Економіка Аргентини
Завдяки багатим природним ресурсам, висококваліфікованим трудовим кадрам, диверсифікованій промисловій базі та експортно-орієнтованому сільському господарству, економіка Аргентини є третьою за величиною в Латинській Америці та другою за величиною в Південній Америці. Вона має «дуже високий» рейтинг за Індексом людського розвитку та порівняно високий ВВП на душу населення, значний розмір внутрішнього ринку та зростаючу частку високотехнологічного сектору.
Одна з найкращих країн світу, що розвиваються, Аргентина є членом великої економіки країн Великої двадцятки. Проте, історично, її економічні показники були дуже нерівномірними: високий економічний ріст чергується із серйозними рецесіями, нерівномірним розподілом доходів та зростанням бідності в останні десятиліття. На початку 20-го століття Аргентина досягнула піку розвитку і стала сьомою найбагатшою країною світу. Незважаючи на те, що до середини століття вона змогла зберегти своє місце серед провідних п'ятнадцяти країн, вона зазнала тривалого і стійкого зниження, і тепер це лише країна з середнім рівнем доходу.
Висока інфляція — слабкість економіки Аргентини на десятиліття — знову стає неприємною проблемою, яка в 2017 році становитиме 24,8 %. Розподіл доходів, який поліпшився з 2002 року, класифікується як «середній», все ще значно нерівний. Аргентина займає 85-те місце серед 180 країн світу в Індексі сприйняття корупції Transparency International в 2017 році. Аргентина врегулювала давню кризу з зовнішнім боргом після виборів Маурісіо Макрі, що дозволило їй вперше за десять років вийти на ринки капіталу.
Господарство у середині ХХ століття[ред. | ред. код]
Аргентина у середині XX століття — аграрно-індустріальна, найбільш розвинута в економічному відношенні країна Латинської Америки. Але й її економіка в цей час залежить від зовнішніх ринків і монополій США, Англії та ін. великих капіталістичних країн. Господарство Аргентини спеціалізується головним чином на виробництві зернових культур і продуктів тваринництва для експорту.
У сільському господарстві панують великі землевласники та іноземні компанії. Великі господарства з площею понад 1 тис. га володіють 75 % землі. 80 % селян безземельні і змушені орендувати землю (здольщина, суборенда) або найматися в батраки. Обробляється близько 11 % нл. (30 млн га, 1954). Зрошується 1,5 млн га. На початок 1958 працювало 71,6 тис. тракторів.
Виробництво основних експортних культур (збір 1957/8):
Більшість зерна та олії дають провінції Пампи та межиріччя Парани і Уругваю. На півночі поширені посіви бавовнику. Цукрова тростина культивується на північному заході (провінція Тукуман). В західних провінціях — виноградарство і промислове садівництво (яблука, груші, сливи, абрикоси), в пониззі Парани — цитрусові.
Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Переважає пасовищне розведення великої рогатої худоби. За поголів'ям великої рогатої худоби (44,2 млн голів, 1957) Аргентина займає четверте місце серед капіталістичних країн; овець (45,7 млн) — друге місце. Значне поголів'я коней — 5,8 млн, свиней — 3,9 млн. Близько 20 % м'яса і 70 % вовни йде на експорт. Основним районом розведення великої рогатої худоби є Пампа. Вівчарство поширене в Патагонії та інших посушливих районах Аргентини.
За рівнем промислової продукції Аргентина посідає 13-е місце серед капіталістичних країн (0,9 % продукції, 1958). Переважають галузі первинної обробки сільськогосподарської сировини:
- м'ясохолодобійна (переробляється понад 2 млн т м'яса на рік),
- борошномельна (2,2 млн т борошна, 1957),
- маслоробна (206 тис. т масла),
- цукрова (658 тис. т, 1957),
- сироварна,
- виноробна.
Розвинуті текстильна та взуттєва промисловість. Значно меншу питому вагу має важка промисловість. Видобуток нафти — 5,2 млн т (1958—60 % потреб країни), вугілля — 260 тис. т (1958— 5 % потреб), свинцю — бл. ЗО тис. т, цинку — 22 тис. т. Експортне значення має видобуток вольфраму та берилію. Виробництво сталі — 236 тис. т (1958), прокату 654 тис. т — в основному на імпортному брухті. Машинобудування розвинуте слабо. Працюють автоскладальні заводи, судноверфі, завод сільськогосподарських машин та ін. Промисловість Аргентини зосереджена головним чином в прилеглих до Ла-Плати районах. Найбільший промисловий центр — Буенос-Айрес (близько половини промислової продукції країни).
Протяжність залізниць 46 тис. км, шосе — 17 тис. км. На початку 1958 — 330 тис. легкових і 228 тис. вантажних автомашин. Головну роль в зовнішній торгівлі відіграє морський транспорт (99 % експорту й імпорту); 4/5 вантажів перевозиться на іноземних суднах. Найважливіші порти: Буенос-Айрес, Росаріо, Ла-Плата.
