Саксонське курфюрство
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Саксонське курфюрство (нім. Kurfürstentum Sachsen) — держава Священної Римської імперії, заснована Золотою буллою 10 січня 1356 року після здобуття асканійським Саксен-Віттенберзьким герцогством від імператора Карла IV статусу курфюрства[1]. Охоплювала територію близько 40 000 км²[2]. Після згасання династії Асканіїв, у 1423 році імператор надав титул курфюрстов Саксонських маркграфам Майсенським з династії Веттінів, які перенесли курфюрстську резиденцію вгору по річці Ельба в Майсенську столицю Дрезден. Після розпаду Імперії, в 1806 році веттінське Саксонське курфюрство здобуло статус королівства[3].
Курфюрство було частиною Священної Римської імперії. Володарі Саксонського герцогства здавна брали участь у виборах імператора. Після розпаду Саксонії на більш дрібні герцогства, між їх правителями почалась боротьба за престижний титул курфюрста, що давав право обирати імператора. Цю боротьбу виграло Саксен-Віттенберзьке герцогство, що займало частину території нинішньої землі Саксонія-Ангальт. У 1356 році його володар Рудольф I отримав від імператора Карла IV титул курфюрста.
Саксонським курфюрством правив рід Асканіїв. Після смерті Альбрехта III династія згасла, і у 1422 році Саксен-Віттенберзьке герцогство перейшло до рук Майсенського маркграфства, а його маркграф з династії Веттінів отримав титул курфюрста Саксонського.
Держава Веттінів стала однією з найсильніших у Священній Римській імперії. Окрім самого Майсенського маркграфства та Саксен-Віттенберзького герцогства, вона включала Тюрингію, пфальцграфство Саксонію та інші землі.
У 1485 році стався Лейпцизький розділ веттінських володінь між братами Ернстом й Альбрехтом. В результаті розділу Ернст (вже з 1464 року курфюрст Саксонський) отримав пов'язане із саном курфюрста Саксен-Віттенберзьке герцогство зі столицею у Віттенберзі. Альбрехт отримав Майсенське маркграфство зі столицею в Дрездені та втішний титул «герцог Саксонький». Решта територій (Тюрингія, пфальцграфство Саксонія та інші) були розділені приблизно навпіл. Так виникли Ернестинська й Альбертинська гілки Веттінів.
У 1547 році Саксонське курфюрство було знову приєднано до Майсена, коли імператор передав Саксен-Віттенберзьке герцогство й титул курфюрста Саксонського володарю Майсенського маркграфства Моріцу з гілки Альбертинів.
В 1756 році, під час Третьої Сілезької війни[en] між Пруссією та Австрією (частина Семирічної війни), Саксонія була захоплена військами прусського короля Фрідріха II, який взяв Дрезден і після облоги Пірни[en] змусив саксонську армію здатися і приєднатися до його прусської армії. Пізніше саксонські війська дезертирували і боролися за відновлення незалежності Саксонії. За Губертусбурзьким договором 1763 року Саксонію була відновлено як державне утворення.
Коли в 1806 році Наполеон розпочав війну з Пруссією, Саксонія спочатку об'єдналася зі своїм давнім суперником, але згодом, за Познанським договором[en], перейшла на бік Наполеона і увійшла до наполеонівського Рейнського союзу. Курфюрст Фрідріх Август III (1763—1827) формально був останнім курфюрстом Саксонським, оскільки після розпаду Священної Римської імперії, у 1806 році французький імператор Наполеон оголосив Фрідріха Августа III королем Саксонії, в результаті чого його держава стала Саксонським королівством, а сам він королем Фрідріхом Августом I.
Після поразки Наполеона, територія колишнього Саксен-Віттенберзького герцогства відійшла до Пруссії та сформувала прусську провінцію Саксонія, яка приблизно збігалась із сучасною землею Саксонія-Ангальт.
Територія колишнього Майсенського маркграфства зі столицею в Дрездені і титул королів Саксонії залишились в руках представників Альбертинської лінії, які заснували традицію Саксонського королівства та сучасної федеральної землі Саксонія.
Володіння Ернестинської лінії на заході розпались на безліч дрібних герцогств та увійшли до складу сучасної Тюрингії.
- 1694—1733: Фрідріх-Август I (також польський король Август II)
- 1733—1763: Фрідріх-Август ІІ (також польський король Август III)
- 1763—1768: Франц Ксаверій (регент).
- Саксонське герцогство (804-1260 роки)
- Саксонське королівство (з XIX століття)
- Федеральна земля Саксонія (нині)
- ↑ Charles IV, Golden Bull of 1356. translated into English [Архівовано 30 травня 2013 у Wayback Machine.], Yale
- ↑ Joachim Whaley, «Germany and the Holy Roman Empire: Volume II: The Peace of Westphalia to the Dissolution of the Reich, 1648—1806», from the Oxford History of Early Modern Europe, p. 188.
- ↑ Sacher, Hermann (1913). Electorate of Saxony. У C. Hekbermann; E. Pace; C. Pallen; T. Shahan; J. Wynne та ін. (ред.). The Catholic Encyclopedia. New York: The Encyclopedia Press. с. 499–501.
- Heinrich Berghaus: Deutschland seit hundert Jahren (Leipzig 1859-62, 5 Bde.), Bd. 2 (нім.)
- Lorenz Friedrich Beck: Herrschaft und Territorium des Herzöge von Sachsen-Wittenberg (1212—1422), Potsdam, 2000, ISBN 3-932981-63-4 (нім.)
- Heinrich Kühne: «Die Askanier», Wittenberg, Drei Kastanien Verlag, 1999, ISBN 3-933028-14-0 (нім.)
- F. G. Leonhardi: Curfürstliche und Herzoglich sächsische Lande, Leipzig 1790 (нім.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксонське курфюрство
- Titles of the rulers of Saxony based on contemporary documents (1423—1918). [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
.svg){kind=small}