Посухів (Бережанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Посухів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Рада/громада Посухівська сільська рада
Код КОАТУУ 6120486001
Облікова картка Посухів 
Основні дані
Засноване до 1438
Населення 608 (2014)
Територія 1.090 км²
Густота населення 600 осіб/км²
Поштовий індекс 47524
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°24′35″ пн. ш. 24°57′09″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 24.95250° сх. д. / 49.40972; 24.95250Координати: 49°24′35″ пн. ш. 24°57′09″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 24.95250° сх. д. / 49.40972; 24.95250
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47524, с. Посухів
Сільський голова Іванів Орися Степанівна[1]
Карта
Посухів. Карта розташування: Україна
Посухів
Посухів
Посухів. Карта розташування: Тернопільська область
Посухів
Посухів

Посухів у Вікісховищі?

Посу́хів — село Бережанського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, в центрі району. Центр сільради. До Посухова приєднано хутори Волосів та Зелений (Ґрюнфельдівка).

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 7 квітня 1438 року[2].

У 1438 році Посухів, разом із Заваловом, перебував у власності Станислава Завиші, молодшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас. Рід Станислава був пізніше названий Завалівським, про що йдеться й у люстрації короля польського Казимира Ягеллонського[3].

Згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду [4].

1626 року внаслідок нападу татар село було повністю зруйноване[5].

Під час 1-ї світової війни спалене.

У 1909–1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

Діяли «Просвіта» та інші українські товариства, кооператив.

В травні 2015 року парафія УАПЦ св. Архістратига Михаїла перейшла до складу УПЦ КП[6].

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 650 осіб (2007). Дворів — 181[7].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[8]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,69
російська 0,31

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Працювали[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святого Архістратига Михаїла (1928, кам'яна), «фігура» Матері Божої.

Зберігся цвинтар Українських Січових Стрільців (1916), де поховано 70 усусусів і 2 турецькі вояки, споруджено пам'ятник УСС (1994).

На горі Лисоня у серпні 2006 року освятили каплицю у пам'ять про героїчні бої українських січових стрільців.

Поблизу села є гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Панські джерела».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа I ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.37, №319 (лат.)
  3. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 482
  4. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.157, №1792 (лат.)
  5. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183. (пол.)
  6. На Тернопільщині Бережанське благочиння УАПЦ прийнято до складу УПЦ Київського Патріархату
  7. Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітень 2019]
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Микола Шот. YouTube full-color icon (2017).svg Голгофа лицарів свободи // ТТБ, 1995.


Шаблон:Населені пункти над Золотою Липою