Населення Аргентини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Населення Аргентини значною мірою сформувалось під впливом імміграції з Іспанії та Італії[1].

Корінне населення[ред.ред. код]

До початку 16 століття країну населяли американські індіанці. На північному заході жили діагіти та кечуа. Вони були осілими, займались різними ремеслами, будували мости та дороги, знали іригацію. На північному сході жили гуарані, які займались землеробством. На сході, у Пампі, проживали кочові народи гарруа та керанді (інші назви: хет та пуельче). Патагонію населяли племена арауканів, теуельче та алакалуфів. Вони займались торгівлею шкірами та тканиною. На архіпелазі Вогняна Земля жили она та ямана, які були мисливцями та риболовами.

Колонізація[ред.ред. код]

На середину 16 століття чисельність індіанців становила від близько 340 тис. осіб[2] до 1,5 млн. [3]. В цей час почалась іспанська колонізація Аргентини. Конкістадори винищували індіанців і до середини XX ст. вони лишились тільки в найвіддаленіших кутках країни: на північному заході (у провінціях Жужуй та Сальта), півночі (провінція Формоса) та півдні (Патагонія та Вогняна Земля). Іспанська колонізація йшла трьома напрямками: північно-західним із Болівії та Перу, західним із Чилі, східним від Атлантичного океану.

У провінції Санта-Крус існувала резервація народу теуельче. На середину 1960-х років її чисельність становила всього 50 осіб. Деякі народи винищувались масово і їх кількість стрімко скорочувалась майже до сьогодення. Так алакалуфів на початок XX ст. лишилось всього 500 осіб, а на 1957 рік — вже 60 осіб. Чисельність народу ямана в 1938 році становила 24 особи, а на 1967 рік всього 5 осіб; народу она — в 1880 році 2 000 осіб, а в 1967 році всього 2 особи.

Іммігранти засновували нові міста. Так серед перших поселень з'явились Сантьяго-дель-Естеро (1550 рік), Мендоса (1560 рік), Сан-Хуан (1562 рік), Тукуман (1565 рік), Сальта (1582 рік). На середину XVIII ст. іспанців вже було 382 тис. осіб, в 1810 році — 446 тис. В основному вони заселяли північно-західні та західні регіони. Займались землеробством, ремісництвом, торгівлею з Перу. Свої поселення засновували також єзуїти — на півночі та північному сході, де вони створювали місії. У якості робочої сили було завезено багато негрів[4]. Іспанці, що оселились на сході країни і асимілювали індіанців поступово набували певних етнічних відмінностей. Цих метисів почали називати гаучо. Вони займались мисливством, мали свої відмінні ознаки в одязі — пончо, сомбреро, чоботи з кінської шкіри, носили довгий ніж факон, лассо. Серед чоловіків проводились перегони на конях, конкурси співу та гри на гітарі серед паядорів.

Ядро сучасних аргентинців сформували креоли, нащадки іспанців та індіанців, що ними асимілювались. В часи іспанської колонізації в'їзд іноземців був заборонений, дозвіл отримували тільки ті, хто жив у Іспанії понад 5 років. З 1812 року відкрився вільний в'їзд населення. В часи незалежності був створений департамент імміграції з філіалами в європейських країнах. 1876 року був прийнятий закон про імміграцію, який передбачав пільги іммігрантам, оплачувався проїзд з Європи, надавався кредит на землю. Повний облік іммігрантів ведеться з 1857 року. До 1940 року до Аргентини в'їхало 7 млн осіб, за цими показниками вона посідала 4 місце в Америці після США, Канади та Бразилії. Найбільше іммігрантів приїжджали із Італії (3 млн осіб, 40 %[5]; вони селились в сільській місцевості) та Іспанії (2 млн осіб, 30 %; селились у містах). В країні селились також французи (239 тис. осіб), поляки (180 тис. осіб[6]), євреї, данці, шведи, а також росіяни, українці, білоруси, російські німці, що селились в провінції Ентре-Ріос.

Сучасність[ред.ред. код]

На 2010 рік Аргентина має населення 40 091 359 жителів[7]. Вона має низьку густоту населення (14 осіб/км²), яке значною мірою сконцентроване у агломерації Великий Буенос-Айрес (33%). У країні переважає міське населення (89%) та значна частка осіб старше 60 років (14,1%). Середня тривалість життя 75,2 роки. Рівень грамотності 97,4%.

