Луїза Єлизавета Орлеанська
| Луїза Єлизавета Орлеанська фр. Louise-Élisabeth d'Orléans | |
|---|---|
 | |
| Королева-консорт Іспанії | |
| Правління | 15 січня — 31 серпня 1724 |
| Попередник | Єлизавета Фарнезе |
| Наступник | Єлизавета Фарнезе |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицька церква |
| Народження |
9 грудня 1709 Париж, Королівство Франція |
| Смерть |
16 червня 1742[1][2][3] (32 роки) Париж, Королівство Франція |
| Поховання | Церква Сен-Сюльпіс |
| У шлюбі з | Луїс I |
| Династія | Бурбони |
| Батько | Філіпп II Орлеанський |
| Мати | Франсуаза-Марі де Бурбон |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Луїза Єлизавета Орлеанська (фр. Louise Élisabeth d'Orléans, ісп. Luisa Isabel de Orleans; 9 грудня 1709, Версаль, Франція — 16 червня 1742, Люксембурзький палац, Париж, Франція) — принцеса Орлеанська, королева-консорт Іспанії за шлюбом із королем Луїсом I. Дочка Філіппа II, герцога Орлеанського, та позашлюбної дочки короля Людовика XIV Франсуази-Марі[4].
Ранні роки[ред. | ред. код]
Луїза Єлизавета Орлеанська була п'ятою дочкою герцога Орлеанського Філіппа II та його дружини — Франсуази-Марі де Бурбон. Її мати була однією з легітимізованих дочок короля Людовика XIV та його фаворитки Франсуази-Атенаїс де Монтеспан. Як представниці династії Бурбонів їй було надано титул принцеси крові (princesse du sang). У родинному колі Луїзу Єлизавету називали просто Єлизаветою.
Єлизавета народилася у Версальському палаці і була четвертою дитиною своїх батьків серед тих, хто вижив. Її близнючка, мадемуазель де Валуа, померла за рік після народження. До шлюбу була відома як мадемуазель де Монпенсьє. Зростала разом із братом та п'ятьма сестрами; її брат, Людовик, був дуже близький із нею[5].
Освіта Єлизавети, як і її сестер Шарлотти та Аделаїди, була досить скромною, оскільки мало хто був зацікавлений у їхній освіченості. Як її молодша сестра Луїза Діана Орлеанська, вона здобула освіту при жіночому монастирі. Планувалося, що в майбутньому вона стане дружиною маловідомого і невпливового німецького або італійського принца[6].
Від 1715 року її батько був де-факто правителем Франції як регент при малолітньому королі Людовикові XV. У 1718 році між Іспанією та Францією спалахнула війна четверного альянсу. У 1720 році король Іспанії Філіп V захотів укласти мир і запропонував подвійні шлюбні переговори: інфанта Маріана Вікторія одружиться з 11-річним Людовиком XV, а син Філіпа та його наступник, інфант Луїс, — з однією з доньок регента[7].
Принцеса Астурійська[ред. | ред. код]
У листопаді 1721 року, у віці 11 років, у Парижі відбувся шлюб за дорученням Луїзи Марії та інфанта Луїса[8]. Згодом разом із сестрою Філіппіною Єлизаветою вона виїхала до Мадрида. Незважаючи на зухвалу зустріч принцес, особливо з боку королеви Єлизавети Фарнезе, мачухи інфанта, вони одружилися 20 січня 1722 року в Лермі. Придане Луїзи Єлизавети становило 4 мільйони ліврів[9].
Доволі напружені стосунки Єлизавети із Філіппіною погіршилися, коли остання почала звертати на себе увагу при іспанському королівському дворі через свої розум та красу. Єлизавета ніколи не отримувала такої уваги після свого прибуття до Іспанії. Пізніше її сестра була заручена з інфантом Карлосом — іншим наступником престолу Іспанії; проте в шлюбі не було нащадків, і згодом Філіппіну Єлизавету відіслали назад до Франції, де вона померла від віспи у віці 19 років.
Як дружина наступника престолу Луїза Єлизавета отримала титул принцеси Астурійської.
