Пол Ревір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пол Ревір
Paul Revere
Пол Ревір
 
Професія: silversmith[d], Мінітмен, підприємець і військовослужбовець
Народження: 1 січня 1735(1735-01-01)
Норт Енд, Бостон, Британська колонія
Смерть: 10 травня 1818(1818-05-10) (83 роки)
Бостон, Массачусетс, США
Поховання: Granary Burying Ground[d]
Громадянство
(підданство):
США
Батько: Аполлос Рівуар англ.
Мати: Дебора Хітчборн англ. Abiah Folger
Дружина: Сара Орн (1757-1773(померла)) англ.

Рейчел Уокер англ. (1773—1813(померла))

Діти: 8 із Сарою Орн (6 вижило);

8 із Рейчел Уокер (5 вижило

Автограф: Paul Revere signature.svg

Медіафайли у Вікісховищі?

Пол Ревір (англ. Paul Revere) (1 січня 1735- 10 травня 1818) — срібляр, що став одним з найвідоміших героїв Американської революції. Очолював «Синів свободи» в Бостоні. Головний вісник Бостонського комітету безпеки, оповіщав про події війни за незалежність. В ніч з 18 на 19 квітня 1775 р., напередодні битви при Лексінгтоні і Конкорді, Ревір верхи проскочив до позицій повстанців, щоб попередити їх про наближення британських військ. Завдяки Ревіру (його подвиг був оспіваний американським поетом Генрі Лонгфелло у вірші «Перегони Пола Ревіра») бунтівники встигли підготуватися до зустрічі з королівськими військами. Ревір став національним героєм, і досі в Бостоні зберігся його будинок, що став музеєм.

Молодість[ред.ред. код]

Стоматологічні інструменти Пола Ревіра

Пол народився в Бостоні 21 грудня 1734 за діявшим тоді Юліанським календарем (тобто 1 січня 1735 за новим стилем). Був нащадком французьких гугенотів, які втекли від насильств та утисків Людовика XIV. Батько Пола, Аполлос Рівуар (Rivoire) (17021754), приїхав до Бостона в 13-річному віці, де став учнем до відомого тоді ювеліра Джона Коні, згодом став господарем ювелірної (срібних справ) лавки і одружився на Деборі Хітчборн, котра походила із заможної місцевої сім'ї. Пол був третім з 12 дітей цієї родини, але в кінцевому результаті залишився найстаршим. Незважаючи на французьке походження і старшинство, Пол не вивчився говорити по-французьки, а натомість став членом Англіканської церкви. Зрада кальвінізму привела його до конфлікту з батьком, одного разу дійшло навіть до бійки. Однак, в кінцевому результаті, Пол все ж таки повернувся в лоно Кальвіністської церкви … Аполлос Рівуар помер, коли Полу було 19 років і, зважаючи на свій вік, як неповнолітній, він не міг володіти батьківською лавкою. У 1756 р., з початком так званої «франко-індіанської війни» (американський епізод Семирічної війни), Пол Ревір вступив до провінційної армії (як вважають історики, через високу платню) в чині другого лейтенанта артилерійського полку. Однак, незабаром він повернувся в Бостон, де вже став повноправним власником лавки і через деякий одружився на Сарі Орн. Економічна криза, що почалася в Массачусетсі у зв'язку з Семирічною війною, настільки підірвала торгівлю Ревіра, що він став підробляти стоматологом. Одним з його клієнтів був місцевий лікар і опозиційний лідер Джозеф Уоррен, з яким у Ревіра зав'язалася тісна дружба. Саме Уоррен залучив Ревіра в опозиційну діяльність та, як вважають американські історики, в ряди місцевої масонської ложі.

Опозиційна діяльність[ред.ред. код]

Ревір не був активним під час перших виступів проти Закону про гербовий збір, хоча підтримував тісні контакти з багатьма їхніми учасниками. Однак в 1765 р. він вступає в організацію «Сини свободи» і незабаром стає її лідером. У 1767 р. Ревір виготовив Чашу Синів Свободи. Через 3 роки він виготовляє ряд злободенних гравюр, в тому числі знамениту гравюру із зображенням Бостонського розстрілу 5 березня 1770 (по малюнку Генрі Пелема, хоча багато дослідників називають справжнім автором цієї роботи саме його). Наприкінці 1773 року Ревір, поряд з Уорреном, був у числі організаторів Бостонського чаювання.

