Принцип максимуму модуля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Принцип максимуму модуля — теорема у комплексному аналізі, що описує одну з основних властивостей модуля голоморфних функцій.

Твердження[ред. | ред. код]

Якщо є голоморфною в деякій області і існує точка така, що у всій області виконується нерівність , то .

Іншими словами, модуль голоморфної функції, відмінної від константи, не може мати локальних максимумів всередині області .

Отже, якщо є неперервною в обмеженій замкнутій області і голоморфною у внутрішніх точках, то найбільше значення модуля функції досягається тільки в граничних точках області .

Доведення[ред. | ред. код]

Існує кілька доведень теореми. Зокрема принцип максимуму модуля є наслідком принципу збереження області.

Оскільки образом голоморфної функції на області теж є область, то для кожної точки образу існує круг, що належить образу. У цьому кругу, очевидно, існують точки як із більшим, так і з меншим модулем, ніж у центрі круга. Оскільки точка у образі функції вибрана довільно це завершує доведення.

Також теорему можна довести за допомогою теореми про середнє значення. Припустимо, що точка в якій модуль функції приймає максимальне значення.

Нехай , таке що . Згідно теореми про середнє значення:

Тоді:

Тому має виконуватися:

де є колом радіуса з центром в точці .

До того ж рівність можлива тільки тоді коли є константою на . Оскільки рівність виконується для всіх , буде константою на . Тоді має бути константою на , що суперечить умові.

Як наслідок:

Наслідки[ред. | ред. код]

  • Принцип мінімуму модуля. Якщо голоморфна в деякій області , що не є рівною нулю в жодній точці, і існує точка така, що у всій області виконується нерівність , то . (Тобто локальні мінімуми модуля голоморфної функції, що не є рівною константі, можуть досягатися тільки в тих точках, де функція рівна нулю.)
  • Принцип максимуму дійсної і уявною частини. Якщо для голоморфної функції в точці досягається локальний максимум (мінімум) її дійсної (або уявної) частини, то функція є константою.
(Тут використовується звичайний принцип максимуму модуля для функцій і , а також рівність .)
  • Нехай компактна підмножина. Для будь-якої функції , неперервної на і голоморфної всередині , виконано рівність:
Якщо послідовність таких функцій рівномірно збігається на границі компакта , тоді вона рівномірно збігається на всьому .

Узагальнення[ред. | ред. код]

Твердження принципу максимуму модуля є справедливим і у випадку випадку, якщо є голоморфною функцією на зв'язаному комплексному многовиді, зокрема на рімановій поверхні.

Замість голоморфності у твердженні теореми достатньо припустити тільки, що — (комплексна) гармонічна функція, тобто є гармонічними як дійсні функції двох дійсних змінних. Довільна голоморфна функція є комплексною гармонічною.

Для голоморфної функції модуль є логарифмічно субгармонічною функцією, тобто її логарифм є субгармонічною функцією.

Принцип максимуму модуля узагальнюється і на голоморфні відображення. Нехай — голоморфне відображення області в просторі , тобто — голоморфні функції і евклідова норма. Тоді ні в якій точці функція не може досягати локального максимуму.

Принцип максимуму модуля є справедливий щоразу, коли виконується принцип збереження області.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шабат, Б. В. (1976), Введение в комплексный анализ, ч. I, «Наука»
  • Ludger Kaup, Burchard Kaup, Holomorphic functions of several variables:an introduction to the fundamental theory. Walter de Gruyter, 1983 ISBN 978-3110041507
  • Krantz, Steven G. (1992), Function Theory of Several Complex Variables, Wadsworth & Brooks/Cole Mathematics Series (вид. Second), Pacific Grove, California: Wadsworth & Brooks/Cole, с. xvi+557, ISBN 0-534-17088-9, MR 1162310, Zbl 776.32001.