Вулиця Руставелі (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Руставелі
Львів
Кам'яниця (вул. Руставелі, 2)
Кам'яниця (вул. Руставелі, 2)
Місцевість Штіллерівка
Район Галицький
Назва на честь Шота Руставелі
Історичні відомості: колишні назви
Jabłonowskiego, Jabłonowskich, Karpatenstrasse, Яблоновских
радянського періоду (українською) Яблоновських
радянського періоду (російською) Яблоновских
Загальні відомості
Протяжність 600 м
Координати початку 49°50′03″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.8341778° пн. ш. 24.0355111° сх. д. / 49.8341778; 24.0355111
Координати кінця 49°49′46″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8295250° пн. ш. 24.0320139° сх. д. / 49.8295250; 24.0320139
Поштові індекси 79005
Транспорт
Автобуси №№ 3А,4А,4Н,53
Тролейбуси №№ 11,25
Маршрутні таксі №№ 44,18,26,30; № 1004 (приміський)
Зупинки громадського транспорту «Вулиця Шота Руставелі», «Стрийський ринок»
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці №№ 8,8А,18,20,22,24,32,34,36,42,44
Храми Церква Ісуса Христа Святих останніх днів
Державні установи проектний інститут «Теплоенергопроект»
Забудова сецесія
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
commons:Вулиця Руставелі у Вікісховищі

Вулиця Руставелі — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від вулиці Зеленої до перехрестя із вулицями Франка і Стрийською.

Назва[ред. | ред. код]

Початкова назва вулиця Яблоновського походить із 1863 року. 1871 року перейменовано на Яблоновських. У листопаді 1941 року під час німецької окупації перейменована на Карпатештрассе (нім. Karpatenstrasse). У червні 1944 знову повернуто назву Яблоновських. Сучасна назва на честь грузинського поета часів середньовіччя Шота Руставелі — від грудня 1944.[1]

Забудова[ред. | ред. код]

Переважна більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення та містобудування м. Львова[2].

№ 2. Жиловий будинок (інша адреса — вулиця Зелена, 6), збудований 1901 р. для Доміцелі Клімович. Архітектор Володимир Підгородецький, скульптурне оздоблення, ймовірно, Петра Війтовича.[3]

№ 7. Будинок проектного інституту «Теплоенергопроект», зведений 1965 р. за проектом П. Юдкіна та Лариси Скорик[4]. Нині проектний інститут функціонує як адмінбудівля, тому власник будівлі вирішив, що доцільно буде змінити її функціональне призначення, передбачивши в додаток до офісної функції влаштування готелю та добудову житла[5].

№№ 8,8А.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 262
Колишній прибутовий житловий дім банкіра Міхала Стоффа. Виходить головним фасадом до вулиці і одночасно до площі Петрушевича. Збудований 1906 року у стилі орнаментальної сецесії фірмою Едмунда Жиховича за проектом Владислава Садловського.[6]

№ 11. Релігійна організація реставраціоністського походження Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) у Львові.

№№ 18, 20, 22.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1658,1659,263
Сецесійні житлові будинки, збудовані у 19061907 рр. за проектом Альфреда Захаревича[6]. Скульптурне оздоблення виконав Теобальд Оркасевич.[7]

№ 24.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 664
Житловий будинок у стилі сецесії, зведений 1907 р. за проектом Сaломона Рімера.[6]

№ 26. Житловий будинок у стилі сецесії, зведений 1907 р. за проектом Сaломона Рімера.[6]

№ 30. Колишній «Офіцерський дім», збудований у 19281930 рр. для Фонду військового квартирування за конкурсним проектом Мар'яна Нікодемовича, Мечислава Штадлера, Стефана Брили. Другою чергою будівництва мали бути два тильних крила, які би виходили на вулицю Франка і утворювали курдонер. Однак цю частину проекту ніколи не було реалізовано.[8]

№ 32.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 790
Сецесійний житловий будинок, зведений 1909 р. за проектом Августа Богохвальського.[6]

№ 34.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 265
Кам'яниця, збудована 1906 р. за проектом Станіслава Уленецького у стилі орнаментальної сецесії.[6]

№ 36.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 266
Кам'яниця, збудована 1911 р. за проектом Генрика Заремби на замовлення Зигмунта Ґутвальда.[9]

№№ 42, 44.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1660,2197
Кам'яниці, збудовані 1908 р. у стилі сецесії для Софії Мрозовицької за проектом Тадеуша Обмінського.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 53. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Список будинків – пам’яток архітектури м. Львова
  3. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 125. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 636. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  5. Львівська міська рада. Засідання архітектурно-містобудівної ради № 4 від 26 квітня 2017 року
  6. а б в г д е ж Архітектура Львова… — С. 478—479.
  7. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 242—244.
  8. Архітектура Львова… — С. 559; Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2-3. — S. 71—73.
  9. Архітектура Львова… — С. 479; Бірюльов Ю. О. Заремба Генрик // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2010. — Т. 10. — С. 316. — ISBN 978-966-02-5721-4.