З грудня 1773 по листопад 1775 років Ревір був одним з кур'єрів бостонського Комітету громадської безпеки. Документально відомо про не менше 18 поїздок, які він здійснив у Нью-Йорк та Філадельфію, щоб повідомити про події в Бостоні. Також він з групою однодумців організував розвідувальну службу для стеження за переміщеннями англійських військ.

Гравюра Ревіра: «Кривава різня, влаштована на Кінг Стріт у Бостоні 5 березня 1770»

«Скачка Ревіра»[ред.ред. код]

У ніч з 18 на 19 квітня 1775 р., напередодні битви під Лексінгтоном та Конкордом, Ревір верхи проскакав до позицій повстанців, щоб попередити їх про наближення британських контингентів. Завдяки Ревіру патріоти встигли підготуватися до зустрічі з королівськими військами. У Лексінгтоні він також попередив Джона Хенкока й Семюеля Адамса, головних бунтівників Массачусетса, про необхідність тікати.

Ревір став національним героєм, і до цих пір в Бостоні зберігся його будинок, що став музеєм. Подвиг Ревіра був оспіваний американським поетом Генрі Лонгфелло у вірші «Скачка Пола Ревіра».

«Скачка Пола Ревіра». Гравюра ХХ ст.

Подальша участь в Американській революції[ред.ред. код]

Оскільки Бостон перебував у облозі, Ревір не зміг повернутися туди. Він спробував вступити до Континентальної армії, проте не був прийнятий, а тому був залишений при провінційному Конгресі кур'єром. Крім того, він гравірував асигнації Массачусетса. У 1775 р. Ревір, за дорученням Конгресу, ознайомившись з роботою порохового заводу в Філадельфії, налагодив виробництво пороху для армії в Массачусетсі (завод в Стоутоні). У тому ж році в битві під Банкер-Хіллом загинув Уоррен. 10 місяців по тому Ревір надав своєму другові останню послугу: він допоміг братам Уоррена впізнати його тіло з двох трупів, витягнутих з безіменної братської могили, по вставних зубах, які ставив сам Ревір. Після повернення у звільнений від облоги Бостон в 1776 р., Ревір вступив у чині майора в массачусетську міліцію, спочатку в піхоту, але згодом швидко перейшов у артилерію, а в листопаді отримав чин підполковника й одночасно переввівся до замку Вільям (нині форт Незалежності(Массачусетс).

Гравюра із зображенням прибуття французького флоту в затоку Наррагансетт у 1778 році

У серпні 1778 року полк Ревіра взяв участь у франко-американській експедиції, метою якої було захоплення британської бази в Ньюпорті (нині штат Род-Айленд). Його полк був відповідальним за зведення та підтримку артилерійських батарей на Акіднекських островах (нині острів Род-Айленд). Проте спроба захоплення британської бази виявилася неуспішною у зв'язку зі значними пошкодженнями французьких кораблів унаслідок сильного шторму, а тому полк Ревіра повернувся в Бостон.

Після цього він командував американською артилерією в червні 1779 року під час невдалої експедиції на Пенобскот. Вороги, яких він чимало нажив під час своєї попередньої служби, висунули проти нього ряд звинувачень у зв'язку з його діями в цій експедиції, і Ревіру було запропоновано подати у відставку. Він вимагав призначення над собою військового суду, але домігся цього лише в 1782 р.; суд виправдав його.

Життя після війни[ред.ред. код]

Пол Ревір — підприємець та бізнесмен[ред.ред. код]

Опинившись поза армією, Ревір розширив свою ювелірне підприємство (встановивши, зокрема, прокатну машину), а також намагався займатися торгівлею, втім, без особливого успіху, оскільки він не мав ані ресурсів, ані досвід такої роботи, ані кредиторів, які під час революції повернулися в Англію, а на додачу до всього цього на той час в Сполучених Штатах був дуже нестабільний економічний клімат у зв'язку з післявоєнною депресією.