Сучасне населення Аргентини має велику частку іноземних іммігрантів, серед яких найбільшими є общини італійців, іспанців, німців та поляків. Останніми роками збільшується потік переселенців з азійських країн (Кореї та Китаю) та Латинської Америки (Парагваю, Болівії та Перу).

Міграційний рух населення[ред.ред. код]

Еміграція[ред.ред. код]

Республіка Аргентина - одна з тих країн Латинської Америки, які мають незначну кількість громадян, що постійно проживають за кордоном (у процентному вираженні). Згідно з даними Міжнародної організації з міграції за 2012 рік кількість громадян Аргентини, що проживають за її межами, налічує 971 698 осіб, що складає 2,4% від її населення. Основні напрямки еміграції аргентинців: Іспанія (30%), США (23,3%), Чилі (8,5%)[8]

Місце Країна Кількість аргентинців Відсоток від загальної кількості
1. Іспанія Іспанія 291 740 30,0 %
2. США США 224 952 23,3 %
3. Чилі Чилі 82 539 8,5 %
4. Парагвай Парагвай 59 115 6,1 %
5. Ізраїль Ізраїль 48 312 5,0 %
6. Болівія Болівія 45 424 4,7 %
7. Бразилія Бразилія 27 700 2,9 %
8. Уругвай Уругвай 22 743 2,3 %
9. Канада Канада 19 210 2,0 %
10. Австралія Австралія 14 190 1,5 %
11. Мексика Мексика 13 696 1,4 %
12. Франція Франція 11 899 1,2 %
13. Італія Італія 11 239 1,2 %
14. Велика Британія Велика Британія 9 002 0,9 %
15. Венесуела Венесуела 8 533 0,9 %
16. Еквадор Еквадор 7 394 0,8 %
17. Німеччина Німеччина 7 391 0,8 %
18. Швейцарія Швейцарія 5 706 0,6 %
19. Домініканська Республіка Домініканська Республіка 3 940 0,4 %
20. Японія Японія 3 893 0,4 %
21. Швеція Швеція 3 220 0,3 %
22. Перу Перу 2 997 0,3 %
23. Нідерланди Нідерланди 2 644 0,3 %
24. Колумбія Колумбія 2 570 0,3 %
25. Бельгія Бельгія 1 835 0,2 %
26. Португалія Португалія 1 465 0,2 %
27. Данія Данія 1 302 0,1 %
28. Австрія Австрія 1 166 0,1 %
29. Панама Панама 1 154 0,1 %
30. Нова Зеландія Нова Зеландія 994 0,1 %
Інші країни 33 733 3,1 %
ЗАГАЛОМ 971 698 100 %

Імміграція[ред.ред. код]

Згідно з даними перепису населення 2010 року в Аргентині проживають 1 805 957 іноземців, що складає 4,5% населення країни[9].

Місце Країна походження 2010 2001 1991
1. Парагвай Парагвай 550 713 325 046 254 115
2. Болівія Болівія 345 272 233 464 145 670
3. Чилі Чилі 191 147 212 429 247 987
4. Перу Перу 157 514 88 260 15 939
5. Італія Італія 147 499 216 718 356 923
6. Уругвай Уругвай 116 592 117 564 135 406
7. Іспанія Іспанія 94 030 134 417 244 212
8. Бразилія Бразилія 41 330 34 712 33 966
9. США США 19 147 10 552 9 755
10. Колумбія Колумбія 17 576 3 876 2 638
11. КНР КНР 8 929 4 184 2 297
12. Німеччина Німеччина 8 416 10 362 15 451
13. Південна Корея Південна Корея 7 321 8 290 8 371
14. Франція Франція 6 995 6 578 6 309
15. Португалія Португалія 6 785 9 340 13 229
16. Польща Польща 6 428 13 703 28 811
17. Венесуела Венесуела 6 379 2 774 1 934
18. Мексика Мексика 6 042 3 323 2 277
19. Домініканська Республіка Домініканська Республіка 5 661 1 497 нема даних
20. Україна Україна 4 830 8 290 3 498
Інші країни 57 351 86 561 99 422
ЗАГАЛОМ 1 805 957 1 531 940 1 628 210

Джерело: INDEC Переписи 1991, 2001, 2010.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]