Королева Іспанії[ред. | ред. код]
15 січня 1724 року емоційно неврівноважений король Філіп V зрікся престолу на користь сина Луїса. Луїза Єлизавета таким чином стала королевою-консортом Іспанії. Після семи місяців правління Луїс помер від натуральної віспи. Оскільки він помер, не залишивши нащадків, його батько, Філіп V, повернувся на престол. Єлизавета залишалася протягом певного часу в Мадриді після смерті чоловіка, проте її поведінка зробила її надзвичайно відрадною при іспанському дворі.
Від прибуття до Іспанії Луїза Єлизавета стала відома завдяки багатьом інцидентам за її участі. Деякі з них були faux pas, помилками, проте її поведінка була зазвичай непостійною та надзвичайно імпульсивною. Вона ходила неодягненою, відригувала та здувалася на публіці, бігала по коридорах палацу, стрибала з коня, щоб вилізти на дерево. Сучасні психологи вважають, що в королеви був емоційно нестабільний розлад особистості[4].
Вона з'являлася на публіці брудною і смердючою, відмовлялася від нижньої білизни, провокувала придворних, показувала інтимні частини тіла. Вона відмовлялася торкатися їжі, що була на її столі, а потім, сховавшись від усіх, ковтала все, що потрапило до її рук. Згодом у неї з'явилася звичка мити віка та кахлі палацу своїми сукнями: Луїза Єлизавета раптово роздягалася при придворних і починала мити вікна своїм одягом. Король Луїс писав своєму батькові:
|
Я не бачу іншого виходу, окрім як якомога швидше замкнути її, бо її проблеми дедалі зростають | 
|
Луїс таки виконав свою обіцянку і ув'язнив Луїзу Єлизавету в монастирі. Королева плакала і надсилала чоловікові листи з проханням відпустити її. Згодом він пробачив її і випустив. Коли Луїс захворів на віспу, Єлизавета робила все можливе, щоб допомогти йому одужати, попри ризик заразитися самій. Попри це, коли Луїс I помер, Філіп V домігся анулювання шлюбу Луїзи Єлизавети. Внаслідок цього вона втратила значну пенсію колишньої королеви (600 тисяч ліврів) і була змушена повернутися до Франції, де її двоюрідний брат, король Людовик XV, відмовився дозволити їй проживати у Версальському палаці.
Вдова[ред. | ред. код]
Після смерті чоловіка Луїза Єлизавета повернулася до Франції на прохання матері — герцогині Франсуази-Марі де Бурбон. Вона була змушена жити скромно в Парижі, далеко від двору свого двоюрідного брата — короля Людовика XV. У Франції її знали як королеву-вдову. Це спричинило суперечку між нею та старшою сестрою Шарлоттою, оскільки титул королеви був вищим за титул герцогині[10].
Згодом Луїза Єлизавета переселилася до Парижа, де проживала у Венсенському замкові та Люксембурзькому палаці, які її батько подарував її сестрі[6]. Там 16 червня 1742 року вона померла. Її поховали у церкві Сен-Сюльпіс неподалік Люксембурзького палацу.
Генеалогія[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б - EL MUNDO | Suplemento cronica 547 — LUISA ISABEL, LA REINA EXHIBICIONISTA. www.elmundo.es. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Louis d’Orléans (1703-1752), premier prince du sang et mystique érudit. theses.enc.sorbonne.fr. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ а б Susan (6 січня 2023). Louise Élisabeth d’Orléans, Queen of Spain. Unofficial Royalty (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Lodge, Richard (1923). Review of Louise Élisabeth d'Orléans, Reine d'Espagne (1709-1742). The English Historical Review. Т. 38, № 152. с. 597—601. ISSN 0013-8266. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Nouvelle biographie générale
- ↑ Réimpression de l'ancien Moniteur seule histoire authentique et inaltérée
- ↑ University of California Libraries, Hugh Noel (1913). Unruly daughters; a romance of the house of Orléans. New York, G. P. Putnam's sons.
Джерела[ред. | ред. код]
- Pimodan (comte de), Louise-Élisabeth d'Orléans, reine d'Espagne 1709—1742, 393 p., Plon, Paris, 1928.
|
