Вища нормальна школа (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Еколь Нормаль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вища нормальна школа на вулиці Ульм, Париж
ENS Ulm
ENS Ulm cour Ernests DSC00106.jpg
У дворику школи
48°50′31″ пн. ш. 2°20′40″ сх. д. / 48.84194444447177830° пн. ш. 2.3444444444721779° сх. д. / 48.84194444447177830; 2.3444444444721779Координати: 48°50′31″ пн. ш. 2°20′40″ сх. д. / 48.84194444447177830° пн. ш. 2.3444444444721779° сх. д. / 48.84194444447177830; 2.3444444444721779
Міжнародна назва фр. École préparatoire
фр. École normale
фр. École normale supérieure
Тип école normale supérieure[d] і EPSCP[d]
Країна Flag of France.svg Франція[1]
Розташування Париж, Франція
Засновано 1794
Директор Marc Mézard[d][2]
Студентів 2000
Приналежність Paris Universitas
Членство у
  • Conférence des Grandes Écoles[d], Paris Sciences et Lettres[d][3] і Couperin Consortium[d][4]
  • Мова викладання французька
    Випускники [[::Категорія:Випускники Вищої нормальної школи (Париж)|:Категорія:Випускники Вищої нормальної школи (Париж)]]
    Штаб-квартира Париж
    Адреса www.ens.fr
    Сайт ens.fr
    RSS www.ens.fr/spip.php?page=backend
    IP v4 129.199.0.0/16[5]
    CMNS: Вища нормальна школа на Вікісховищі

    Вища нормальна школа (фр. École normale supérieure) на вулиці Ульм в Парижі — один із найпрестижніших навчальних закладів Франції. Серед випускників школи 12 лауреатів Нобелівської премії, 9 нагороджені медаллю Філдса.

    Історія, статус і завдання[ред. | ред. код]

    Вища нормальна школа була утворена 9 Брюмера III року Республіки (30 листопада 1794 року) декретом Національного Конвенту з метою підготовки висококваліфікованих викладачів.

    ВНШ в Парижі є частиною Вищої нормальної школи разом з Вищою школою нормальної в Кашані та Вищою нормальної школою в Ліоні. Проте саме паризька ВНШ внаслідок тривалого терміну існування та її великого престижу, в законодавчих або нормативних текстах називається просто «Вищою нормальною школою» без уточнень, що йдеться саме про паризьку школу.

    Нинішня ВНШ була створена в результаті злиття в 1985 році Паризької Вищої нормальної школи і Севрської жіночої Вищої нормальної школи. До злиття шкіл жінки мали право проходити конкурс в паризькій ВНШ. Два чудових приклади — Симона Вейль, що перейшла з жіночої ВНШ до паризької 1928 році, та жінка-академік Жаклін де Ромії — в 1933 році.

    Зараз, відповідно до декрету від 26 серпня 1987 року, «Вища нормальна школа на високому культурному й науковому рівні освіти готує учнів до роботи в галузі фундаментальних або прикладних наукових досліджень, до викладання в університетах і на підготовчих курсах вищої школи, а також в середній освіті і, загалом, до служби в державній адміністрації та адміністративно-територіальних утвореннях, їхніх публічних установах і на підприємствах».

    Наука та освіта[ред. | ред. код]

    Паризька ВНШ відрізняється від інших вищих шкіл Франції тим, що тут пропорційно займаються і гуманітарними, і природничими науками. Через це ВНШ складається з гуманітарного відділення та відділення природничих наук. У кожному відділенні є свій заступник директора (directeur adjoint) і директор навчальної частини.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Collectif, Le livre du centenaire, Hachette, 1895
    • Collectif, Les Normaliens peints par eux-mêmes, Chamerot et Renouard, 1895
    • Paul Dimoff, La Rue d'Ulm à la Belle époque (1899—1903), imp. G. Thomas, 1970
    • François Dufay et Pierre-Bertrand Dufort, Les normaliens. De Charles Péguy à Bernard-Henri Lévy, un siècle d'histoire, JC Lattès, 1993 (ASIN 2709613077);
    • Edouard Herriot, Normale, Société nouvelle d'édition, 1932
    • Michèle Ferrand, Françoise Imbert et Catherine Marry, L'Excellence scolaire: une affaire de famille. Le cas des normaliennes et normaliens scientifiques, L'Harmattan, coll. «Bibliothèque de l'éducation», 1999 (ISBN 2-7384-8221-X);
    • Pascale Hummel, Humanités normaliennes. L'enseignement classique et l'érudition philologique dans l'École normale supérieure au ((s-| XIX | e)), Belles Lettres, coll. «Études anciennes», n ° 298, 1995 (ISBN 2-251-32645-6);
    • Pascale Hummel, Regards sur les études classiques au XIXe siècle. Catalogue du fonds Morante, Paris, Presses de l'École normale supérieure, 1990.
    • Pascale Hummel, Pour une histoire de l'École normale supérieure: sources d'archives (1794—1993), en collaboration avec A. Lejeune et D. Peyceré, Paris, Archives nationales — Presses de l'École normale supérieure, 1995.
    • Nicole Masson, L'École normale supérieure: les chemins de la liberté, Gallimard, coll. «Découvertes», 1994 (ASIN 2070532844);
    • Alain Peyrefitte, Rue d'Ulm. Chroniques de la vie normalienne, Fayard, 1994 (réed.);
    • Robert Flacelière, Normale en péril, Presses universitaires de France, 1971
    • Romain Rolland, Le cloître de la rue d'Ulm, Albin Michel, 1952;
    • Jean-François Sirinelli, École normale supérieure: le livre du bicentenaire, PUF, 1994.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]