Під'ялинник звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Під'ялинник звичайний
Monotropa hypopitys
Monotropa hypopitys
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Підродина: Monotropoideae
Рід: Під'ялинник (Monotropa)
Вид: M. hypopitys
Біноміальна назва
Monotropa hypopitys
L., 1758
Синоніми
Hypopitys monotropa Crantz
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Monotropa hypopitys
EOL logo.svg EOL: 486252
IPNI: 163883-2
ITIS logo.svg ITIS: 894526
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 176248

Під'ялинник звичайний[1][2] (Monótropa hypopitys) — трав'яниста міко-гетеротрофна (безхлорофільна) багаторічна рослина родини вересових.

Опис[ред. | ред. код]

15–30 см. Стебло соковите. Листки сидячі, яйцеподібно-видовжені, бурі. На корені можна побачити яскраво виражену мікоризу. Суцвіття густе, до цвітіння зігнуте донизу, після цвітіння випрямляється. Квітки правильні (актиноморфні), при чому кінцеві квіти в суцвітті мають по 5 чашолистків і пелюсток, інші квіти — по 4, рідко по 6. Пелюстки видовжені, зверху розширені, білі або світло-жовті[2]. Капсули 4–5-сегментні; сегменти часто опадають після розсипання насіння, тонкі, 6–10 × 4–8 мм, без з'єднання. Насіння 0.5–1 мм, переважно мембранно крилате. 2n = 48[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Північній та Центральній Америці, Європі, Азії, Алжирі[4][5][3].

В Україні вид зростає у хвойних, змішаних і листяних лісах — у Карпатах, Прикарпатті, Розточчі, Поліссі, Лісостепу і Степу (по річках Сів. Донець, Оскол, Самара), гірському Криму (верхній пояс Головного пасма, яйла)[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Monotropa hypopitys // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 138. (рос.)(укр.)
  3. а б Flora of North America. Процитовано 08.09.2019.  (англ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 08.09.2019.  (англ.)
  5. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 08.09.2019.  (англ.)