Хуан, принц Астурійський
| Хуан, принц Астурійський | |
|---|---|
 | |
| Принц Астурійський | |
| Правління | 30 червня 1478 — 4 жовтня 1497 |
| Попередник | Ізабела |
| Наступник | Ізабела |
| Інші титули | Принц Жиронський |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицька церква |
| Народження |
30 червня 1478[1][2] Севілья, Королівство Севільяd, Кастильська Корона |
| Смерть |
4 жовтня 1497 (19 років) Саламанка, Леонське королівство, Кастильська Корона[3][4] туберкульоз |
| Поховання | Real Monasterio de Santo Tomásd[3] і Tomb of the Prince Don Juan de Aragón, Ávilad |
| У шлюбі з | Маргарита I |
| Династія | Трастамарська |
| Батько | Фернандо II |
| Мати | Ізабела I |
.svg) | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Хуан (30 червня 1478, Севілья, Кастилія і Леон — 4 жовтня 1497, Саламанка, Кастилія і Леон) — другий син католицьких монархів Іспанії Фернандо та Ізабелли. Спадкоємець престолу Кастилії та Арагону.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Принц Хуан народився 20 червня 1478 року в Севільї. Туди його батьки, «католицькі монархи» королева Кастилії Ізабелла та король Арагону Фернандо, переїхали 22 липня 1477 року в ході війни за кастильську спадщину проти інфанти Хуани, дружини португальського короля Афонсу V та племінниці Ізабели.
Народження Хуана дозволило Ізабелі зміцнити свою позицію як суверена. У нього була старша сестра Ізабела та молодші сестри Хуана, Марія та Каталіна.
Католицькі монархи перемогли у війні проти короля та королеви Португалії. Для переговорів із Ізабелою король Афонсу відправив інфанту Беатрису, герцогиню Візеуську. Ізабела та Беатриса зустрілися в березні 1479 року. За умовами договору, колишня королева Португалії Хуана (її шлюб анулював Папа Римський) могла або одружитися з принцом Хуаном, дочекавшись, допоки йому виповниться 13-14 років (на той момент Хуані мало бути близько тридцяти), або піти в монастир. У будь-якому випадку, Хуана мала відмовитися від прав на престол[5].
Дитинство та освіта[ред. | ред. код]
Ізабела I, попри зайнятість справами в ролі королеви, багато уваги приділяла дітям. Хуан був її єдиним сином, тому вона називала його «мій ангел», навіть тоді, коли їй доводилося сварити його[6]. Годувальницею Хуана була Марія де Гусман, що належала до впливового роду Мендоса[7].
Першим учителем Хуана був Дієго де Деса, що навчав принца теології в університеті Саламанки. Де Деса був інквізитором і не поділяв ідеї гуманізму. Наприкінці 1480-х років Ізабела запросила до Іспанії італійського гуманіста П'єтро Мартире д'Ангієра, щоб той навчав Хуана. Також учителями Хуана були Ніколас де Овандо та Гонсало Фернандес де Ов'єдо і Вальдес[8].
Шлюб[ред. | ред. код]
Ізабела та Фердинанд планували одружити принца із Катериною Йоркською — дочкою англійського короля Едуарда IV та Єлизавети Вудвіл. 1483 року Едуард IV помер, і престол успадкував його молодий син Едуард V. Проте незабаром владу захопив брат покійного короля Річард III. Тоді шлюб Едуарда IV та Єлизавети Вудвіл визнали бігамним, а відтак — недійсним. Католицьким монархам довелося відмовитися від шлюбу Хуана з Катериною[9].
Також католицькі монархи планували здійснити подвійний шлюб: Хуан мав одружитися з дочкою імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, ерцгерцогинею Маргаритою, а інфанта Хуана — з його ж сином Філіпом. Водночас король Франції Карл VIII розпочав вторгнення в Італію, наступаючи на Неаполь, де правила гілка Трастамарської династії, до якої належали Ізабела та Фердинанд. Це зміцнило союз католицьких монархів із Габсбургами.
20 січня 1495 року в Антверпені був укладений союз між Іспанією та Габсбургами, який включав шлюби Хуана з Маргаритою та Філіпа з Хуаною[10].
Наприкінці 1496 року інфанта Хуана покинула Іспанію, щоб одружитися з Філіпом Габсбургом. 3 квітня 1497 року Філіпова сестра, 16-річна Маргарита, одружилася із принцом Хуаном у Бургоському соборі[11].
Смерть[ред. | ред. код]
Восени 1497 року принц Хуан разом із дружиною дорогою в Португалію на весілля своєї старшої сестри, інфанти Ізабели, зупинився в Саламанці. Там він помер 4 жовтня 1497 року від лихоманки[12][13].
Принца Хуана поховали в королівському монастирі Санто-Томас в Авілі.
За кілька місяців після смерті Хуана в його дружини Маргарити стався викидень. Після цього інфанта Ізабела була призначена принцесою Астурійською та Жиронською, а відтак — наступницею престолів Кастилії та Арагону[14].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ а б Príncipe don Juan | Real Academia de la Historia
- ↑ Diego de Deza y Tavera | Real Academia de la Historia
- ↑ Jansen, Sharon, L., The Monstrous Regiment of Women: Female Rulers in Early Modern Europe Pg. 17
- ↑ Tremlett, Giles., Catherine of Aragon, Henry's Spanish queen (London, 2010) pg.46
- ↑ Rubin, Stuart, Nancy., Isabella of Castile: The first renaissance queen (2004) pg. 170
- ↑ Rubin, Stuart, Nancy., Isabella of Castile: The first renaissance queen (2004) pg. 221
- ↑ Everett Green, Mary Anne (1852). Lives of the Princesses of England. Vol. 3. London: Longman, Brown, Green, Longman and Robers. pp. 15–43.
- ↑ Wiesflecker, Herman., Maximilian I (Munchen, 1991) pg. 392
- ↑ Tremlett, Giles., Catherine of Aragon, Henry's Spanish queen (London, 2010) pg.39
- ↑ Mariana, Juan de (1820). Historia general de España (ісп.). Imp. de D. Leonardo Nuñez de Vargas.
- ↑ Rubin, Stuart, Nancy., Isabella of Castile: The first renaissance queen (2004) pg. 364
- ↑ Príncipe don Juan | Real Academia de la Historia. dbe.rah.es. Процитовано 25 липня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fernández Álvarez, Manuel. Isabel la Católica. — Madrid : Espasa-Calpe, S.A, 2003. — ISBN 84-670-1260-9. (ісп.)
| |||||||
| |||||||
|
