Роже Кайюа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Роже Кайюа
Roger Caillois
Народження 3 березня 1913(1913-03-03)
  Реймс
Смерть 21 грудня 1978(1978-12-21) (65 років)
  Париж
Поховання цвинтар Монпарнас
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Alma mater ліцей Людовика Великого і Вища нормальна школа
Мова творів французька[1], іспанська
Рід діяльності письменник, соціолог, філософ
Жанр есе
Magnum opus: Ігри та люди[d]
Член Французька академія
Нагороди та премії

Роже Кайюа у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Роже́ Кайюа́[3] (фр. Roger Caillois, * 13 березня 1913 — † 21 грудня 1978) — французький письменник, соціолог, філософ.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині службовця. У роки Першої світової війни батька Кайюа призвали до війська, а родина була змушена покинути окупований німцями Реймс. Після війни родина вертається до рідного міста, а 1929 року батько філософа одержує місце в Парижі, де Кайюа завершує середню освіту, а в 1933 році вступає до Еколь Нормаль, і одночасно — на теологічне відділення Вищої школи практичних досліджень, де відвідує лекції Ж. Дюмезіля, А. Г.,О. Кожева, М. Мосса. У цей час Кайюа цілком поринає в інтелектуальну атмосферу тодішнього Парижа, знайомиться, а пізніше пориває з рухом сюрреалізму. У середині 1930-х зав'язується його тривале знайомство з філософом Жоржем Батаєм.

У 1937 році разом з ним, а також Мішелем Лерісом засновує «Колеж Соціології». В середині 1930-х Кайюа починає активно публікуватися, його лекції й статті викликають гостру полеміку, сам автор звинувачується в проповіді фашизму. Сам Кайюа привселюдно заявляє, що, як і раніше, перебуває на комуністичних позиціях.

У 1939 році Кайюа знайомиться з аргентинською видавницею Вікторією Окампо, яка товаришує з Х. Л. Борхесом. За її запрошенням Кайюа прибуває влітку того ж року в Буенос-Айрес, де читає лекції, присвячені проблемам вивчення міфу й сакрального. Роки Другої світової війни Кайюа проводить у Південній Америці, куди в 1941 році прибуває і його подруга Іветт Бійо, з якою він одружується. Шлюб розпадеться після війни.

У 1945 році Кайюа повертається до Франції, де займається переважно видавничою роботою. З 1948 року працює в системі ЮНЕСКО, де, зокрема, зайнятий у програмі перекладів південноамериканської літератури європейськими мовами. За його редакцією виходять перші в Європі переклади оповідань Борхеса. У 1960-і роки Кайюа активно публікується й багато працює в програмах міжнародного культурного співробітництва. У 1967 році Кайюа одержує посаду керівника відділу культурного розвитку ЮНЕСКО. У 1957 році одружується вдруге. 4 січня 1971 року Кайюа обирається членом Французької академії. 1970-і роки доволі плідні для Кайюа-есеїста, у вересні 1978 письменник удостоюється Національної Великої премії в галузі літератури.

Роже Кайюа похований на Монпарнаському цвинтарі в Парижі.

Теорія гри[ред.ред. код]

У книзі «Ігри та людина» Кайюа з позиції соціології розробляв теорію гри. Так він сформулював 6 основних правил гри:

  • розвага — добровільне об'єднання гравців саме з метою гри
  • відокремленість — гра обмежена певним місцем і часом
  • непевність — Перебіг гри відкритий, а кінець наперед невизначений.
  • непродуктивність — гра не приносить корисних результатів
  • правила — перебіг гри визначають правила
  • фіктивність — під час гри людина живе у фіктивній реальності

Кайюа вважав основою гри такі елементи:

Твори[ред.ред. код]

  • L'Homme et le sacré (1939)
  • Puissances du roman (1942)
  • La Communion des forts, études sociologiques (1944)
  • Les Impostures de la poésie (1945)
  • Le Rocher de Sisyphe (1946)
  • Vocabulaire esthétique (1946)
  • Babel, orgueil, confusion et ruine de la littérature (1948)
  • Quatre essais de sociologie contemporaine (1951)
  • L'Incertitude qui vient des rêves (1956)
  • Art poétique. Commentaires. Préface aux poésies. L'Énigme et l'image. Suivi de traductions de la 'Vajasameyi Samhita' (XXIII, 45-62) par Louis Renou, du 'Heidreksmal' et de 'Sonatorrek', par Pierre Renauld (1958)
  • Les Jeux et les hommes: le masque et le vertige (1958)
  • Méduse et Cie (1960)
  • Ponce Pilate, récit (1961)
  • Esthétique généralisée (1962)
  • Bellone ou la pente de la guerre (1963)
  • Le Mimétisme animal (1963)
  • Instincts et société, essais de sociologie contemporaine (1964)
  • Au cœur du fantastique (1965)
  • Pierres (1966)
  • L'Écriture des pierres (1970)
  • La Dissymétrie (1973)
  • La Pieuvre: essai sur la logique de l'imaginaire (1973)
  • Mise au net (1977), traduction de poèmes d'Octavio Paz (Pasado en claro, 1975) ; avec la collab. de l'auteur et d'Yvette Cottier
  • Approches de la poésie: les impostures de la poésie, aventure de la poésie moderne, art poétique, reconnaissance à Saint-John Perse, résumé sur la poésie, ouverture (1978)
  • Le Champ des signes: récurrences dérobées, aperçu sur l'unité et la continuité du monde physique, intellectuel et imaginaire, ou premiers éléments d'une poétique généralisée (1978)
  • Trois leçons des ténèbres (illustré par Pierre Albuisson, 1978)
  • Le Fleuve Alphée (1978), prix Marcel Proust, prix européen de l'essai Charles Veillon
  • Approches de l'imaginaire (1979)
  • Jorge Luis Borges (pub. 2009)

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Каюа Роже. Людина та сакральне. — Київ: Ваклер. 2003. — 256 с.

Література[ред.ред. код]

  • Odile Felgine, Roger Caillois [біографія], Éditions Stock, 1994
  • Stephan Moebius, Die Zauberlehrlinge, Soziologiegeschichte des Collège de Sociologie, Konstanz, 2006

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11894811c
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Зустрічається також форма прізвища Каюа, див.: Каюа Роже. Людина та сакральне. — Київ: Ваклер. 2003.

Посилання[ред.ред. код]