Герб підприємницької династії Ревірів

У 1788 р. він вклав капітал у будівництво заводу з виробництва срібла, потім відкрив недалеко від свого будинку в Бостоні, а саме районі Норт Енд, чавуноливарний завод, що виготовляв побутові предмети з чавуну, які користувалися широким попитом у місцевих мешканців. Саме в цей період він здійснив перехід від ремісничої справи до підприємницької діяльності, а тому вкладав все більше коштів в своє ливарне підприємство.

Після освоєння процесу лиття заліза та розуміючи значення цієї галузі у господарському житті США, Ревір налагодив виробництво церковних дзвонів і з 1792 році перетворився на одного з найвідоміших в США виробників дзвонів, працюючи разом зі своїми синами Полом-молодшим та Джозефом Уоренном Ревіром у фірмі «Paul Revere & Sons». Ця фірма створила сотні дзвонів, багато з яких збереглися у відмінному стані й досі.

У 1794 році Ревір вирішив зробити наступний крок в еволюції свого бізнесу та розширив спеціалізацію свого заводу, навчившись відливати гармати для федерального уряду, влади штатів і приватних клієнтів. Хоча уряд часто мав проблеми зі своєчасною платнею за працю Ревіра, великі замовлення надихали його збільшити кількість контрактів та створювати додаткові виробничі лінії, які б працювали на потреби армії.

У 1795 році Ревір почав також виробляти і залізні болти, шипи та інші інструменти, продаючи їх купцям, а також одночасно створив судноремонтний завод «Boston» для будівництва кораблів. У 1801 році Пол Ревір став піонером у виробництві прокату з міді, відкривши перший в Північній Америці мідний млин на півдні від Бостона в Кантоні. Мідь Ревіра використовувалася для покриття оригінального куполу Капітолія штату Массачусетс у 1802 році.

Політична діяльність та останні роки[ред.ред. код]

Портрет Пола Рівера роботи Гілберта Стюарта
Могила Пола Ревіра в Бостоні

Рівер залишався політично активним впродовж всього свого життя. Після завершення війни за незалежність США він симпатизував національній політиці Александра Гамільтона щодо банків та індустріалізації, а тому згодом став палким федералістом, який прагнув створення міцної економіки та потужної нації. Він продовжував брати участь у місцевих обговореннях політичних питань навіть після своєї відставки у 1811 році, а також пропонував уряду свої послуги. Пол Ревір помер 10 травня 1818 року, у 83-річному віці, в своєму будинку на Харті-стріт в Бостоні.

Спадок[ред.ред. код]

Після смерті Пола Ревіра сімейний бізнес був переданий його найстаршому сину Джозефу Уоренну Ревіру. Мідний завод, заснований Ревіром в 1801 році, працює і донині як мідна компанія «Revere», з філіями в Римі, Нью-Йорку і Нью-Бедфорді (штат Массачусетс).

Оригінальні срібні вироби, гравюри та інші витвори Ревіра ціняться сьогодні дуже високо, а тому їх можна зустріти як експонати в Бостонському музеї образотворчого мистецтва та музеї Метрополітен. Белл Ревір представив у 1843 році в церкві святого апостола Андрія Первозваного у Сінгапурі єдиний дзвін, відлитий на ливарні Ревіра, яка знаходилася поза Сполученими Штатами. Протягом певного часу він був поставлений за оксамитовими канатами у фойє посольства США в Сінгапурі; тепер цей дзвін зберігається в Національному музеї Сінгапуру.

На честь Пола Ревіра названі міста в штатах Массачусетс та Міннесота, пляж Ревіра в місті Ревір (штат Массачусетс), Ревір Авеню в Бронксі та Нью-Йорку, а також шлях Пола Ревіра в Арлінгтоні (штат Массачусетс).

Пол Ревір також з'явився на 25 центах 1958 року, де був зображений його портрет роботи Гілберта Стбарта.

Рок-група «Paul Revere & the Raiders» отримала значну популярність в середині 19601970-х роках, ставши відомою завдяки своїм костюмам солдатів часів війни за незалежність США та своєрідним власним рок-н-роллом.

Посилання[ред.ред. код]