Вулиця Руставелі (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Руставелі
Львів
Кам'яниця (вул. Руставелі, 2)
Кам'яниця (вул. Руставелі, 2)
Місцевість Штіллерівка
Район Галицький
Назва на честь Шота Руставелі
Колишні назви
Jabłonowskiego, Jabłonowskich, Karpatenstrasse, Яблоновских
радянського періоду (українською) Яблоновських
радянського періоду (російською) Яблоновских
Загальні відомості
Протяжність 600 м
Координати початку 49°50′03″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.8341778° пн. ш. 24.0355111° сх. д. / 49.8341778; 24.0355111
Координати кінця 49°49′46″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8295250° пн. ш. 24.0320139° сх. д. / 49.8295250; 24.0320139
Поштові індекси 79005
Транспорт
Автобуси №№ 3А,4А,4Н,53
Тролейбуси №№ 11,25
Маршрутні таксі №№ 44,18,26,30; № 1004 (приміський)
Зупинки громадського транспорту «Вулиця Шота Руставелі», «Стрийський ринок»
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці №№ 8,8А,18,20,22,24,32,34,36,42,44
Храми Церква Ісуса Христа Святих останніх днів
Державні установи проектний інститут «Теплоенергопроект»
Забудова сецесія
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Руставелі (Львів) на Вікісховищі

Вулиця Руставелі — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від вулиці Зеленої до перехрестя із вулицями Франка і Стрийською.

Назва[ред. | ред. код]

Початкова назва вулиця Яблоновського походить із 1863 року. 1871 року перейменовано на Яблоновських. У листопаді 1941 року під час німецької окупації перейменована на Карпатештрассе (нім. Karpatenstrasse). У червні 1944 знову повернуто назву Яблоновських. Сучасна назва на честь грузинського поета часів середньовіччя Шота Руставелі — від грудня 1944.[1]

Забудова[ред. | ред. код]

Переважна більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення та містобудування м. Львова[2].

№ 2. Жиловий будинок (інша адреса — вулиця Зелена, 6), збудований 1901 р. для Доміцелі Клімович. Архітектор Володимир Підгородецький, скульптурне оздоблення, ймовірно, Петра Війтовича.[3]

№ 7. Будинок проектного інституту «Теплоенергопроект», зведений 1965 р. за проектом П. Юдкіна та Лариси Скорик[4]. Нині проектний інститут функціонує як адмінбудівля, тому власник будівлі вирішив, що доцільно буде змінити її функціональне призначення, передбачивши в додаток до офісної функції влаштування готелю та добудову житла[5].

№№ 8,8А.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 262
Колишній прибутовий житловий дім банкіра Міхала Стоффа. Виходить головним фасадом до вулиці і одночасно до площі Петрушевича. Збудований 1906 року у стилі орнаментальної сецесії фірмою Едмунда Жиховича за проектом Владислава Садловського.[6]

№ 11. Релігійна організація реставраціоністського походження Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) у Львові.

№№ 18, 20, 22.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1658,1659,263
Сецесійні житлові будинки, збудовані у 19061907 рр. за проектом Альфреда Захаревича[6]. Скульптурне оздоблення виконав Теобальд Оркасевич.[7]

№ 24.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 664
Житловий будинок у стилі сецесії, зведений 1907 р. за проектом Сaломона Рімера.[6]

№ 26. Житловий будинок у стилі сецесії, зведений 1907 р. за проектом Сaломона Рімера.[6]

№ 30. Колишній «Офіцерський дім», збудований у 19281930 рр. для Фонду військового квартирування за конкурсним проектом Мар'яна Нікодемовича, Мечислава Штадлера, Стефана Брили. Другою чергою будівництва мали бути два тильних крила, які би виходили на вулицю Франка і утворювали курдонер. Однак цю частину проекту ніколи не було реалізовано.[8]

№ 32.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 790
Сецесійний житловий будинок, зведений 1909 р. за проектом Августа Богохвальського.[6]

№ 34.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 265
Кам'яниця, збудована 1906 р. за проектом Станіслава Уленецького у стилі орнаментальної сецесії.[6]

№ 36.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 266
Кам'яниця, збудована 1911 р. за проектом Генрика Заремби на замовлення Зигмунта Ґутвальда.[9]

№№ 42, 44.
Пам'ятки архітектури місцевого значення №№ 1660,2197
Кам'яниці, збудовані 1908 р. у стилі сецесії для Софії Мрозовицької за проектом Тадеуша Обмінського.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 53. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Список будинків – пам’яток архітектури м. Львова
  3. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 125. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 636. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  5. Львівська міська рада. Засідання архітектурно-містобудівної ради № 4 від 26 квітня 2017 року
  6. а б в г д е ж Архітектура Львова… — С. 478—479.
  7. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 242—244.
  8. Архітектура Львова… — С. 559; Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2-3. — S. 71—73.
  9. Архітектура Львова… — С. 479; Бірюльов Ю. О. Заремба Генрик // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2010. — Т. 10. — С. 316. — ISBN 978-966-02-5721-4.