Людвіг Кляйзен
Людвіг Кляйзен | |
---|---|
нім. Ludwig Claisen | |
Народився | 14 січня 1851[4][2][…] Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія |
Помер | 5 січня 1930[1][2][…] (78 років) Бад-Ґодесберґd, Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Німецький Райх[1] |
Країна | Німеччина |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Галузь | органічна хімія |
Alma mater | Боннський університет |
Науковий керівник | Фрідріх Авґуст Кекуле фон Страдоніц |
Знання мов | німецька |
Заклад | Кільський університет, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Боннський університет |
Членство | Леопольдина, Баварська академія наук і Katholischer Studentenverein Arminia Bonnd |
Кла́йзен (Кля́йзен) Лю́двіг Ра́йнер (нім. Claisen Ludwig Rainer; 14 січня 1851, Кельн, Пруссія, — 5 січня 1930, Бад-Годесберг, нині Бонн, Німеччина) — німецька хімік-органік.
Навчався спочатку в Боннському і Геттінгенському університеті (з 1869).
Потім повернувся в Бонн, де в 1875 р отримав ступінь доктора філософії і став асистентом А. Кекуле.
Працював у Боннському університеті (1875–1882 рр.), Манчестерському університеті (1882–1885 рр.) і Мюнхенському (1886–1890 рр).
У 1890–1897 рр. викладав в [Рейнсько-Вестфальський технічний університет Ахена|Вищому технічному училищі]] в Ахені, з 1897 року — професор в Кільському і з 1904 року — в Берлінському університеті, де співпрацював з Е. Фішером.
У 1907–1926 рр. працював у власній приватній лабораторії у Бад-Годесберзі.
Основні роботи присвячені розвитку методів органічного синтезу, ацилювання карбонільних сполук, вивченню ізомерії та таутомерії.
У 1887 відкрив реакцію диспропорціонування альдегідів з утворенням складних ефірів — отримання β-кето- (або β-альдегідо-) ефірів конденсацією однакових чи різних складних ефірів у присутності слабких основ як основний каталізатор, названу його ім'ям (складноефірна конденсація Клайзена).
У 1890 розробив метод отримання коричних кислот конденсацією ароматичних альдегідів з ефірами карбонових кислот під впливом металевого натрію.
У 1893 запропонував використовувати для перегонки під вакуумом особливу колбу, яка досі широко застосовується в лабораторній практиці (колба Клайзена).
Вивчав (1896—1905 рр.) таутомерні перетворення Ацетооцтовий ефір (кето-енольна таутомерія), що сприяло подальшому розвитку теоретичної органічної хімії.
У 1912 рік у науці 1912 відкрив перегрупування аллілових ефірів фенол у відповідні аллилзамещенные феноли (перегрупування Кляйзена).
Здійснив ряд органічних синтезів, у тому числі синтези ізотину, похідних піразолу та ізоксазолу, оксиметиленових похідних ацетооцтового та малонового ефірів.
- Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.
- А. Серрей. Справочник по органическим реакциям. Именные реакции в органической химии. М.: Изд. химической литературы, 1962. 139 с.
- ↑ а б в Клайзен Людвиг // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116524995 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Народились 14 січня
- Народились 1851
- Уродженці Кельна
- Померли 5 січня
- Померли 1930
- Померли в Бонні
- Випускники Боннського університету
- Науковці Кільського університету
- Викладачі Рейнсько-Вестфальського технічного університету Аахена
- Науковці Боннського університету
- Члени Леопольдини
- Члени Баварської академії наук