Полоз Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Полоз Михайло)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миха́йло Микола́йович По́лоз
Полоз Михайло.jpg
Народився 23 грудня 1891(1891-12-23)
Харків, Російська імперія
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (45 років)
Сандармох, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність дипломат, революціонер, державний діяч
Посада Постійний представник Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР.
Партія КПУ

Миха́йло Микола́йович По́лоз (23 грудня 1891, Харків — 3 листопада 1937, Сандармох) — український радянський політичний діяч. Постійний представник Ради Міністрів УСРР при Раді Міністрів СРСР, народний комісар фінансів УСРР. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — січні 1934 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 грудня 1891 року в Харкові у родині акцизного чиновника з дворян. По закінченні реального училища навчався в Московському міському народному університеті імені Петра Шанявського (1910—1912) та в Петровсько-Разумовській сільськогосподарській академії (1912—1915).

Під час Першої світової війни закінчив льотну школу (1915) і в чині прапорщика воював на румунському фронті.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Ще студентом вів активну політичну діяльність. Уже 1906 року він був членом Харківського союзу учнів соціал-революціонерів, а через два роки вперше заарештований. 1917 року представляв у Центральній Раді Українську партію соціалістів-революціонерів (УПСР), був членом Українського військового генерального комітету та членом української мирної делегації в Бересті. Через рік, у 1918-му, при підході до Києва армії Михайла Муравйова арештований за зв'язки з більшовиками і засуджений до розстрілу, врятували його козаки.

Належав до лівого крила УПСР, після розколу есерівської партії — до боротьбистів, один із керівників партії. Під час гетьманату був у підпіллі, брав у часть у підготовці збройного повстання проти гетьмана. Член КП(б)У з 1920 року, працював по партійній лінії в Харкові й Москві.

Економічна діяльність[ред. | ред. код]

Обіймав важливі державні й господарчі посади: член Президії Укрраднаргоспу, голова адміністративно-фінансової комісії при Раднаркомі УСРР, повноважний представник УСРР у Москві (1921—1923), голова Держплану Української СРР (1923—1925), народний комісар фінансів Української СРР (1925–5 січня 1931), заступник голови бюджетної комісії ЦВК СРСР (1930—1934). Як спеціаліст з льотної справи заклав підґрунтя для розвитку цивільної авіації в Україні. 24 грудня 1927 року на громадських засадах очолив Український комітет охорони пам'яток природи, багато зробив на цій посаді для охорони культурних і природних пам'яток.

Репресії[ред. | ред. код]

Заарештований органами ГПУ 12 січня 1934 року в Москві. Слідство велося спочатку в Москві, потім справу передали до Харкова і далі до Києва. 4 червня 1934 року засуджений у справі Української військової організації до 10 років виправно-трудових таборів. 9 жовтня 1937 року особлива трійка засудила Полоза повторно — до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох у Карельській АРСР. Його дружину розстріляно на Колимі (17.11.1937).[1]

Реабілітований 8 березня 1957 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 266.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]