Саломон Рімер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саломон Рімер
Народження 1858(1858)
Тарнув
Смерть 1931(1931)
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн
Дім на вул. Франка, 17.
Проект фасаду синагоги «Ор Шемеш»

Саломон Рімер (Salomon Rimer, також Riemer, 1858 Тарнув — 1931) — львівський архітектор єврейського походження.[1] Протягом 18811886 років навчався на інженерному факультеті Львівської політехніки. Проживав у Львові на вулиці Зиблікевича, 31 (тепер Франка, 59). Був батьком художника Олександра Рімера.[2]

Будівлі у Львові
  • Перебудова спортивної споруди на театр на теперішній вулиці Гнатюка у 1890 та 1891 роках, замовлення Фані Сокол. 1905 року збудував на цьому ж місці літню естраду. 1918 року на замовлення нових власників спорудив дах. Будівля проіснувала приблизно до 19371938 років. Тепер на її місці мурована театральна споруда (вулиця Гнатюка, 11).[3]
  • Дерев'яний кегельбан у стилі проміжному між «закопанським» та «гуцульською сецесією» при готелі «De Laus» на вулиці Личаківській, 122 (1898, не збережений).[4]
  • Прибудова приміщення до синагоги «Агудат Шломо» на вулиці Ярослава Мудрого, 39 (1902).[5]
  • Перебудова синагоги «Ор Шемеш» на вулиці Медовій, 3 у Львові (1903).[6]
  • Власний будинок на вулиці Франка, 59 (19051907).[7]
  • Сецесійний будинок № 11а (13) на вулиці Нечуя-Левицького (19061907, співавтор К. Драневич).[8]
  • Сецесійний житловий будинок на вулиці Рапопорта, 7а (проект 1907 року).[9]
  • Неоготичний прибутковий будинок на нинішній вулиці Франка, 17, на розі із вулицею Левицького (1907).[10]
  • Прибутковий дім на нинішній вулиці Леся Курбаса, 5 (1907). Фасад повністю облицьований майоліковою плиткою майстерні братів Мунд.[11]
  • Будинки на нинішній вулиці Руставелі, 24, 26 (1907).[12]
  • Житловий будинок на вулиці Чернігівській, 2-4 (1912). Під час будівництва первинний проект Рімера перероблено Фердинандом Касслером. Зокрема було повністю змінено фасад.[13]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 169. — ISBN 966-7022-44-7..
  2. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 175. — ISBN 966-7022-26-9.
  3. Проскуряков В. І. Внесок єврейських архітекторів у формування театральної архітектури Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 257–258.
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 409. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 37.
  5. Гельстон Й. Синагоги у Львові // Ї. Незалежний культурологічний часопис. — 2008. — № 51. — С. 289.
  6. Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 48, 175. — ISBN 966-8849-30-2.
  7. Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 73; Lwów. Ilustrowany… — S. 175.
  8. Архітектура Львова… — С. 477; Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 71.
  9. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269—270. — ISBN 83-88372-29-7.
  10. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
  11. Архітектура Львова… — С. 473; Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 77; Lwów. Ilustrowany… — S. 92.
  12. Архітектура Львова… — С. 479.
  13. Lewicki J. Między tradycją… — S. 327—328.

Джерела[ред.ред. код]

  • Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 258.