Житомир (монітор)
 Зліва направо: «Пінськ» (з 1939 р. «Житомир»), «Варшава», «Торунь», не пізніше 1926 р.
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | річковий монітор типу «Житомир» |
| Будівники: | Danziger Werft у Гданську |
| Оператори: |
 Польща СРСР |
| Будівництво: | 1920-1921 |
| У експлуатації: | 1921-1941 |
| Побудовано: | 4 |
| Втрачено: | 4 |
| Історія | |
| Польща СРСР
| |
| Назва: | «Житомир» |
| Прийнятий: | 20 жовтня 1920 року |
| Потоплений: | 1 вересня 1941 року |
| Доля: | підірваний власним екіпажем на р. Десна |
| Основні характеристики | |
| Тип: | річковий монітор |
| Водотоннажність: | 130 т |
| Довжина: | 34,5 м |
| Ширина: | 8 м (по булям) |
| Осадка: | 0,65 м |
| Двигуни: | 2 дизеля «Glennifer» 200 к.с. у сумі |
| Швидкість: | 12 км/год. |
| Дальність плавання: | 648 миль |
| Екіпаж: | 44 особи |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: | 5-8 мм[1] |
«Жито́мир» — радянський річковий монітор, один з чотирьох типу «Житомир» Пінської військової флотилії, колишній польський «Пінськ».
Як і три інших монітора даного типу, «Житомир» збудували в Гданську на верфі Danziger Werft. На той час польсько-німецькі взаємини були напруженими, тому на підприємстві зі сторони робітників-німців нерідко траплялись випадки саботажу та браку. 20 жовтня 1920 року монітор під назвою «Пінськ» увійшов до складу складу річкової флотилії ВМС Польщі. Біля 1935 року по бортам розташували поплавки-булі, що зменшили осадку до 0,6 м. Два роки пізніше було здійснено заміну двигунів та внесено низку незначних конструктивних змін. 18 вересня 1939 року, коли до району базування наблизилася Червона Армія, екіпаж судна затопив монітор на річці Прип'ять.[2] У жовтні 1939 року спеціальна група ЕПРОН підняла корабель та транспортувала його на буксирі на ремонт до Києва. Відремонтований корабель під новою назвою «Житомир» увійшов до складу Дніпровської, а 17 липня 1940 року до Пінської військової флотилії[1].
.jpg)
Початок німецько-радянської війни «Житомир» зустрів у складі дивізіону моніторів Пінської військової флотилії (ПВФ). Корабель отримав наказ з декількома іншими суднами \вийти до Бреста по Дніпровсько-Бузькому каналу. Але вже 23 червня він знову повернувся до Пінська через падіння у каналі рівня води. У липні монітор входив до складу Березинського загону річкових кораблів, діяв відповідно на Березині.
В ніч на 31 серпня 1941 року «Житомир» брав участь разом з іншими кораблями ПВФ, що входили до складу Березинського та Прип'ятьського загонів річкових кораблів, у прориві до Києва із району Чорнобиль — Домантове[3], минаючи село Окунінове[4], де на той момент розташовувався плацдарм 6-ї німецької армії. Біля сіл Окунінове та Сваром'я монітор отримав 2 прямих влучення та сів на мілину. У такому становищі корабель вів бій з німецькими частинами, а коли закінчилися снаряди, екіпаж судна підірвав корабель[5][1].
Втім, існують документи, які свідчать, що команда просто покинула ще загалом боєздатний корабель. Командир, старший лейтенант Биков А. П., доручив охорону монітора сухопутним частинам, а сам з екіпажем попрямував до Києва. Лише 7 вересня, коли ворог зайняв деснянські села Чернін та Новосілки, командир 171-ї стрілецької дивізії Будихо О. Е. віддав розпорядження підірвати «Житомир». 6 жовтня судно вивели із списків кораблів ВМФ[1].
- Пінська військова флотилія (СРСР)
- Монітор «Бобруйськ»
- Монітор «Вінниця»
- Монітор «Вітебськ»
- Монітор «Смоленськ»
- Канонерський човен «Трудовий»
- Сторожовий корабель «Технік»
- Бронекатери типу Д
- Бронекатери типу Н
- Битва за Київ (1941)
- ↑ а б в г В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
- ↑ Монітори типу «Краків». Енциклопедія моніторів. Захисники річкових кордонів Росії. Черніков І. І. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
- ↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на правому березі Дніпра 10 км вище дельти р. Тетерів
- ↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра
- ↑ Платонов А. В. Энциклопедия советских надводных кораблей, 1941—1945 / А. В. Платонов. — СПб.: ООО «Издательство Полигон», 2002. — С. 377—380. — 5000 экз. — ISBN 5-89173-178-9.
- В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
- Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.6: Дадаізм — Застава, відповідальний: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.:БелЭн, 1998, том 6-й. 576 сторінок, ISBN 985-11-0106-0
| Монітори типу «Шквал» |  | |
|---|---|---|
| Монітори типу «Ударний» | ||
| Монітори типу «Активний» | ||
| Монітори проєкту СБ-37 | ||
| Монітори типу «Хасан» | ||
| Річкові монітори проєкту СБ-57 | ||
| Монітори типу «Варшава». (колишні польські монітори) | ||
| Монітори типу «Краків» (колишній польський монітор, інший з двох побудованих кораблів цього типу підірваний екіпажем 1939) | ||
| Монітори типу «Азов». (об'єднує колишні румунські монітори чотирьох різних типів: «Темеш», «Енс», «Сава», «Братіану») | ||
| Морські монітори типу «Вайнемейнен» (колишній фінський броненосець берегової оборони, інший з двох побудованих кораблів цього типу загинув 1941 у складі ВМС Фінляндії) | ||
.svg){kind=small}