Основні статті експорту: м'ясо, шкіра, вовна, жири, пшениця, кукурудза, дубильний екстракт, вольфрам, берилій. Продукція тваринництва становить 54 % загальної вартості експорту, зернові — 26 % (1957).
Основні статті імпорту: нафта, вугілля, чорні метали, металовиробничі верстати, автомобілі, хімікалії, текстильні вироби.
Головне місце в зовнішній торгівлі займають США, Англія, ФРН, Бразилія. Розвивається торгівля з СРСР, Чехословаччиною, Польщею. Грошова одиниця — песо.
Сучасна економіка[ред. | ред. код]
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна.
ВВП Аргентини у 2014 році 537 660 млн доларів[1], що на 2,1 % більше, ніж 2013 року. Склад ВВП 2005 року:
- 10,6 % — сільське господарство
- 35,9 % — промисловість
- 53,5 % — сфера послуг
Рівень інфляції на квітень 2016 року 34,8 %[5] За 2015 рік аргентинський песо девальвував на 40 %, що є найбільшим падінням з часів дефолту 2001 року[15].
Обсяг експорту у 2015 році 56,752 млрд доларів[10]. Статті експорту:
- 41 % — сільськогосподарська продукція
- 32 % — промислова продукція
- 23 % — сировина
- 4 % — паливо й енергія
Країни, куди Аргентина експортує свою продукцію (на 2008 рік)[11]:
- 18,9 % — Бразилія
- 9,1 % — Китай
- 7,4 % — США
- 6,7 % — Чилі
- 4,2 % — Нідерланди
- 53,7 % — інші
Обсяг імпорту 2015 року 59,787 млрд доларів[10]. Країни, з яких Аргентина імпортує товари:
Транспорт[ред. | ред. код]
Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 34,4 тис. км. Істотну роль відіграє водний транспорт. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і впадаючі в нього ріки Парана, Уругвай і Парагвай утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю близько 3000 км.
Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни; в межах агломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять дрібніших аеропортів, що обслуговують внутрішні лінії.
Історія розвитку[ред. | ред. код]
У розвитку господарства Аргентини виразно виділяється 7 послідовних періодів:
- створення натурального господарства (16-18 ст.);
- формування загальнонаціональної економіки (кінець 18 ст. — 1860);
- етап переважного експорту зерна і худоби (1860—1930);
- створення промислової бази в містах (1930—1945);
- проголошений Пероном розвиток економіки з опорою переважно на внутрішні ресурси і перебудова економіки при провідній ролі держави (1945—1975);
- фаза економічної нестабільності в період військової диктатури (1976—1983);
- фаза поступової стабілізації економіки і її структурної перебудови, направленої на розвиток ринкових відносин.
Промисловість[ред. | ред. код]
Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства Аргентини. Вона першою з латиноамериканських країн створила сучасну потужну індустріальну базу. Обробна промисловість займає важливе місце в господарстві країни, забезпечуючи 20 % ВВП.
В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Близько 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металобробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо — металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе — автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість.
Чорна металургія країни — найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.
Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найрозвиненіші транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування.
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса — розвинені країни. По поголів'ю великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце у світі, по виробництву м'яса на душу населення — п'яте, а по його споживанню — перше. М'ясо — національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і олійні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина — одна з провідних країн світу.
Аргентина традиційно є одним з провідних світових виробників і експортерів зерна і борошна, проте залежна від коливань на найбільшому ринку експорту в сусідній Бразилії.
Посівна площа по пшениці становить від 4,2 до 6,8 млн га. Врожайність — 2,1 — 2,9 тонн/га. Виробництво коливається в межах 9,5 — 16,3 млн тонн. Експорт — 4,3 — 11,8 млн тонн. Споживання всередині країни — 4,9 — 5,5 млн тонн. Перехідні запаси становлять 0,3 — 1,5 млн тонн.
Вагому частину в сільськогосподарському виробництві займає кукурудза. Посівні площі по кукурудзі становлять 2,4 — 3,3 млн га. Врожайність 5,5 — 8,0 тонн/га. Виробництво 14,7 — 22,5 млн тонн, з нього експорт 9,0 — 15,3 млн тонн. Споживання всередині країни — 4,1 — 7,5 млн тонн. Перехідні запаси — 0,2 — 1,7 млн тонн. Імпорт незначний.
Енергетика[ред. | ред. код]
Аргентина займає третє місце в Латинській Америці по споживанню енергії на душу населення (поступаючись Венесуелі і Мексиці). Це пояснюється наявністю в країні розвиненого урбанізованого промислового сектора. Аргентина має в своєму розпорядженні всі види енергетичних ресурсів, за винятком кам'яного вугілля. Електроенергія виробляється головним чином гідроелектростанціями і традиційними тепловими електростанціями, є також атомні станції.
