Поїзд Кінця Світу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поїзд Кінця Світу
El Tren del Fin del Mundo - Train of the End of the World (38885889160).jpg
Cruzada en La Macarena.jpg
54°49′59″ пд. ш. 68°25′26″ зх. д. / 54.83316400002777158° пд. ш. 68.42400000002778881° зх. д. / -54.83316400002777158; -68.42400000002778881Координати: 54°49′59″ пд. ш. 68°25′26″ зх. д. / 54.83316400002777158° пд. ш. 68.42400000002778881° зх. д. / -54.83316400002777158; -68.42400000002778881
Тип Історична залізниця
Статус діюча
Закриття (ліквідація) 1952
Штаб-квартира Flag of Argentina.svg Аргентина
Роки функціонування 1909—1952,
1994—тепер.час
Сайт trendelfindelmundo.com.ar

Поїзд Кінця Світу у Вікісховищі?

Поїзд Кінця Світу (ісп. El Tren del Fin del Mundo), або Південна залізниця Вогняної Землі (ісп. Ferrocarril Austral Fueguino (FCAF)), — вузькоколійна залізниця у провінції Вогняна Земля, Аргентина, на якій досі застосовується паровий локомотив. Первинно була збудована для обслуговування в'язниці в Ушуайї, зокрема, для перевезення деревини. Нині вона працює як історична залізниця в національному парку Вогняна Земля. Вважається найпівденнішою залізницею з тих, що діють, у світі.

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX століття на архіпелазі Вогняна Земля заснували виправну колонію, перші в'язні прибули туди у 1884 році. У 1902 році почалося будівництво комплексу будівель для обслуги, також було прокладено залізницю на дерев'яних рейках для транспортування матеріалів, переважно каміння, піску та деревини. Первісно тягловою силою залізниці були бики[1], які тягнули вагони по вузькій колії шириною менше 1 м (3 фути 3 3⁄8 дюйми). У 1909 році начальник колонії повідомив аргентинський уряд про необхідність удосконалення залізниці, і в 1909—1910 роках проклали нові колії шириною 600 мм (1 фут 11 5⁄8 дюймів) для парового локомотива[1]. Ця оновлена залізниця сполучала колонію з лісництвом і пролягала вздовж берегової лінії до містечка Ушуайя, яке швидко розвивалося. Залізниця була відома під назвою «Поїзд в'язнів» (ісп. Tren de los Presos) і постачала у місто деревину, необхідну як для будівництва, так і для побутових потреб.

У міру того, як вирубувалися навколишні ліси, залізниця поступово просувалася углиб острова, вздовж долини річки Піпо до узвишшя. Постійне будівництво залізниці давало можливість розширювати колонію та місто.

У 1947 році виправну колонію закрили і на її місці заснували морську базу. Два роки по тому, у 1949 році землетрус на Вогняній Землі[en] зруйнував більшу частину залізниці, втім, уряд доклав зусиль для розчищення лінії та відновлення залізничного сполучення, незважаючи на відсутність в'язнів. Однак залізнична лінія виявилася нерентабельною і 1952 року її закрили[1].

Відродження залізниці як туристичного об'єкта[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні медіафайли
Зображення
Searchtool.svg Поїзд із вантажем деревини
Відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Поїзд у 2014 році
Nuvola apps kaboodle.svg Маршрут поїзда

У 1994 році залізницю перебудували під колію 500 мм (19 3⁄4 дюйми) і вона знову запрацювала, хоча, у порівнянні зі своїм тюремним минулим, у значно розкішнішому вигляді — із шампанським та рестораном. У 1995 році для залізниці придбали у Великій Британії новий паровоз моделі 2-6-2T, який отримав назву «Каміла»[2], та ще один, аргентинський моделі 4-4-0, який отримав назву «Порта[en]»[3]. Окрім паровозів, для залізниці придбали ще три дизельних локомотиви та два паровози системи Гарратт[en]. У 2006 році на залізниці з'явився ще один паровоз, який отримав назву «Зуб'єта», на честь Гектора Родрігеса Зуб'єти, суднобудівника та першого популяризатора туризму на Вогняній Землі[4].

На оновленій залізниці потяги відправляються від станції «Кінець світу» (приблизно за 10 км від аеропорту Ушуайя). Маршрут потяга пролягає вздовж долини Піко до ущелини Торо і далі до станції Cascada de la Macarena, де поїзд робить 15-хвилинну зупинку, протягом якої відвідувачі можуть дізнатися більше про історії та побут племені яґанів, корінного населення Вогняної Землі, а також залізти на оглядовий майданчик[5]. Далі потяг заїжджає до національного парку, що лежить в долині між горами, і зрештою доїжджає до кінцевої станції El Parque[5], звідки відвідувачі можуть повернутися на початкову станцію тим самим потягом або продовжити екскурсію по Вогняній Землі.

У популярній культурі[ред. | ред. код]

Поїзд Кінця Світу надихнув американського співака Майкла Грейвза[en] на написання пісні Train to the End of the World з його альбому 2013 року Vagabond.

Галерея[ред. | ред. код]

історичні фотознімки
сучасний Поїзд Кінця Світу

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ushuaia Prison - 'The Presidio'. www.railwaysofthefarsouth.co.uk. Railways of the Far South. Процитовано 5 грудня 2018 року.  (англ.)
  2. Camila Locomotive. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року.  (англ.)
  3. Porta Locomotive. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року.  (англ.)
  4. Zubieta Locomotive. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року.  (англ.)
  5. а б Route. www.trendelfindelmundo.com.ar. Процитовано 5 грудня 2018 року.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]