Прикордонні війська України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прикордонні війська України
(ПВУ)
Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg
 
Flag of the State Border Guard Service of Ukraine.svg
 
Ukraine patch 02.tiff
 
Загальна інформація:
Тип: прикордонні війська
Юрисдикція: Україна Україна
Дата заснування: 4 листопада 1991
Дата ліквідації: 1 серпня 2003
Відомство-попередник: Західний прикордонний округ Прикордонних військ КДБ СРСР
Відомство-наступник: Державна прикордонна служба України
Структура:
Керівна організація: Державний комітет у справах охорони державного кордону України
Ключовий документ: Закон «Про Прикордонні війська України» від 4 листопада 1991
Кількість співробітників: 25 000 (1992 рік)
Кількість територіальних підрозділів: 3 регіональні структурні підрозділи (1992 рік)
10 прикордонних загонів (1992 рік)
Кількість відділків: 248 пунктів пропуску (2000 рік)
Обладнання:
Машин: 1 693
Бронетехніки: 80 БТР-60ПБ
Човнів: 25 кораблів
85 човнів
Гелікоптерів: 11
Літаків: 4

Прикордонні війська України (ПВУ) — військово-оперативне об'єднання Державної прикордонної служби України, що існувало у 1991—2003 роках. Головним завданням прикордонних військ було забезпечення недоторканності державного кордону України по всьому периметру держави протяжністю 8 215 км на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також охорона виключної (морської) економічної зони України.

Командувачем Прикордонними військами України був голова Держкомкордону. Керівний орган — Державний комітет у справах охорони Державного кордону України.

Історія[ред. | ред. код]

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на Україні» (1431-12) перевести у відання України всі дислоковані на території республіки військові частини прикордонних військ СРСР а саме Червонопрапорний Західний прикордонний округ КДБ та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою[1].

4 листопада 1991 року Верховною Радою України прийнятто Закон «Про Прикордонні війська України» (1779-12)[2]. У 1991 упродовж року було пропущено через державний кордон 14,5 млн громадян і 1,87 млн одиниць транспортних засобів. Затримано 885 порушників кордону. Із загальної кількості затриманих — 533 іноземних громадян, 148 –нелегальні мігранти.

8 травня 1992 р. наказом Голови Держкомкордону № 042 у ПВУ створено регіональні структурні підрозділи — Північно-Західне, Південне та Південно-Східне управління (з грудня 1995 р. -напрями). Сформовано і виставлено на охорону кордону 10 загонів прикордонного контролю у складі 120 застав прикордонного контролю і 119 пунктів пропуску через кордон.

У 1992 році через державний кордон було пропущено 16,9 млн громадян і 3,6 млн одиниць транспортних засобів; затримано 1 563 порушники кордону, з яких 789 — нелегальні мігранти. У зв'язку із загостренням обстановки у прикордонних з Україною районах Республіки Молдова (де з березня 1992 року почались бойові дії між військовими формуваннями Республіки Молдова та самопроголошеної Придністровської Молдовської Республіки) Президент і Кабінет Міністрів України в березні 1992 року вказали Держкомкордону та іншим правоохоронним структурам на необхідність терміново організувати надійну охорону цієї ділянки державного кордону. Напружена ситуація на пострадянському просторі привела до необхідності встановлення прикордонного і митного контролю на державному кордоні з Республікою Білорусь і Російською Федерацією, а з країнами колишнього СРСР, що безпосередньо не межували з Україною — при здійсненні повітряного сполучення[3]. У 1992 році укладено Угоду про пункти пропуску з Республікою Білорусь та Республікою Польща, у 1993 році — з Угорською Республікою, у 1995 році — з Російською Федерацією та Словацькою республікою, у 1996 році — з Румунією (місцеві пункти пропуску), у 1997 — з Республікою Молдова. Укладаються Угоди про взаємні поїздки громадян.

1993 року, через державний кордон України було пропущено 83,9 млн громадян і 10,6 млн одиниць транспортних засобів; затримано 17 890 порушників кордону, з яких 9 086 — нелегальні мігранти.

Протягом 1998 року було започатковано процес делімітації сухопутної ділянки державного кордону між Україною і Російською Федерацією. Відбувся певний прогрес у завершенні делімітації українсько-молдовської ділянки державного кордону.

1999 року в прийнято рішення щодо поетапного введення додаткової кількості прикордонних застав, що дозволить скоротити ділянки їх відповідальності з 120 до 30-40 км. За цей період було введено понад 50 прикордонних застав. З цією метою для удосконалення управління підрозділами кордону створено понад 10 прикордонних комендатур.

Ураховуючи специфіку південного регіону України, складність завдань, які виконував Південний напрям військ, в Автономній Республіці Крим у 2000 році було утворено в мінімально оптимальній чисельності регіональний орган управління — Кримський напрям, переважно за рахунок сил та засобів Південного напряму.

У 2000 році функціонувало всього 248 пунктів пропуску, з них: 135 — міжнародних, 87 — міждержавних, 26 — місцевих.

Структура[ред. | ред. код]

Станом на 1992 рік:

Командувачі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]