Безробіття[ред. | ред. код]
У 1995 чисельність самодіяльного населення в Аргентині становила близько 13,1 млн чол. У період з 1960 по 1994 частка робочої сили, зайнятої в сільському господарстві, знизилася з 20 до 12 %, а частка зайнятих в промисловості — з 36 до 31 %, тоді як процент зайнятих в сфері обслуговування зріс з 44 до 57 %. Рівень безробіття в містах поступово збільшувався, з 6 % в 1985 до 8 % в 1992, і досяг абсолютного максимуму в 18,6 % в травні 1995. Стійкіше економічне зростання, що почалося в 1996, дозволило знизити безробіття з 13,7 % в жовтні 1997 до 12,4 % в жовтні 1998. Однак багато які з створених в останні роки робочих місць призначені для некваліфікованих і низькооплачуваних категорій працівників. Більш того згідно з офіційною статистикою, крім майже 1,6 млн безробітних, у 1998 в країні нараховувалося ще 1,8 млн чол. (13,3 % економічно активного населення) зайнятих неповний робочий тиждень. Рівень безробіття на 2009 рік 8,4 %. У 2015 році рівень безробіття досяг найнижчого рівня за останні 28 років — 5,9 %[9]
Азартні ігри[ред. | ред. код]
Азартні ігри в Аргентині є в процесі легалізації та оформлення відповідного законодавства. У грудні 2018 року уряд Буенос-Айресу, найбільшої провінції та міста Аргентини, підписав розпорядження щодо легалізації інтернет-казино. Указ 181/19 дозволяє робити ставки на неспортивні змагання у випадку, якщо подія не є політичною.
Див. також[ред. | ред. код]
- Природа Аргентини
- Корисні копалини Аргентини
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Аргентини
- Гірнича промисловість Аргентини
- Геологія Аргентини
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Економіка Аргентини |
- Міністерство економіки Аргентини(ісп.)
- Центральний банк(ісп.)
- INDEC(ісп.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://datos.bancomundial.org/pais/argentina
- ↑ http://www.indec.gov.ar/uploads/informesdeprensa/pib_03_16.pdf
- ↑ http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2013/02/weodata/weorept.aspx?sy=1980&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&pr1.x=61&pr1.y=17&c=512%2C668%2C914%2C672%2C612%2C946%2C614%2C137%2C311%2C962%2C213%2C674%2C911%2C676%2C193%2C548%2C122%2C556%2C912%2C678%2C313%2C181%2C419%2C867%2C513%2C682%2C316%2C684%2C913%2C273%2C124%2C868%2C339%2C921%2C638%2C948%2C514%2C943%2C218%2C686%2C963%2C688%2C616%2C518%2C223%2C728%2C516%2C558%2C918%2C138%2C748%2C196%2C618%2C278%2C522%2C692%2C622%2C694%2C156%2C142%2C624%2C449%2C626%2C564%2C628%2C565%2C228%2C283%2C924%2C853%2C233%2C288%2C632%2C293%2C636%2C566%2C634%2C964%2C238%2C182%2C662%2C453%2C960%2C968%2C423%2C922%2C935%2C714%2C128%2C862%2C611%2C135%2C321%2C716%2C243%2C456%2C248%2C722%2C469%2C942%2C253%2C718%2C642%2C724%2C643%2C576%2C939%2C936%2C644%2C961%2C819%2C813%2C172%2C199%2C132%2C733%2C646%2C184%2C648%2C524%2C915%2C361%2C134%2C362%2C652%2C364%2C174%2C732%2C328%2C366%2C258%2C734%2C656%2C144%2C654%2C146%2C336%2C463%2C263%2C528%2C268%2C923%2C532%2C738%2C944%2C578%2C176%2C537%2C534%2C742%2C536%2C866%2C429%2C369%2C433%2C744%2C178%2C186%2C436%2C925%2C136%2C869%2C343%2C746%2C158%2C926%2C439%2C466%2C916%2C112%2C664%2C111%2C826%2C298%2C542%2C927%2C967%2C846%2C443%2C299%2C917%2C582%2C544%2C474%2C941%2C754%2C446%2C698%2C666&s=PPPPC&grp=0&a=
- ↑ https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2012.html
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпень 2016. Процитовано 12 квітень 2019.
- ↑ http://www.lanacion.com.ar/1885143-uca-la-pobreza-subio-el-ano-pasado-al-29-y-se-disparo-326-en-abril
- ↑ http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI
- ↑ https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2095.html
- ↑ а б http://www.diariobae.com/notas/103566-la-desocupacion-cayo-al-59-en-tercer-trimestre-nivel-mas-bajo-en-28-anos.html
- ↑ а б в г http://www.indec.gov.ar/uploads/informesdeprensa/ica_02_16.pdf
- ↑ а б http://www.indec.gov.ar/nuevaweb/cuadros/19/i_argent_11_09.pdf
- ↑ http://www.scavage.com/trade?menu=ar.import/definitive&query=period:2010&inquiry=product
- ↑ http://www.infobae.com/2015/06/26/1737923-la-deuda-externa-aumento-y-llego-los-us146000-millones
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ http://internacional.elpais.com/internacional/2015/12/17/argentina/1450359875_118731.html
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
| |||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
