Пухирник малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пухирник малий
Uricularia minor.jpeg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Пухирникові (Lentibulariaceae)
Рід: Пухирник (Utricularia)
Вид: Пухирник малий
Біноміальна назва
Utricularia minor
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Utricularia minor
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Utricularia minor
EOL logo.svg EOL: 577800
IPNI: 526922-1
ITIS logo.svg ITIS: 34457
IUCN logo.svg МСОП: 164169
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 326275

Пухи́рник мали́й (Utricularia minor)[1] — багаторічна рослина родини Пухирникових, один з небагатьох комахоїдних представників флори України. Торфоформуючий вид, занесений до Червоних книг України і Польщі.[2]

Опис[ред. | ред. код]

Квіти

Трав'яниста рослина, що плаває у воді або лежить у прибережному мулі, гелофіт.

Кореневища редуковані. Зимуючі бруньки голі. Стебла завдовжки 5-20 (зрідка до 40) см. Листки чергові, розсічені на вузьколінійні долі, всі однакові за будовою і можуть нести ловчі пухирці завширшки 1-1,5 мм. Кожна доля завдовжки 2-18 мм, завширшки 4-20 мм.

Суцвіття — китиця з 2-6 квіток на квітконосі 5-15 см заввишки, що підіймається над поверхнею води. Віночок 7-12 мм завдовжки, світло-жовтий з червоними смужками, із короткою трубочкою та двогубим відгином. Шпорка коротка, нижня губа віночка видовжена. Плід — багатонасінна куляста коробочка завширшки 2-2,5 мм.

Екологія[ред. | ред. код]

Загальний вигляд скупчень пухирника малого у водоймі

Рослина водна, зростає у прісних замкнених та малопроточних водоймах — озерах, старицях. Віддає перевагу добре освітленим водоймам з мулувато-піщаним або мулувато-торфовим дном, також може зростати на обводнених торфовищах на глибині 5-100 см. Полюбляє воду з кислою реакцією, низьким вмістом мінеральних речовин і досить високим вмістом органічних. Належить до піонерів рослинного світу, що найпершими заселяють новоутворенні водойми. Коливання рівня води переносить погано.

У зв'язку з редукцією кореневої системи пухирник малий не має змоги всмоктувати з ґрунту азотисті сполуки, тому цей вид виробив пристосування для забезпечення організму азотом. Частина листків несе пухирці, які мають клапани. При наближенні дрібних водних безхребетних тварин клапани відкриваються, і жертву засмоктує всередину рухом води. Впіймані комахи перетравлюються за допомогою ферментів.

Квітне в липні-серпні, плодоносить у вересні. У відтворенні цієї рослини головну роль грає вегетативне розмноження за допомогою туріонів (зимуючих бруньок) або поділом рослини на частини. Насіннєве розмноження другорядне.

Поширення[ред. | ред. код]

Ареал охоплює помірні області Євразії. Пухирник малий трапляється у водоймах Середньої, Західної Європи і деяких субарктичних регіонів (зокрема Скандинавії), Сибіру, Далекого Сходу, Японських островів, Китаю, Гімалаїв, Середньої Азії, Кавказу, а також у Північній Америці.

В Україні ця рослина поширена переважно у Поліссі, інколи — в лісостепу. В степових районах пухирник малий трапляється вкрай рідко і лише по долинам великих річок.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

На скорочення українських популяцій впливають зміни рівня води, її забруднення, проведення таких меліораційних робіт як осушення і розчищення дна водойм. Пухирник малий охороняється в Черемському, Поліському, Рівненському заповідниках, Шацькому національному парку, Нижньоворсклянському, Надслучанському регіональних ландшафтних парках та заказнику «Теребіжі».

У природі рослини утворюють локальні скупчення, після їх відмирання рештки складають основу новоутвореного шару торфу.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Lentibularia minor (L.) Raf.
  • Utricularia bremii Heer
  • Utricularia minor subsp. bremii (Heer) Bertsch & F.Bertsch
  • Utricularia minor var. bremii (Heer) Franch.
  • Utricularia minor var. multispinosa Miki
  • Utricularia multispinosa (Miki) Miki
  • Utricularia nepalensis Kitam.
  • Utricularia pulchella C.B. Lehm.
  • Utricularia rogersiana Lace
  • Xananthes minor (L.) Raf.[1]

Література[ред. | ред. код]

Stanisław Kłosowski, Grzegorz Kłosowski / Rośliny wodne i bagienne. — Warszawa: Multico Oficyna Wydawnicza, 2007.(пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)

Посилання[ред. | ред. код]