Севрюк Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Севрю́к
Народився	1893 Київ, Російська імперія
Помер	27 грудня 1941(1941-12-27) або 26 грудня 1941(1941-12-26) Франкфурт-на-Одері, Третій Рейх
Громадянство (підданство)	Україна  Російська імперія  Українська Держава  УНР  Веймарська республіка  Третій Рейх
Національність	українець
Діяльність	політик, громадський діяч, дипломат
Посада	Член Всеросійської ради

Олекса́ндр Олекса́ндрович Севрю́к (1893, Київ , Російська імперія — 1941, Франкфурт-на-Одері, Третій Рейх) — український державний, громадський і політичний діяч. Дипломат часів Української революції 1917–1921 рр. Член Української партії соціалістів-революціонерів.

Біографія

Вищу освіту здобув у Петроградському технологічному інституті. Під час навчання член української студентської громади та Інформаційного бюро українських студентських організацій Петрограда.

Від квітня 1917 року був членом Української Центральної Ради від студентських організацій. Очолював комісію з розробки законопроекту про скликання Українських установчих зборів.

15 січня 1918 р. очолив делегацію УНР на мирових переговорах з Центральними державами у Бересті. 9 лютого підписав Берестейський мир.

Був послом УНР у Берліні.

У 1919 р. — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції, згодом — посол у Римі.

В середині липня 1919 працював над завданням Начальної Команди Української Галицької Армії — повернути з Італії військовополонених галичан; йшли переговори про сформування в таборі Кассіно чотирьох дивізій по 12 тисяч стрільців кожна.

У 1920–1941 в еміграції в Парижі та Німеччині, де проводив спочатку прорадянську діяльність, а потім співпрацював з владою Третього рейху.

Загинув внаслідок залізничної катастрофи поблизу Франкфурта-на-Одері.

Джерела та література

• Т. Осташко. Севрюк Олександр Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 502—503. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 729.
• Веденєєв Д., Бурім Д. Дмитро Дорошенко і «справа Севрюка» // Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — К., 1997. — Т. 2.
• Кривець Н. Дипломатичне представництво УНР в Німеччині // Міжнародні зв'язки України: Наукові пошуки і знахідки. — К., 2002. — Вип. 11.
• Гальчевський-Войнаровський Я. З воєнного нотатника — Київ : Діокор, 2006. — с. 191 — ISBN 966-8331-22-2

Примітки

Література

• В. І. Головченко. Севрюк Олександр Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4