Голубович Всеволод Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Всеволод Олександрович Голубович
Всеволод Олександрович Голубович

Час на посаді:
30 січня 1918 — 29 квітня 1918
Попередник Володимир Винниченко
Наступник Микола Устимович як в.о Отамана Ради Міністрів Української Держави

Час на посаді:
30 січня 1918 — 3 березня 1918
Попередник Олександр Шульгин
Наступник Микола Любинський

Час на посаді:
20 листопада 1917 — 18 січня 1918
Попередник посада запроваджена
Наступник Іван Фещенко-Чопівський

Час на посаді:
27 липня 1917 — 14 серпня 1917
Попередник посада запроваджена
Наступник Вадим Єщенко

Народився лютий 1885
Молдавка, Балтський повіт, Подільська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 16 травня 1939(1939-05-16)
Ярославль, Російська РФСР, СРСР СРСР
Національність українець
Дружина Тетяна Кардиналовська (1917—1921)
Професія політик
Релігія УАПЦ

Все́волод Олекса́ндрович Голубо́вич (нар. лютий 1885, с. Молдавка Балтського повіту Подільської губернії (нині с. Молдовка Голованівського району Кіровоградської області[1]) — пом. 16 травня 1939, Ярославль, РРФСР, СРСР) — український громадсько-політичний і державний діяч, інженер за фахом.

Жертва Сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї священика. Після закінчення духовної семінарії навчався у Київському політехнічному інституті, здобувши 1915 року диплом інженера шляхів і інженера-будівельника по спеціальності будівництво залізниць. З 1903 року був членом Революційної української партії, у 1912 вступив до Української партії соціалістів-революціонерів.

Працював інженером, начальником дистанції Куп'янськ Південної залізниці, у 1916 — серпні 1917 р. — начальником відділу водних, шосейних, ґрунтових шляхів Румунського фронту. У квітні 1917 року від імені Одеської управлінської громади надіслав петицію керівництву Тимчасового уряду з вимогою надання Україні територіальної автономії.

Належав до Одеської української громади. У Генеральному Секретаріаті — секретар шляхів (з 27 липня 1917 року), секретар торгу і промисловості (з листопада 1917 року).

Від 18 січня 1918 року — голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР.

Протягом 3-20 січня перебував у Бересті на перемовах із Німеччиною та її союзниками. За участь у викраденні банкіра А. Доброго 29 квітня був заарештований німцями і до 16 грудня 1918 року перебував у Лук'янівській в'язниці. 25 липня 1918 у німецькому військово-польовому суді закінчено розгляд справи колишніх міністрів УЦР В.Голубовича і О.Жуковського та урядовців Ю.Гаєвського, П.Богацького, М.Осипова і І.Красовського, яких було звинувачено в участі в арешті банкіра Доброго. Прокурор запропонував покарати О.Жуковського на 2 р. і 6 місяців ув'язнення, В.Голубовича — на 2 роки, М.Осипова — на 1 рік і 6 місяців, П.Богацького, Ю.Гаєвського і І.Красовського на 1 рік тюрми.

У 1919 р. — першій половині 1920 р. редагував друковані органи УПСР у Кам'янці-Подільському та Вінниці.

Ювілейна монета «Всеволод Голубович» (2005). Реверс

11 серпня 1920 р. у м. Кам'янці-Подільському під час засідання губернської ради народного господарства заарештований Особливим відділом 14-ї армії, 22-29 травня 1921 засуджений на процесі українських есерів — членів Центральної Ради, звинувачених у злочинах проти робітників і селян: опорі встановленню радянської влади в Україні, до десяти років ув'язнення в концентраційному таборі, а зважаючи на амністію ВУЦВК — до п'яти років, але амністований у грудні 1921 року із зобов'язанням щотижня приходити на реєстрацію до міліції.

Якийсь час він поневірявся, не мав роботи. Нарешті став завідуючим відділу капітального будівництва, до 1931 року працював у відділі капітального будівництва Української Ради народного господарства.

1931 року засуджений у справі так званого Українського національного центру. 7 лютого 1932 року колегія ОҐПУ СРСР зменшила строк покарання до шести років. З урахуванням попереднього ув'язнення влітку 1937 року строк закінчився. 2 червня НКВД порушило клопотання перед Президією ЦВК СРСР про продовження ув'язнення, — йому додали ще п'ять років. Помер у в'язниці Ярославля.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]