“. Die Presse (нім.). Процитовано 27 червня 2022.
  10. ↑ а б в Hilpold, Stephan (4 травня 2022). "Emma"-Brief-Initiator Weibel: "Es ist ein Stellvertreterkrieg". Der Standart (нім.). Процитовано 27 червня 2022.
  11. ↑ Ukraine-Krieg: ZKM-Chef gegen Waffenlieferungen: Kritik von Theurer. Zeit Online (нім.). 1 травня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  12. ↑ Media Art Net | Weibel, Peter: Epistemic Videology (I + II). Media Art (англ.). 18 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  13. ↑ Media Art Net | Weibel, Peter: TV Aquarium (TV Death I). Media Art (англ.). 18 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  14. ↑ Media Art Net | Weibel, Peter: The Wall, the Curtain (Border, the) technical terminology also: Lascaux. Media Art (англ.). 18 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  15. ↑ PETER WEIBEL — 01. Mmoma (англ.). Процитовано 27 червня 2022.
  16. ↑ Hotel Morphila Orchestra. Discogs (англ.). Процитовано 18 квітня 2017.
  17. ↑ Wolf Lieser. Digital Art. Langenscheidt: h.f. ullmann. 2009. p. 38.
  18. ↑ https://orf.at/stories/3307289/
  19. ↑ Reply to a parliamentary question (PDF) (нім.). с. 1292. Процитовано 15 січня 2013.
  20. ↑ Reply to a parliamentary question (PDF) (нім.). с. 1915. Процитовано 15 січня 2013.
  21. ↑ Nachrichten, Salzburger. Peter Weibel erhielt Ehrendoktorat der Uni Pecs. Процитовано 22 травня 2018.
  22. ↑ Verlag, Hatje Cantz. Beuys Brock Vostell - Zeitgenössische Kunst - Hatje Cantz Verlag. www.hatjecantz.de. Процитовано 22 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петер_Вайбель&oldid=41146548