Ополяни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВелика БританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФінляндіяФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяни
СлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мови
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія України
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати
Українські прізвищаУкраїнський родовід

Ополяни (лат. Opolini, пол. Opolanie; чеськ. Opolané; нім. Opolanen) — назва північно-західної етнографічної групи Опілля[1], західної частини Поділля. Мова їх належить до наддністрянської «опільської» говірки[1]. Іван Зілинський визначив їх межі на заході від Жовкви та Самбора, на півдні — Стрия й Калуша, на сході — до р. Серету[1].

Історія[ред.ред. код]

В історичних джерелах етнонім зустрічається як польське західнослов'янське плем'я згадуване ще у X–XI ст. (див. «Польські племена»). Котрі мешкали у верхів'ї р. Одеру, а головною фортецею було м. Ополе. Назва племені ополян походить від слов'янського слова «ополе», що означало одну з форм правління в городищі для збору податків. «Ополе» складалося з 10 осіб — старійшин племені, які управляли фортецею. Від назви племені ополян походить і місто — Ополе. Що дає підстави стверджувати про первинність назви ополян перед іменуванням теренів їх розселення на Опіллі.

В стародавньому творі «Баварський географ» згадується, що вони володіли 20 містами у Верхній Сілезії (Ополе, Тошек та ін.) і були одним з семи племен, котрі жили в Сілезії (сілезькі племена). Решта шість з ополянами були: дедошани, голенжиці, слєнзани, требовяни, бобряни і глубчиці (Lupiglaa). Були завойовані Великою Моравією в 875 р., ймовірно були «включені» в пржемисловичську Чехію в першій половині X ст.. У 990 р. територія ополян так само була «включена» в першу польську державу Королівство Польське.,що могло спричинити міграцію ополян, адже в Польщі самоназва населення ополян зникла, а в Україні з'явилася та досі існує.

Враховуючи сучасні дані про етногенез та міграції слов'ян, також може бути і те, що частина ополян у час розселення слов'ян празької культури вийшла із сучасного Опілля та разом із частинами хорватів, дулібів та інших племен попрямували на захід. Принаймні, поширення культури типу Прага-Корчак із теренів сучасної України на захід простежується археологічно та наразі є визнаним фактом.


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в стор. 1859, том 5, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6832-0

Джерела[ред.ред. код]